KYIV MEDIA WEEK 2018: підсумки третього дня

17-21 вересня в столиці України проходить VIII міжнародний медіафорум KYIV MEDIA WEEK 2018, який традиційно зібрав сотні експертів з десятків країн.

Для тих, хто хоче "тримати руку на пульсі" всіх найцікавіших подій форуму, ми пропонуємо ознайомитися з підсумками третього дня роботи KMW 2018.

Підтримка креативних індустрій

За останній рік в українському суспільстві з'явилося усвідомлене позиціонування креативних індустрій. Це пов'язано з розширенням і розвитком вітчизняного аудіовізуального ринку. Він реально розвинувся завдяки новому Українському культурному фонду, програмам фінансування кіно і міжнародним підпрограмам підтримки та розвитку контенту.

Крім того, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розробляє експортну стратегію креативних індустрій в рамках Експортної стратегії України, затвердженої урядом 27 грудня 2017 року. Вперше такий документ передбачає створення умов для розвитку експорту саме креативної економіки.

19 вересня в рамках міжнародного форуму KYIV MEDIA WEEK відбувся круглий стіл "Підтримка креативних індустрій в Україні: що нового?". У заході взяли участь директорка Департаменту культури Київської міської державної адміністрації Діана Попова, директор British Council і британський культурний аташе Саймон Вільямс.

Також участь взяли заступник міністра культури України Юрій Рибачук, голова Державного агентства з питань кіно України Пилип Іллєнко, глава відділу комунікацій секції розвитку фонду UNICEF Ukraine Анна Суходольська, глава програмного відділу Українського інституту Ірина Прокоф'єва, а також керівник напряму з розвитку міжнародної копродукції компанії MRM Любов Крохмальна, яка була модератором дискусії.

Представник КМДА Діана Попова зазначила, що в Києві щороку з'являється дедалі більше цікавих культурних проектів, але, на жаль, вдала тематична стратегія не завжди збігається з ефективною стратегією маркетинговою. Незважаючи на це, держадміністрація зацікавлена ​​насамперед у культурній, а не комерційній складовій і має намір розширювати своє поле діяльності, підтримуючи нові культурні ініціативи.

Серед проектів, які за останні кілька років отримали фінансування від держадміністрації, – фестивалі Kyiv Light Fest, Kyiv Art Week, "Крок", "Чілдрен кінофест", "Відкрита ніч", "Молодість", Docudays UA, Linoleum та ін.

Саймон Вільямс погодився з тим, що часто виникає ситуація, коли люди не мають досвіду організації, ведення бізнесу та маркетингу. Тому одним із важливих завдань є інформування про можливості і навчання щодо правильного способу подання необхідних заявок завчасно.

Вільямс наголосив, що більшість проектів, у яких працює інституція, передбачають співфінансування, тому можливе отримання гранту і для проектів, які співпрацюють з іншими організаціями, зокрема з державними.

Під час виступу Юрій Рибачук повідомив, що цьогоріч в Україні вперше на законодавчому рівні було визначено поняття креативних індустрій. Серед пріоритетів Міністерства культури на декілька років – сприяння створенню та поширенню нового телевізійного контенту, а українські телевізійні продюсери можуть отримати фінансування на виробництво телепродукту в рамках програми підтримки патріотичного кіно.

Юрія Рибачука підтримав і Пилип Іллєнко. За його словами, основна мета Держкіно – побудова діючої кіноіндустрії і встановлення системи правил, за якими вона працюватиме. Наступним необхідним кроком для реалізації задумів стане повноцінне запровадження системи cash-rebate.

Анна Суходольська нагадала, що для UNICEF головною проблемою лишаються проблеми дітей, а в організації першочерговою є соціальна спрямованість. Креативні індустрії розглядаються компанією як спосіб досягнення поставленої мети, а кіно часто-густо використовується для адвокації прав людини.

До прикладу, серед реалізованих за підтримки UNICEF проектів – фільми про дітей, які постраждали через військові конфлікти. Суходольська акцентувала увагу на тому, що організація готова фінансувати соціально значущі проекти, в тому числі і спільно з іншими організаціями.

