Зеленський на болоті. Навіщо новому президенту регіонали, сепаратисти і політична вторсировина

Я зараз усіх хочу запитати, хто "дякую" на аватарці писав, хто відсотки рахував і гучно заявляє, що "реванш не пройде". А реванш коли-небудь йшов ген-ген? Чи коли брали Кернеса, Труханова та Медведчука в ситуативні союзники – думали, що перевиховають гієну в лагідного котика.

Із іронічною посмішкою я дивилася ці ролики про країну у смартфоні і нові обличчя – щоб тепер спостерігати парад професійної деградації від команди Зеленського і розгуляй тих, по кому б мала плакати або тюрма, або стискувати в обіймах торговки кулеб’яками на Курському вокзалі Москви.

З болем дивлюсь на професійних державників і професійних патріотів, які мінімальну відповідальність звикли брати не тоді, токи кувалдами і екскаваторами руйнують конструкцію незалежності, а виходять зі схронів, коли кров людська рясно зрошує урядовий квартал.

Ще в 2016 році нам обіцяли рішучу судову реформу, яка змінить усе. Щоправда десь вилізла прикра "Error 404" із Окружним адміністративним судом Києва, який що божевільний взявся за проспекти і український правопис, а до того відміняв націоналізацію "Приватбанку" і втручався у справи церкви. А ще плювати хотів на переатестацію.  Не краща ситуація в Конституційному суді, де амбітна пані голова свого часу повертала Януковичу Конституцію 1996 року, а нині підіграла виборам під Зеленського. Бо плекала талановита суддя із Донецька чимало літ мрію – бути головою КСУ. 

Не менші амбіції мали і вісім новопризначених голів обласних адміністрацій, де фактично кожен, то має бізнес із РФ, то прямі зв’язки із терористами або рідню із російськими паспортами. Дивно, що ідеологи країни у смартфоні не погуглили в тому самому гаджеті інформацію про торговця металобрухтом Андрейчикова (Одеська ОДА) з гроном специфічних російських друзів, або нетривіальне інтерв’ю  Комарницького (Луганська ОДА) про приреченість возз’єднання України, РФ і Білорусі. Цілком можливо, що сили команди Зе у проведенні прозорих конкурсів вичерпалися ще на стадії  пошуку прес-секретаря, яка уже сама напрацювала на бесіду у військовій прокуратуру. Або ж вирішили піти протореним українським шляхом "якось то воно буде" після того, коли треба було забити списки більш-менш притомним матеріалом. Цікаво лиш, як такий поспіх і не перебірливість відгукнеться самому Зеленському, бо з більшістю новопризначених губернаторів підгону під децентралізацію і реформування не видно, зате розквіт місцевого феодалізму і просування ідей братської любові очевидне.

Я не заздрю Володимиру Зеленському, бо свого часу компроміси і регіональні союзи із одіозними персонажами зіграли погану роль із його попередником Петром Порошенком. Тепер Петру Олексійовичу треба поборотися за невелику фракцію із ідеями про НАТО і ЄС на хвилі того, як хутко ПАРЄ злило наші інтереси за 30 мільйонів срібників. Зате і у Кернеса, і у Труханова усе чудово і буде ще чимало років поспіль все у найкращому вигляді, бо місцеві мами і пенсіонери цінують благоустрій і нове житло на пляжі.

Іще більше автор сумує з приводу того, як нові сили: і "Слуга народу" і перспективний "Голос" пішли на певний компроміс у стратегічний регіонах, де гідра реваншизму і любові до РФ до запаморочення періодично підіймає голову. Відносно слабкі мажоритарники на Донеччині, Луганщині та Півдні, та навіть в окремих округах столиці– це невіра у свої сили чи домовленості про ненапад?

Хаос в твоїй країні – це погоня за новими обличчями в український політиці, де в першу чергу страждає якість. Навіть хрестоматійний блазень Саакашвілі на посаді очільника Одещини виглядав достойніше аніж Андрейчиков із товаришем, який планував зробити на Одесі свою "народну республіку". Так само колишній волонтер Георгій Тука і Юрій Гарбуз, які мали досвід керування Луганською ОВЦА виглядають обличчями навіть зараз більш  свіжими аніж колишній регіонал і прибічник молодої "ЛНР".

Зеленський так багато наобіцяв на виборах, так блискавично затіяв гру з новими обличчями, що це показало абсолютну проблему: у нас нема професійних людей, а намагання вичепити щось таке, що не було в попередньому уряді чи Раді повертає українську політику або до колишніх регіоналів – у яких система була і непогана. Або ж пошуки керівників у виконавчу владу все більше нагадують настирливе порпання у пункті прийому вторсировини. 

Поки нема нової Ради, коаліції і свого уряду – Зеленський може записувати гнівні відео про триклятих ворогів, але приблизно з жовтня все буде інакше. За все і всіх – від богданів з амбіціями прем’єрів до портнових мстивих відповідатиме лише він і він один. А чи рішучий наш президент, як був колись смішний  – покаже час і рейтинги. Які теж недовговічні.