10 суперечливих фактів про Надію Савченко

У суботу, 26 січня 2019 року, не надто численна ініціативна група в, більшість якої становили люди літнього віку, на зустрічі у київському готелі "Україна" висунула кандидатом у президенти 37-річну Надію Вікторівну Савченко.

Серед тих, хто хоче взяти участь у президентських перегонах-2019, чи не найбільш неоднозначною постаттю є саме Савченко, яка після повернення з російського полону за якихось пару років пройшла шлях від Героя України до підсудної у справі про державний заколот і намір знищити перших осіб держави на замовлення ватажків терористичної організації "ДНР". Та й з полоном тим досі лишається чимало нез’ясованих та незручних питань.

Ставлення до Савченко змінилося, мало що лишилося й від тієї Надії, кавалера орденів "Золота зірка", "За мужність" III ступеня й церковного ордену великомученика Георгія Побідоносця, образ якої свого часу виник в уяві мільйонів українців. Ми виокремили 10 моментів з життя цієї жінки, які, напевно, допоможуть зрозуміти, ким же вона насправді є, а також те, ким вона ніколи не була та й не могла бути.

1. Батьки дозволяли вживати алкоголь з 4 років

Ставлення до міцних напоїв у їхній родині описано у автобіографічній книзі "Сильне ім’я Надія" (Київ, 2015). На сторінці 171 знаходимо такі слова:

"Спиртне нам теж ніколи не забороняли вживати. Батько, вечеряючи після роботи, міг виділити пива. Тоді ще пиво із солоду варили, а не з хімії, як зараз, тому воно корисне було. Я дуже Оболонь "Оксамитове" куштувати любила, напевне, років з чотирьох-п’яти".

Горілку Надія, за її власними словами, скуштувала у "шість років на свій день народження". Й "оковиту" налила їй мати.

"За столом гості пили горілку, а ми, діти, гралися в хаті. Я прибігла до столу і спитала:

- Мамо, а що ви п’єте?

- Горілку.

- А що воно таке?

- Дати тобі спробувати? — спитала мати і налила мені на дно 30-грамової чарки трохи горілки. Я випила і сказала: "Фу! Яка недобра!", але потім впродовж вечора прибігала декілька раз і казала, щоб налили".

Взагалі, як зазначає претендентка на посаду №1 в державі, на великих родинних святах, коли збиралася рідня за столом, Віктор Григорович та Марія Іванівна Савченки "ніколи не казали "їм не наливати, бо вони ще діти".

"Нам потроху наливали вина або того, що ми хотіли. Я зазвичай горілку вибирала. Віра вино пила.

До алкоголю мій організм досить стійкий був. Я хлопців на спір перепивала", - пригадує Надія своє дитинство.

2. Школу №238 на столичній Троєщині закінчила з чотирма трійками

"Задовільно" Надія мала з української та англійської мови, а ще з фізики та хімії.

"Пишу я ще й досі з помилками", - зізнаватиметься вона пізніше.

Три роки віддала швейному училищу, після чого вступила заочно на філолога-журналіста в приватний університет "Україна", одночасно працювала при Київській міській раді. Проте надовго вона там не затрималася: " …Відучилася тільки один рік і пішла в армію".

3. Підпрацьовувала у службі "секс по телефону"

Платили їй за це $100 на місяць. Був їй тоді 21 рік.

Під час прийому на стажування (на постійну основу не взяли) жінка-роботодавець попереджала, що така трудова діяльність неминуче вплине в подальшому на її ставлення до шлюбу та сім’ї:

"Начальниця сказала: "Девочка, ты же потом будешь думать, что все мужики - сволочи…" - "Та я це й так знаю! Мені просто гроші потрібні!" - сказала я".

Все нібито просто, легко й зрозуміло, однак дружиною та матір’ю Савченко так і не стала.

До армії потенційних наречених відлякувала Надіїна схильність до "героїчних" вчинків (наприклад, стрибнути у воду з пішохідного мосту над Дніпром, тільки тому що супроводжуючий її хлопець побоявся так чинити, а вона змогла, самоствердилася), а в армії чоловіки не сприймали її як жінку. В кращому випадку - як воїна.

"В армії я зрозуміла одну річ: нічого на службі хлопцям створювати проблеми тим, що ти жінка! Засунь все своє "жіноче" собі в с*аку!" - пояснює Савченко.