Ірина Прокоф'єва розповіла про завдання нещодавно відкритого Українського інституту, що підпадає під юрисдикцію Міністерства закордонних справ. Його створили як вітчизняний аналог Польського інституту і Французького інституту. Він займатиметься формуванням культурного іміджу України на міжнародній арені і надаватиме можливості для представників українських культурних індустрій за кордоном.

Наразі Український інститут перебуває на стадії формування і програмування, але згодом має намір стати комунікаційним хабом, який надасть певну допомогу зокрема українському контенту, використовуючи міжнародну співпрацю, вийти на якісно новий рівень.

Радіо в Україні: перспективи та проблеми переходу на цифру

 Спікерами на дискусії виступили фахівці у сфері радіомовлення: Сергій Костинський, Владислав Севрюков, Катерина М'ясникова, Володимир Гончаревський і Микола Чернотицький. Основна тема дискусії – перехід радіо на цифровий формат мовлення.

На конкурсній основі видані ліцензії на мовлення в першому мультиплексі 14-ти радіостанціям. На сьогодні мовлення було здійснено в тестовому режимі і найближчим часом на слухачів чекає запуск цифрового радіоефіру.

Сьогодні в Україні в мовному радіодіапазоні задіяно майже 250 частот, але нещодавно з'явилися нові, які незабаром виставлять на конкурс. При цьому важливо усвідомити, що з освоєнням вільних частот історія появи на ринку нових станцій закінчиться. Ідея просування цифрового радіомовлення полягає в тому, щоб додати нові частоти мовлення, уже в цифровому форматі, і надати можливість аутсайдерам спробувати свої сили, з новими цікавими кейсами.

На думку Катерини М’ясникової, понад 80% населення слухають радіо не менше 4 годин на день. Радіо є прибутковим бізнесом на основі рекламної моделі монетизації, має потужну рушійну силу в комерційному сенсі, проте  вважається недооціненим бізнесом в Україні.

При цьому швидкий перехід на цифру викликав деякі побоювання серед присутніх спікерів. Існують певні проблеми, зокрема: з вивільненням частот рекламна модель роботи радіо може похитнутися, український слухач ще не оснащений цифровими приймачами, за винятком лишень 20 тисяч автомобілів, які перебувають на території України.

До прикладу проблем, які можуть виникнути у радіомовників у разі переходу на цифру, було наведено Норвегію. Наразі це єдина країна, в якій радіо повністю стало оцифрованим. Одначе з переходом на цифру радіо там отримало найгірше покриття від 1952 року, а втрата аудиторії сягнула майже 10%.

Телебачення: платне і не зовсім

У секції "Ринок Pay-TV в Україні" взяли участь Валентин Коваль, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Апостолос Тріантафіллоу, регіональний віце-президент Eutelsat в Центральній і Східній Європі, Центральній Азії, Ярослав Пахольчук, виконавчий директор групи, директор напрямки платного телебачення "1 + 1 медіа", Федір Гречанінов, директор зі стратегічного розвитку StarLightMedia, Вікторія Цомая, директор з маркетингу компанії ВОЛЯ, Сергій Созановський, співзасновник FILM.UA Group, Вадим Сидоренко, генеральний директор компанії "Тріолан", Віталій Петров, керівник відділу B2B продажів DIVAN.TV і Володимир Паніотто, генеральний директор КМІС. Модерував Орест Білоскурський, маркетинг-директор медіагрупи StarLightMedia Group.

За словами Паніотто, при підвищенні планки всього на 30 грн до тієї абонплати, що українці на регулярній основі вже платять за кабель або іншу платформу доставки телесигналу, лише 15% опитаних готові платити. І 77,1% категорично проти.

На готовність оплачувати впливають, зокрема, мова спілкування, освіта, регіон і місце проживання, але зазвичай – матеріальне забезпечення. Якраз його багатьом бракує.

Зі слів Вадима Сидоренка, генерального директора компанії "Тріолан", і Валентина Коваля, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, підвищувати вартість неможливо, оскільки невідомо, що саме варто додати до послуги. І це зважаючи на те, що середня ціна квитка в кіно на один сеанс фільму становить щонайменше 45-50 грн, а пакет платного ТБ варто розуміти як не один фільм, а вибір тайтлів, які абсолютно не вкладаються в межі згаданих 30 грн.

