Чи повторюється в Україні протистояння Трампа і Клінтон?

Розберімо основні точки перетину українських виборів з виборами в Америці.

Право на вибір

Ознака демократії – це можливість вибирати, а вибір у нас є. У нас був великий список кандидатів, але не було точних прогнозів. Ніхто не знав хто вийде у другий тур Тимошенко, Бойко, Гриценко, Порошенко чи Зеленський. Це і є особливість демократії.

Як результат, у другому турі опинилися дві суперечливі сили. Схожий вибір був і в американців у 2016 році, де спостерігалося протистояння традиційності, стабільного розвитку країни по вже знайомому вектору (Гілларі Клінтон) і нової політики, радикальних змін (Дональд Трамп).

Така ситуація трапилася і в Україні після першого туру, в який увійшли два кандидати. Перший – Петро Порошенко, досвідчений політик, який декларує стабільність протягом п’яти років, за які він реалізував реформу охорони здоров'я, безвізовий режим, Томос та зайнявся розвитком української армії.

Другий – Володимир Зеленський, бізнесмен без політичного досвіду. Він позиціонує себе як абсолютно нову людину зі свіжими поглядами та наміром прибрати із влади людей, які були при ній 25 років і дати дорогу молодому поколінню.

Схожа передісторія була і в США, де 8 років при владі стояв демократичний президент, який забезпечував стабільний розвиток в країні. І все було ніби добре, але після його правління, американці все ж вирішили вибрати інший вектор розвитку країни і більш експресивного кандидата, у якого в намірах було поставити стіну між США і Мексикою, і все це під соусом Make America Great Again.

І тут не можна сказати, що Обаму не підтримували, адже за весь час правління, він зробив багато для Америки: витягнув країну із депресії, завершив військові кампанії в Іраку та Афганістані, уклав міжнародну угоду про скорочення викиду парникових газів і т.д.

Але чому не підтримали наступника Обами і не вибрали потенційного продовжувача його політики – Хілларі Клінтон?

Все це сталося через те, що американцям набридла ліберальна політика Обами та занадто добре ставлення Америки до всіх країн і народів. Американці більше не відчували себе головними, тому і вибір припав на закриту і радикальну політику Трампа.

Повертаючись до ситуації в Україні, головним бажанням виборців було отримати нові обличчя і радикальні зміни. Українці голосували не за Зеленського, а проти старої влади.

Комунікація кандидатів

Вибори в Україні показали, що традиційні методи комунікації кандидатів не працюють. Це можна відстежити дивлячись на те, що Зеленського перед першим туром підтримували в основному тільки канали із групи "1 + 1 Media".

Порошенко, під час всієї передвиборчої кампанії, дотримувався стандартних методів агітації та отримав підтримку від багатьох топових ресурсів. Кількість згадувань було вище у 3 рази ніж у Зеленського, але це не допомогло йому посісти перше місце у рейтингу.

Графік від LOOQME. Співвідношення згадок кандидатів у медіа з їх результатами у першому турі.

Така ж історія сталася і з Хілларі Клінтон. Її підтримували рейтингові видання, такі як Fox News, The Wall Street Journal, The Washington Post і The New York Times, але в результаті виборів здобув перемогу Трамп, який використовував популізм і глибокий таргетинг в соціальних мережах, показуючи кожній цільовій аудиторії різну рекламу з різними меседжами.

Клінтон також запустила рекламу в соціальних мережах, але при цьому її команда використовувала більш приземлені методи, і про глибокий аналіз больових точок виборців і сегментації цільової аудиторії й мови не було.

Зеленський

Зеленський, у своїй передвиборчій кампанії, також змістив свій фокус із традиційних методів комунікації на соціальні мережі, використовуючи Сторіс в Instagram і Facebook, креативні рекламні ролики, челенджі та навіть "Зе!" віджет, який дозволяв власникам сайтів показувати на своїх ресурсах інформацію про передвиборчу програму команди "ЗЕ".

Відразу після заяви Зеленського про те, що він йде в президенти була запущена кампанія у соціальних мережах, яка пропонувала підписатися на розсилку новин про передвиборну кампанію Зеленського залишивши натомість свої дані.

Наступним кроком була заміна, так званих, агітаційних наметів на групи у соціальних мережах для кожного міста, які були створені в підтримку кандидата.

Серіал "Слуга народу" також зіграв чималу роль в позиціонуванні кандидата. Раніше Зеленського сприймали як коміка, але завдяки цьому медіа-проекту з'явився новий образ Зеленського – образ народного президента, жорстко налаштованого на боротьбу із корупцією.

Основна комунікація з боку Зеленського була націлена на молоде покоління та реалізована за допомогою сучасних технологій. Після першого туру, результати говорять самі за себе: 18-29 років (24,6% виборців), 30-39 років (майже 28%), 40-49 років (21%). Люди із групи 50-59 років (14,5%), а старше за 60 років – усього 11,8%(дані Національного екзит-полу).

Порошенко

У Порошенка також підключені соціальні мережі, і постійно ведуться сторінки в Twitter і Facebook. Основна проблема – консервативна комунікація, із використанням незрозумілого, для молодого покоління, мови. Людині, якій просто цікаво чим живе президент, не хочеться читати подібного формату новини. Немає прямого контакту, немає простоти спілкування. В результаті непродуманої подачі інформації, всі позитивні зміни в країні пройшли повз вуха молоді.

У нього була можливість приєднати молоді вікові групи, та й приводи для цього були також. Наприклад, у квітні Порошенко пообіцяв, що буде набирати в електорат молодь із регіонів. Тільки чому ця заява прозвучала у квітні, під час другого туру, коли вже пізно?

Більш успішною була комунікація, націлена на старшу вікову групу. Основними приводами стали монетизація субсидій і Томос: 18-29 років (всього 10,8%), від 30 до 39 років (18,3%) від 40 до 49 років (19,1%), від 50 до 59 років (21, 9%). Найбільша вікова група Порошенка – 60+ (29,9%) (дані Національного екзит-полу).

Очікування від другого туру

Якщо об'єктивно дивитися на ситуацію, що склалася, то шансів у Порошенка на перемогу мало. Рейтинг нинішнього президента міг би вирости, якби перед дебатами виник якийсь скандал пов'язаний із Зеленським або із його майбутньою командою (склад якої він повинен оголосити до 19 квітня). Дебати також допоможуть адекватно оцінити сили й можливості кожного із кандидатів.

Зараз комунікація обох кандидатів перемикнулась в режим антиагітації один одного. Вони ведуть діалог через канали комунікації, але при цьому не бачать середньостатистичного жителя. Вони чують тільки критику у свою сторону, і все це перетворюється в нескінченні суперечки. Ніхто з них не вибрав стратегію просування своїх меседжів, головна мета – знизити рейтинг опонента.

Є думка, що Порошенко може включити адміністративні ресурси в другому турі, внаслідок чого, ймовірна фальсифікація на кілька відсотків. Але це не схоже на правду, бо якщо це навіть станеться, навряд чи його врятує цей відсоток.

Кажуть, що Порошенко розуміє всю складність ситуації, і якщо він програє президентські перегони, то буде цілитися на парламентські вибори, а історія з фальсифікацією може ще більше збільшити його антирейтинг, який і так дуже високий.