4. Попри кліше про "льотчицю Надю", має іншу військову спеціальність. І не одну

Свою військову кар’єру "Пуля", як свого часу назвали Савченко колеги з десантури, починала радисткою у залізничних військах. Але до ЗСУ вона йшла не лише за грошима, але й за романтикою, тож невдовзі перевелася до 95-ї аеромобільної бригади в Житомирі, коли там формувався перший контрактний батальйон. Була десантницею, вчилася рукопашному бою, прицільному вогню, виконувала нормативи з марш-кидків, опановувала мистецтво непомітно заходити у тил противника за "язиками", стрибала з парашутом.

У 2004-2005 рр. - півроку миротворчої місії в Іраку. Стрілець 3-ї роти 72-го окремого механізованого батальйону.

Після Іраку вступила до Харківського університету Повітряних Сил (ХУПС).

Двічі відраховували як "непридатну до вильотів в якості льотчика", щоразу відновлювалася. Закінчила університет не як льотчик-винищувач, а як штурман літаків і вертольотів.

У 2009-2014 рр. - штурман-оператор Мі-24 у Бродах.

5. "Ігри" у парамілітарній організації "під дахом" СДПУ(о)

2006-го, ще перебуваючи у Харкові, Савченко потрапила до об’єктивів телекамер як учасниця "Системи воєнізованих ігор молоді" (СВІМ). Почесним президентом "свімерів" на той час був член СДПУ(о), заступник харківського міського голови Михайл Добкіна Ігор Шурма.

За відкритими даними, СВІМ у Харкові очолював Віталій Завгородній з "Українського вибору".

У 2014 році Загородній вступив в "Оплот" й опинився серед тих, хто намагався принести "русскую весну" до Харкова.

6. На Майдані встигла побувати по обидва боки барикад

Вважала, що "Беркут" - це теж "український народ". Тому 19 січня, на Водохреща, намагалася зупинити революціонерів й умовити не жбурляти каміння та коктейлі Молотова у Внутрішні війська та спецпідрозділ "Беркут".

" …Я завжди обирала бік слабшого. Того дня, як не дивно, це були МВС і "Беркут". Я намагалась докричатись і пояснити хлопцям з "Ультрас" і "Правого сектору", що бруківка до "Беркуту" не долетить і владі не зашкодить… Вони зі мною погоджувались, але казали, що далі терпіти не можна, треба щось робити!", - йдеться у спогадах Савченко.

Своєю чергою вона намагалася зупинити сутички "хоч на одному краю шеренги":

"Коли бруківка прилетіла мені в ключицю, МВСники закрили щитами мене і випустили по ряду під стіну будинку з криками: "Уходи отсюдова!".

Наступний епізод, коли "Беркут" її якщо не захистив, то принаймні не зачепив, стався під час погрому польового шпиталю у фойє будівлі Академії наук на Грушевського:

"Беркут" летів зі щитами і розмахуючи дубинками, але мене обійшов як хвиля-хвильоріз із криками: "Ее не трогать!" І так я залишилася в тилу "Беркута"… "Беркут" мене жодного разу не вдарив, тільки косо дивився".

Цей факт підтверджено кадрами фото- й відеохроніки того дня. Чого не чіпали? Боялися? Поважали? Знали, що вона військова? Якщо так, то хто знав і чому?

Деякі з цих питань досі не дають спокою тим, хто уважно вивчає біографію Савченко. До речі, серед них є й такі, хто знаходить подібним подробицям пояснення якщо не конспірологічне, то доволі прозаїчне. Мовляв, Надія сам ж заявляє, що її підрозділ ВПС охороняв заміську резиденцію Януковича.

Згодом, під час ефіру на NewsOne, Савченко заявлятиме в унісон Мураєву, що вважає Євромайдан "державним переворотом".

7. 22 місяці полону

Влітку 2014 року Савченко, на той час вже бійця добровольчого батальйону "Айдар", взяли у полон на території Луганщині, в якому вона провела майже 2 роки, доки Україна не обміняла її на ворожих диверсантів-розвідників, співробітників ГРУ Александрова та Єрофеєва. Російська сторона засудила її на 22 роки позбавлення волі за начебто причетність до загибелі своїх двох журналістів-пропагандистів.

Під час судового процесу, котрий дуже активно висвітлювався прокремлівськими телеканалами, Савченко стала дуже відомою й перетворилася на живе уособлення українського опору агресору. Трималася зухвало, з’являлася перед телекамерами у футболці з тризубом. На додачу оголошувала протестне голодування.