Також слід зазначити, що згідно з останніми даними у Netflix в Україні всього 576 тайтлів фільмів і 206 серіалів. При цьому кількість передплатників – щонайменше 40 тис., а найнижча сума місячної абонплати – 7,99 євро. Це дохід майже 10 млн грн на місяць.

Гравцям медіа- та телекомринку можна було б спробувати об'єднатися і запустити ОТТ-сервіс з українським контентом – про такий варіант згадав Созановський, однак Петров вважає, що на українському контенті далеко не заїдеш.
Цікаво, що до 2017 р. ТБ входило до послуги "Тріолан" на безкоштовній основі, потім стало платним – 15 грн на місяць, а тепер плата становить 50 грн. І база абонентів скоротилася всього на 40-50 тис., до 420-430 тис.

При цьому провайдери особливої ​​загрози з боку ОТТ, наприклад, того ж Netflix, не вбачають, хоча Созановський заявив про те, що один "великий гравець" замовив адаптацію контенту українською мовою, і вже готово близько 1 тис. годин субтитрів. Що коли це Netflix?

Молдова та Україна: нові обрії співпраці

На заході зібралися представники вищого керівництва обох країн у сфері кіно й телебачення. Юрій Артеменко, голова Нацради України з питань телерадіомовлення у цій події вбачає мету свого відомства створити умови, щоб бізнес з України контактував з бізнесом інших країн: зокрема з Молдови, Китаю, Кореї, Канади. Артеменко зазначив, що прагне найближчим часом відкрити для України ринок Латинської Америки. 

"Важливо відвідувати інші країни з офіційними візитами", – зазначив глава держрегулятора і навів як взірець три поїздки Нацради – до Китаю, Кореї та Індію. – До того ж, скажімо, якби Нацрада не відвідала Китай, ніхто б з Піднебесної навіть не розпочав дискусії з українським бізнесом. А зараз уже маємо перші спільні проекти".

Щодо Молдови, члени української Нацради здійснили поїздку до Кишинева, познайомилися і поспілкувалися із членами Координаційної ради Молдови, відвідали кіностудії, телеканали.

"Мені було приємно дізнатися, що чимало форматів наші молдавські телевізійні колеги закуповують в Україні", – зазначив глава українського регулятора.

Певна річ, за кеш-рібейтами для виробників аудіовізуального контенту, які Молдова запроваджує із жовтня 2018 року в розмірі 25%, вона, звісно ж, виграє. Особливо зважаючи на те, що Україна так і не може поки запровадити заплановані 16,6% рібейтів.

"Як на мене, безперечною співпрацею з Молдовою стане розвиток копродакшн. Треба віднайти правильні історії, які б нас об'єднували. Ні Молдова, ні Україна, ні за бюджетами, ні за можливостями не матимуть перспектив без копродукції", – впевнений Артеменко.

Вероніка Кожокару, член Координаційної ради з питань телебачення і радіо Молдови, стисло поінформувала про телевізійний ландшафт Молдови. Загалом у країні налічується 65 телеканалів, з них з національним покриттям – 5. Але наразі всі канали перебувають в кабелі, тому їх можна впевнено назвати "з національним покриттям".

Поки що канали переважно ретранслюють російських і румунських телемовників. Проте канали в Молдові зобов'язані 8 годин ефіру на добу транслювати вітчизняну продукцію. Тому сектор виробництва локального контенту згодом значно збільшиться.

Вероніка також зазначила, що її відомство планує в 2019 році організувати міжнародну конференцію про копродукцію і запросила українських колег взяти в ній участь: "Ми відкриті до співпраці і завжди підтримаємо наших колег з України".

Юрій Рибачук розповів, що Мінкульт звертає особливу увагу на налагодження співпраці з партнерськими організаціями з інших країн, зокрема й Молдови. Минулого року Україна і Молдова, як відомо, затвердили програму співробітництва у сфері культури. Такий діалог буде дуже корисним, що дозволить не тільки обмінятися досвідом, а й встановити продуктивні відносини між нашими країнами.

Окрім того, Валеріу Жерегі, глава Національного кіноцентру Молдови, запропонував на наступних етапах перемовин долучити і Румунію. Саме завдяки Молдові в даному випадку Україна зможе легко вийти на співпрацю з Румунією і навпаки.

