За спиною – 5 книг про АТО і довкола

Останнім часом тема війни в українській літературі утворила окремий жанр. Але якщо зазвичай це або щоденникова проза, опис військових буднів чи документальне дослідження, то в книжках цього огляду маємо цілком художні тексти. При цьому мова в деяких з них вже не про «передові» теми, а про погляд збоку, настрої в тилу, психологічне осмислення війни тощо.

Гаська Шиян. За спиною. – Х.: Фабула, 2019

Сьогодні героїня цього роману, 27-річна Марта з маленького містечка, може все – жити на Балі, заощадивши гроші на себе і свого бойфренда Макса, не ходити кілька років на роботу, оскільки заробітки в ІТ-галузі, як відомо, це дозволяють. Дорікати долі за комфорт і добробут не варто, адже мати кинула її заради роботи в Італії, тож нинішнє життя героїні – це така собі успішна компенсація. Утім, не все так просто в стосунках, адже Макс іде служити до війська, і все летить шкереберть. З одного боку, нехай іде. "Та й, зрештою, тут у мене не все так погано, можу розкинутися на все ліжко і нормально висипатися, - міркує ображена героїня. - Не ділити ковдру. Раз ти обрав собі панцирну койку в учебці, чи, ще гірше, нари в бліндажі. Раз тобі це важливіше. Я сама не помічаю, як простягаюся на ліжку зірочкою, і розумію, що зараз зовсім не хочу тут нічиєї присутності". З іншого боку, внутрішній конфлікт, образа, сексуальна фрустрація. Адже їм обом так було добре, а довідка, щоб відмазати від армії, коштує лише півмісячної зарплати, як теревенять хлопці в барі. Як подолати депресію? Яке прийняти рішення? І головне, як не потрапити при цьому в халепу, тікаючи від самої себе?

Аркадій Бабченко. Війна. – К.: BookChef, 2018

Автор цієї збірки нарисів – відомий журналіст, якого недаремно вважають також одним із фундаторів сучасної військової прози. Адже він пройшов дві чеченські кампанії, і добре знає, про що пише. Як військовий кореспондент Аркадій Бабченко працював на фронтах Південної Осетії–2008 і України–2014. Його скупі, а часом і розлогі нотатки - це розповідь про те, як війна калічить долю одних людей і висвітлює кращі риси інших. З одного боку, героїзм ще на розподільчому пункті, коли посилаєш війну і начальство куди подалі, а з другого – рутина військових буднів, в які, наче муха в бурштині чи в багні, в’язнуть всі: і той, що послав, і ті, кого послали. Хай там як, але "Війна" попри свою документальність, ще й, безперечно, художній твір, хоча більшість епізодів справді з життя автора, яке минало під час Чеченської війни.

Володимир Глухів. РнР. Реєстр непотрібних речей. – Х.: Фоліо, 2018

За сюжетом, дія цього роману відбувається і за часів Майдану, і в період служби героя в Нацгвардії та Збройних Силах, а також в інші моменти його складного життя. Утім, історія все ж таки – про кохання, яке рятує все довкола, народжуючись невідь звідки і осяюючи собою весь світ. Адже саме цього треба героєві, який весь час на роздоріжжі, постійно перепитуючи себе, складаючи той самий реєстр потрібних (чи не дуже) речей. "Саме під час того заняття зателефонувала дружина мого колеги по роботі, - згадує він про вікопомний випадок. - Я був другом їхньої сім’ї. Вона хотіла завітати до мене ввечері з якоюсь подругою, натякаючи на те, що хоче мене з кимось познайомити. Навіщо це мені зараз? «Все, начебто, налагоджується», - подумалося. Хоча - чи справді налагоджується?" Утім все змінюється, мигтять країни, міста і вулиці з площами, але навіть день сьогоднішній не врятує від тяжких спогадів, як переконує героя життя. Оскільки мотлоху варто позбуватися тільки заради майбутнього, а минуле – це лише ностальгія, яка іноді буває дуже пекуча. Адже викидати з власної долі доводиться часом дороге, звичне, рідне…

Андрій Цаплієнко. Книга змін. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018

У цій книжці оповідань мова про війну, яка несподівано прийшла в Україну і змінила життя й свідомість мільйонів людей. Герої оповідань пов'язані складним павутинням особистих стосунків одне з одним і з автором. Вони разом з усією країною крокують дорогою змін - від застою до революції, від Майдану до війни. Історії, які трапляються з героями, видаються неймовірними, але це нова реальність, у якій треба навчитися виживати. «В мене виникає цілком ірраціональне відчуття, - звіряється герой одного з оповідань, - що війну визначило все наше життя, вся наша офіційна історія, брехлива та плаксива, як розповідь повії. І вся наша неофіційна історія, гучна та сумбурна, як передсмертні крики жертв інквізиції. Як вірш про синє вино на морозній площі. Якби Харон був волонтером, він змінив би свій човен на рефрижератор. Отака наша війна».

Анна Шила. Жінка війни. – Х.: Фоліо, 2018

Ця книжка - перше в історії України видання, де сьогоднішня війна на Сході розглядається через історії жінок, які рятують людей. Будучи написана на основі інтерв’ю з 25 жінками — парамедиками, волонтерами, журналістами, військовослужбовцями, які вирушили на Схід боронити свою Вітчизну – збірка розповідає про долі героїнь, які допомагають вижити і перемогти. Зокрема про ту, якій казали, що "з таким діагнозом не живуть"» і "безплідна на все життя", про яку кажуть, що "не здається, вірить у чудеса і перемагає - молода мама маленького янголятка", і з якої починається ця незвична історія жінок на війні. "Перші поранені. Перші загиблі. Добровольці не розуміли, що відбувалося навколо. Йшла справжня війна, про яку всі знали лише з книжок і художніх фільмів. Ситуація була незрозумілою, але смерть не чекала. Продовжувала зростати кількість поранених і загиблих, тому Яна прийшла до висновку, що потрібно приймати екстрені рішення щодо організації медичної допомоги пораненим бійцям".