Оксана Забужко тоді оприлюднила свої міркування щодо штучного характеру того дійства й наміру Кремля використати жінку у своїх цілях після її повернення до України. Відповідальним за втілення подібного сценарію письменниця називала помічника президента Росії Владислава Суркова.

8.  Перший номер у "Батьківщині"

На дочасних парламентських виборах осені 2014 року прізвище Савченко йшло першим номером у списку "Батьківщини". Сама вона тоді перебувала у російському СІЗО, а гарантоване потрапляння до парламенту і короткотривалі стосунки з партією Юлії Тимошенко називає "звичайним договірняком".

Цитуємо:

"Це ж політика. Які можуть бути стосунки в політиці? Це був простий договірняк" (інтерв’ю для Фраза.ua).

Що ж стосується Тимошенко, то за півтора року після свого бенефісу на чолі її партійного списку, Савченко заявила, що "не вірить" екс-прем’єрці, котра завжди для неї була схожа на "воскову ляльку" (112 канал).

Після незаконних контактів з керівниками ОРДЛО депутатка пішла з фракції "Батьківщини".

9. Спільні авантюри з псевдогенералом Володимиром Рубаном: разом до ОРДЛО, разом збиралися "підірвати" Раду

Найближчим побратимом (у матеріалах кримінальної справи – спільником) капітана Савченко, чи не єдиним компаньйоном у головних її авантюрах виявився ще один колишній військових льотчик. Мова про старшого лейтенанта запасу ЗСУ Володимира Володимировича Рубана (раніше він був Гарбузюком), людину з проросійської громадської організації "Український вибір" Віктора Медведчука.

Саме з ним вона збиралася обмінювати полонених, заради чого перетинала лінію фронту й вела перемовини з Олександром Захарченком й Ігорем Плотницьким.

З початком війни Рубан чомусь став фігурувати у ЗМІ як "генерал-полковник спецслужб", хоча з часом Служба безпеки України офіційно спростувала наявність у нього подібного звання. Як і "повноваження" на ведення перемовин з російськими найманцями.

8 березня 2018 року Рубана схопили на КПВВ "Майорське" з величезним арсеналом зброї. 9 автоматів, 2 ручних кулемети, 2 пістолети виробництва РФ, а ще незліченна кількість боєприпасів перебували всередині керованого ним бусу Mercedes-Benz Sprinter.

Як заявив очільник СБ України Василь Грицак, вантаж походив з в/ч 08819, підконтрольної "1-му Армійському корпусу "ДНР".

Пізніше слідчі повідомили, що то вже не перший організований Рубаном трансфер смертоносного вантажу з ОРДО. Було опубліковано подробиці ще однієї поїздки - 23 листопада 2017 року, коли всередині салону ховалася Савченко. Того разу везли міномети.

А ще світ почув та побачив записи розмов, де люди, чия зовнішність та голоси схожі на ті, що у Володимира та Надії, умовляють ще одного офіцера допомогти їм з військовим переворотом у Києві. При цьому Савченко не ховаючись прямо говорить, що плануються вбивства перших осіб держави й викрадення секретаря РНБО Олександра Турчинова на особисте прохання Захарченка.

"Я пропоную переворот. Тому що їх нада убрать фізично. Причом всіх і зразу", - наполягає на відео жінка, в якій можна впізнати депутатку Савченко.

Із Захарченком ("Захаром"), як свідчать ці записи, вона зустрічалася восени 2017-го особисто. З ним та з його заступником Тимофеєвим ("Ташкентом").

Зараз обоє - Савченко й Рубан сидять у СІЗО і проходять за статтями Кримінального кодексу "захоплення державної влади", "замах на життя державного діяча", "терористичний акт", "створення терористичної організації", "незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами".

10. АТО (а нині ООС) вважає громадянською війною, а сепаратистів просить "не робити ворогами"

"Ви хочете мати Україну єдиною і неподільною або мстити один одному до кінця життя? За часів Радянського Союзу було таке поняття "вороги народу". Ними були названі наші воїни УПА на довгі 70 років. Ви зараз робите ту ж історичну помилку. Як би ви не ставилися до тих, хто зараз воює на Донбасі",- заявляла вона одно разу в парламенті.

"Нам, можливо, доведеться просити вибачення. Не можливо, а точно. Треба просити вибачення і прощати, інакше миру не буде", - це теж її слова.