"Я мав розмову з представниками Кіноцентру Румунії про таку нагоду, і вони дуже відкриті до тристоронньої співпраці".

Свою промову Валеріу зосередив на запровадженні кешрібейтів у Молдові з жовтня цього року і наголосив, що однією з найбільших проблем, коли діятимуть кешрібейти, буде відсутність професійного складу "середньої виробничої ланки", який при цьому зможе спілкуватися англійською.

Наразі на етапі обговорення перебуває пілотний проект освітньої програми для кінопрофесіоналів, і Жерегі сподівається, що українські професіонали стануть лекторами і викладачами кіномистецтва для молдавських молодих кінематографістів.

А в ідеалі – організувати ще й практику для молдаван на реальних українських проектах, які перебувають на стадії виробництва. Основна мета – розвиток міжнародної копродукції, насамперед з нашими найближчими сусідами: з українською та румунською сторонами.

Пилип Іллєнко зазначив, що нинішній рік вкотре став проривом за кількістю фільмів українського виробництва в кінотаетрах, а також за успіхами українських фільмів на міжнародних фестивалях. Це завдяки запровадженій кілька років тому державній політиці щодо підтримки та просування українського кіно. Те саме згодом чекає і Молдову, де аналогічні процеси в сфері держпідтримки започатковані минулого року.

Попри те що аналогічного досвіду Україна ще не має, проте, як запевняє Іллєнко, ми охоче погодимося співпрацювати з Молдовою у сфері спільного кіновиробництва. Пилип Іллєнко також зазначив, що буде подано ініціативо щодо збільшення розміру запланованих кеш-рібейтів. Адже в Польщі й Румунії пропонують 35% кеш-рібейтів, в Молдові – 25%, то кого Україна зацікавить зі своїми 16,6%?

Димитру Цира – автор закону, який згодом імплементує систему кеш-рібейтів у Молдові деталізував інформацію про власне таку ініціативу. Продюсери зможуть претендувати на відшкодування 25% кваліфікованих витрат (відшкодування провадиться в євро). Звертатися за кеш-рібейтом може тільки зареєстрований в Молдові продюсер. Також передбачена можливість додаткових 5% рібейтів у разі просування Молдови у творах.

Загалом же розробка системи молдавських кеш-рібейтів – це результат грандіозної роботи 11 місяців. Безперечно, заздалегідь проведено аналіз майже 40 моделей, які функціонуть у світі, й обрано найбільш прийнятну модель для Молдови на даному етапі.

Процедура – найбільш транспарентна, що має на меті не бути схильною до впливу будь-яких особистих мотивів та інтересів учасників кінопроцесу. Було проведено культурний тест. Після підписання контракту виробництво має розпочатися протягом року і завершитися протягом трьох років.

На кеш-рібейти зможуть претендувати не тільки художні, документальні та анімаційні фільми, а й серіали, телевізійні програми та шоу, реклама і музичні кліпи. Наразі робоча група доопрацьовує регламент і на наступного тижня його подадуть на затвердження урядом. Нагадаємо, закон набуває чинності 1 жовтня.

Боротьба з піратством в Україні: що зроблено – що робити

Секція була поділена на кілька панельних дискусій – модератором була Катерина Федорова, директор громадської спілки "Ініціатива Чисте небо". У першій дискусії взяли участь В'ячеслав Мієнко, заступник генерального директора з правових питань "1+1 Медиа", керуючий партнер АТ Smartsolutions Law Group, Микола Фаєнгольд, комерційний директор StarLight Digital, Володимир Ілінг, голова Української антипіратської асоціації (УАПА) та Заур Урусов, заступник начальника управління Департаменту кіберполіції, та надали звіт про результати роботи в 2017-2018 рр.

Отже, за даними кіберполіції, в першій половині 2018 року вже відкрито 34 кримінальні провадження, в півтора рази більше, ніж 2016 р. За даними Мієнка, в 2018 р. контент українських медіагруп відсутній в Топ-50 запитів Google, заблоковано сайт kinofilms.tv, заблоковано понад 30 акаунтів в соцмережах, здійснено 6 обшуків і вилучень обладнання, відкрито 23 кримінальні провадження, 2 справи передано до суду, більше 15 додатків видалено з GooglePlay і AppStore.

До того ж, за словами Фаєнгольда, 20 провайдерів викрито в underreporting'е, 4 справи за фактом продажу техніки з ПЗ для доступу до піратського контенту, проведено 27 кримінальних проваджень та 5 обшуків, 1 справу передано до суду. Також Ілінг повідомив, що за три роки було закрито 162 піратських сайти і 50 інтернет-кінотеатрів. Втім, поки що прецедентів стосовно засудження за піратство не було.

Проте варто зазначити, що є й негативні моменти. Зокрема, це відсутність інспекторів кіберполіції, через що ускладнюється процес контролю розміщення піратами контенту в мережі. Також позначається тривалий термін технічних і економічних (фінансових збитків правовласників) експертиз, брак кваліфікованих фахівців у прокуратурі, а також взаємодія правоохоронних органів різних країн у разі зберігання піратського контенту на закордонних серверах.

Крім того, в іншій секції Гречанінов наголошував на подвійних стандартах: наприклад, провайдер може відключити доступ до піратського контенту, але побоюється, що цього не зробить його "сусід", і тоді споживачі перейдуть до нього. Тому пірати блокуються вибірково, а іноді простіше зовсім домовитися.

Проте рахунки піратів, які працюють безготівково, блокуються. Те саме стосується оголошень про продаж контрафактних товарів на OLX. А нова функція дослідження gemiusAdReal від Gemius (працює, до речі, в Польщі) автоматично шукає рекламу на сайтах, які порушують права інтелектуальної власності, адже якщо позбавити пірата доходу, то йому немає сенсу вести таку діяльність. А впізнаваним брендам невигідно втрачати репутацію.

До того ж українська SUDUM не в останню чергу допомагає із захистом кінорелізів, наприклад, стрічок "Кікбоксер повертається" і "Бобот та енергії Всесвіту". Лише в 2018 р. з мережі видалено 27022 піратських копій різних тайтлів і 9141 сторінка заблокована в Google.

Проте поки пірати постійно шукають нові схеми, а українці 50% всього часу в інтернеті витрачають на перегляд відео, і лишень 34% опитаних (дослідження "Чисте небо") можуть відрізнити піратський контент від легального.

Доку на ТБ

У круглому столі "Більше документалістики на ТБ! Так, це працює " взяли участь креативний продюсер ТРК "Україна" Олена Канішевська, режисер документального кіно і продюсер Стефан Сіоан, виконавчий редактор Current Time TV (Radio Free Europe / Radio Liberty) в Чехії Кенан Алієв, менеджер із закупівель і зовнішньому виробництву Current Time TV (Radio Free Europe / Radio Liberty) Сергій Трофимов, директор шведської компанії Palmgren Vision Йальмар Пальмгрен і виконавчий продюсер громадського каналу UA: КУЛЬТУРА Лук'ян Галкін. Модератором дискусії виступив представник міжнародної платформи Baltic to Black Sea Documentary Network (B2B Doc) Алекс Ширяєв.

Першим до слова було запрошено Йальмара Пальмгрена, який поінформував про особливості фінансування та споживання документального контенту в скандинавських країнах. У цьому регіоні на сьогодні існує розвинена система підтримки документального кінематографа, а серед основних джерел фінансів – регіональні фонди, кінокомісії, телеканали, а також дистрибуційні платформи. Шведське ж телебачення давно займається продюсуванням документального кіно для власного ефіру.

Сергій Трофимов, який раніше працював на громадському телебаченні Естонії, зазначив, що естонська система підтримки практично ідентична до скандинавської, оскільки та взята її за основу. В Естонії наразі існує три основних джерела фінансування, які фактично працюють спільно – це естонське телебачення, Естонський кіноінститут, який влаштовує відкриті пітчинги проектів, а також Фонд культуркапітал. Часто після фестивального успіху того чи іншого документального проекту фільм демонструється на телебаченні.

Виконавчий редактор Current Time TV Кенан Алієв, своєю чергою, розповів, як канал працює з документальним контентом. На сьогодні в бібліотеці Current Time TV міститься більше ста повнометражних документальних фільмів, в середньому щотижня відбуваються ще по дві прем'єри. Хоча "Теперішній час" не є каналом, який спеціалізується тільки на документалістиці, одначе відповідний напрям компанії найпотужніший.

Лук'ян Галкін додав, що для українського громадського телебачення, в який входить великий пул регіональних каналів, документальний контент може стати ефективним інструментом задля сприяння комунікації між Західною і Східною Україною. Представник телеканалу "Україна" зазначила, що на відміну від громадського телебачення великі телеканали схильні дотримуватися певної тематичної політики, тому не адаптований формат класичної документалістики буде цікавий тільки незначному відсотку глядачів.

Круглий стіл завершився аналізом кейсу фільму режисера Аліси Коваленко Home Games, продюсером якого став Стефан Сіоан. Короткометражна версія фільму про українську дівчину, яка намагається потрапити до професійної футбольної ліги, отримала гранти The Guardian, відтак фільм було дознято і зараз ведеться робота над кількома повнометражними версіями історії. Стефан Сіоан зазначив, що телебачення є для них стратегічно важливим партнером, і зараз ведуться переговори щодо показу проекту на американському ТБ.

Промо і прокат кіно. Стратегія win-win

Одним з найбільш цікавих заходів став круглий стіл "Промо і прокат кіно. Стратегія win-win", на якому зібралися представники кіновиробничих (Поліна Толмачова з FILM.UA GROUP й Андрій Ногін з FinalCut Media), дистрибуційного (Андрій Дяченко з Ukrainian Film Distribution і Роман Мартиненко з MMD), кінотеатрального (Наталія Байдан з "Планети кіно") і телевізійного (Вікторія Корогод з ТРК "Україна") бізнесу нашої країни. Разом вони намагалися віднайти відповідь на питання: що потрібно робити, щоб касові успіхи українських релізів стали нормою в найближчому майбутньому, і щоб українське кіно посідало топові позиції не тільки в окремі вікенди, а й під час підрахунку найбільш успішних релізів за рік.

У рамках круглого столу лідери українського продакшн, дистрибуційного і телевізійного ринків України оголосили дату прем'єри одного з наймасштабніших кінопроектів – історичного екшна "Захар Беркут" (The Rising Halk). Продюсер проекту Єгор Олесов (компанія Kinorob) повідомив, що фільм вийде в український прокат за рік – 10 жовтня 2019 року.

Генеральним медіапартнером фільму стане телеканал "Україна". Стрічку, зняту за мотивами однойменної повісті Івана Франка, випускає в прокат провідний дистриб'ютор національного кіно – компанія Ukrainian Film Distribution.

Таке об'єднання лідерів ринку надає новий масштаб національному релізу і дозволить залучити до проекту спонсорів і комерційних партнерів. Засновники розраховують встановити новий рекорд відвідуваності українського кіно і залучити на фільм до кінотеатрів країни 700 тис. глядачів.

Події у кінофільмі відбуваються 1241 року. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою прямує на захід, знищуючи все на своєму шляху. Дійшовши до високих Карпатських гір, військо зупиняється біля підніжжя. Однак уночі декілька місцевих мисливців – брати Беркути потайки пробираються до табору і звільняють полонених. Розлютившись, хан вирішує йти навпростець, щоб помститися і знищити карпатські поселення.

Для цього йому знадобився зрадник серед місцевих, який відкрив йому таємний прохід у горах. Проте у нечисленної громади гірських мисливців, очолюваних Захаром Беркутом, був свій план щодо цілковитої перешкоди подальшого просування заклятого ворога.

Режисерами фільму стали Ахтем Сеітаблаєв і Джон Вінн. Зйомки фільму проходять за підтримки Державного агентства України з питань кіно у співпраці з голлівудськими продюсерами Джеффом Райсом, Раджей Коллінз і Юрієм Карновським, представниками американської кінокомпанії Cinema Day. Сценарій написали Ярослав Войцешек і Річард Ронат.

Фокус на анімації

Макс Ховард – гуру анімації, відомий продюсер і консультант з Голлівуду, провів майстер-клас на тему: "Отже, ви вирішили стати продюсером. Путівник зі створення анімаційних фільмів від Макса Ховарда". Макс поділився досвідом, який він отримав на шляху від безробітного британця до успішного американського продюсера. Він розповів про відмінності продюсера кіно від продюсера анімаційних картин, на якого покладено контроль абсолютно за всім: він відповідає за всі аспекти виробництва, фінансові та адміністративні моменти, координацію департаментів тощо.

Також учасниками дискусії стали глава Державного агентства з питань кінематографії Пилип Іллєнко, виконавчий директор UANIMA і продюсер студії "Червоний собака" Олена Голубєва, директор анімаційної студії Animagrad Єгор Олесов, генеральний директор ДП "Укранімафільм" Дмитро Лісенбарт, генеральний продюсер нішевих каналів "1 + 1 медіа" Іванна Найда, генеральний директор "Кінокомпанії ММД" Роман Мартиненко, проектний менеджер Національного бюро програми ЄС "Креативна Європа" в Україні Анна Турло, а також експерт Української ассоц іації маркетингу Валентина Лаврененко. Модератором виступив головний редактор видання Platffor.ma Юрій Марченко.

Першою до слова було запрошено Олену Голубєву, яка розповіла про підписаний у вересні минулого року Європейський анімаційний план до 2020 року. Документ містить рекомендації з розвитку анімаційного сектора, як для анімаційних студій, так і для каналів, дистриб'юторів, VоD-платформ, незалежних інвесторів, національних і регіональних фондів, а також міжнародних сейлз-агентів і міністерств культури. Згідно з цим документом будуть створені спеціальні пітчинги для анімації, а також ініційовані нові програми фінансування на всіх стадіях розвитку проектів.

Спеціальну доповідь про стан українського ринку анімації представила Валентина Лаврененко. Згідно з оприлюдненими даними обсяг ринку кінопрокату в Україні сягнув $85-95 млн, зокрема $14-15 млн заробив анімаційний сегмент. За питомими показниками зафіксоване відставання України від європейського рівня в 3-10 разів, при цьому потенціал ринку майже $300 млн у п'ятирічній перспективі.

Поки ж питома вага української анімації залишається на низькому рівні, але є тенденція до зростання (європейський норматив – 20%). Структура ж ринку кінопрокату відповідає європейським показникам (13-15% анімаційних фільмів), але абсолютні значення поки низькі (менше одного людино-відвідування на рік).

Єгор Олесов зазначив, що в анімації дуже важливо безперебійне виробництво, коли в розробці весь час перебуває кілька проектів, а також наголосив на необхідності не лише стежити за глобальними трендами, а й активно вкладати в локальний людський ресурс. З ним погодився і Дмитро Лісенбарт, додавши, що актуальність анімації – питання сильної історії і того, якою була її оповідь. Іванна Найда також зазначила, що українські канали наразі потребують якісного анімаційному контенту.

Пилип Іллєнко нагадав, що Державне агентство з питань кіно завжди зацікавлене в підтримці нових перспективних анімаційних продуктів, а серед вже профінансованих робіт мали успіх у глядача такі стрічки, як-от: "Микита Кожум'яка" та "Руслан і Людмила".

Представниця програми "Креативна Європа" Анна Турло також презентувала доповідь про можливості участі українських анімаційних проектів в конкурсах на здобуття грантів від Європейського Союзу, зосередивши увагу на пітчингу Cartoon Movie і Cartoon 360.

Product placement в українському кіно. Як бренди вибирають фільми і навпаки

У рамках секції "Спонсорство і продакт-плейсмент в кіно. Реалізовані кейси та перспективи" досвідом поділилися Юрій Чорненький, начальник департаменту маркетингових комунікацій "Київстар", Марина Волкова, бренд-менеджер ТМ "Малинівка" і Діана Ахметова, керівник медіапроектів Wargaming в СНД.

Як бренди вибирають фільми? Якщо об'єднати всі думки, то виходячи з таких факторів: сюжет сценарію близький за темою (яке ж весілля без міцного алкоголю? – "Малинівка" у фільмі "Скажені весілля"), фільм розкриває цінності бренда (у Wargaming прагнули показати, що успішні чоловіки граються в танки – фільм "Про що говорять чоловіки 2"), відповідає ЦА бренда і створює хороший імідж – "Київстар" в цілій плеяді стрічок.

А ось що чекають бренди від продюсерів: відповідність сюжету за синергією, бренд має бути органічним, спочатку є структурована презентація, чітке усвідомлення цільової аудиторії та бачення маркетингової кампанії, зроблений запит на бриф про цінності і в результаті пропозиція відповідного жанру, а також розуміння того, як бренд буде обіграний – візуально або усно і в якій пропорції.

За словами модератора Юлії Пилипенко, керівника напряму спонсорських проектів FILM.UA Group, product placement для українських брендів обходиться від 300 тис. гривень. Але це дуже ефективний інструмент, оскільки на фільм в кіно прийдуть десь 350 тис. осіб, ще 1 млн – глядачі традиційного ТБ і майже 10 млн контактів під час промокампанії.

Стів Майнер: поради автора "Чорнокнижника"

Стів Майнер - відомий американський режисер кіно- і телепроектів Після закінчення навчання в Нью-Йорку він починав працювати в постппродакшні, але спочатку мріяв бути режисером.

Один з перших фільмів Стіва, де він спробував свої сили в режисурі як помічник був фільм "П'ятницю тринадцятого" (Friday the 13th), який при бюджеті $550 тис. зібрав майже $60 млн. Не дивно, що після такого успіху перед ним відкрився шлях до "великого кіно" в якості режисера.

"Після першого свого фільму як режисер я записався на курси акторської майстерності, тому що вкрай важливо для режисера розуміти акторів, давати їм можливість брати активну участь у фільмі, творити на своєму рівні", – розповів Стів, давши пораду тим, хто хоче стати режисером чи актором.

Стів за свою кар'єру попрацював, за його ж словами, у всіх жанрах. Після своїх хоррорів Стів змінив амплуа і зняв чудову мелодраму "Вічно молодий" (Forever Young) з Мелом Гібсоном. Далі була романтична комедія "Мій батько – герой" (My Father the Hero) з Жераром Депардьє. Також Стів Майнер відомий з телевізійних серіалаів, серед яких "Чудові роки" (The Wonder Years), "Їх переплутали в пологовому будинку" (Switched at Birth), "Зшивачі" (Stitchers) та ін.

Стів вважає, що в останні роки робота на телебаченні, робота над виробництвом серіалів дає більше свободи і часто-густо є більш цікавою, ніж робота у великому кіно. Також Стів закликає професіоналів переглядати і неякісне кіно, тому що саме на ньому можна навчитися, як не треба робити. А в роботі над проектом дуже важливо, бодай це й вкрай складно, зберегти своє бачення, не зациклюватися на дрібницях і сфокусуватися на задумі загалом.

Зараз, на думку Стіва, у тих, хто надто воліє знімати, просто-таки величезні можливості. Можна почати знімати короткометражки на мобільні телефони, можна заливати свої веб-проекти в мережу і відразу ж їх монетизувати. 

Виклики європейських суспільних мовників

У дискусії взяли участь Зураб Аласанія, голова правління НГТУ, Андреас Вайзе (Andreas Weise), старший політичний кореспондент щоденного журналу Heute Journal, німецька телекомпанія ZDF, та Кирило Савін – менеджер по Україні DW Akademie, який був  модератором заходу.

За словами Андреаса Вайзе, сьогодні вже не так багато людей довіряють традиційним медіа, а зростаюча дигиталізація перебирає на себе молоду аудиторію. Проте, на думку Вайзе, цифрові платформи не зможуть повноцінно замінити традиційної журналістики, оскільки не в змозі надати якісний фактологічний матеріал. Зураб Аласанія погодився з такою позицією, наголосивши, що хоча зараз фактологічна журналістика не є популярною, одначе попит на неї в майбутньому зростатиме через збільшення обсягу fake news.

Андреас Вайзе також зазначив, що навіть під час загострення політичної ситуації суспільним мовникам необхідно залишатися нейтральними і дотримуватись журналістських стандартів, зокрема для телеканалу ZDF важливо стати платформою, де кожен з політичних гравців зможе висловитися. 

Зулаб Аласанія зауважив, що хоча активне протистояння інформаційній агресії може бути розцінено більш ніж адекватно в даний момент, в довгостроковій перспективі в міру падіння градуса напруження ситуація може бути сприйнята цілком інакше.