Марк Войджер: Гібридний план Кремля понищить суверенітет України назавжди

Незабаром відбудеться засідання Нормандської групи і, за певними заявами, ми розуміємо, що до реалізації буде взято так звану "формулу Штанмаєра", котра опирається на російському тлумаченні Мінських домовленостей. А це величезна загроза, тому що після реалізації "формули Штанмаєра" міжнародний конфлікт, неоголошена російсько-українська війна переходить у фазу "громадянського конфлікту в Україні", особливо, якщо Росія передасть Україні контроль над нашими кордонами. Але всі ці бандити будуть інституційно озброєні, отримають мандати місцевих депутатів і всі свої бандугруповання і терористичні групи переведуть в ранг так званої місцевої поліції.

Це саме те, що було розписано п’ять років тому у Мінськ-1 і Мінськ 2.  Ми бачимо, як Росія дуже послідовно намагається реалізувати цей план, вони про нього не забули. Фактично ці кроки  - легітимація бандитських формувань, контроль над кордоном зі сторони Росії  - це частина гібридної десуверенізації України. Так що зі сторони Росії сюрпризів нема. Цього можна було чекати давним-давно, вони дуже послідовно ведуть цю політику вже декілька років. Сюрпризом для мене чи навіть розчаруванням є те, що Захід, ЄС, таки вірять, що можна досягнути миру в Україні, фактично, таким чином, зливаючи український суверенітет. Але якщо говорити про існування якоїсь таємної угоди, що мовляв еліти зливають Україну, слідуючи загальному плану, я не думаю, що такий план існує, просто, я думаю, що Москва дуже вміло і спритно використовує загальну втому. І, звичайно, впливає внутрішньо-політичний приклад Франції, Макрона. Йому потрібна, в кінцевому результаті, якась перемога. У внутрішньо-політичному плані показати, що Франція є великим гравцем щодо Росії і в Ірані, на Близькому Сході. У президента Трампа теж через рік будуть вибори, так що тут бачимо приклад, як внутрішньо-політичні західні тенденції використовуються Москвою для просування своїх цілей. Своїх проектів з Україною і десуверенізації вашої країни.

Як далеко можуть піти ці процеси десуверенізації, тому що я, нехотячи, згадую ситуацію 1938 року, коли тогочасний британський Макрон на прізвище Чемберлен прибув в Лондон після того, як вони, фактично, здали Гітлеру Чехословаччину зі словами "Я привіз вам мир", а, насправді, - це буде означати колосальні проблеми, значно більші, ніж вони зараз є у наявному зараз форматі протистояння з Росією, тому що, справді, цей конфлікт буде впихнуто у саму Україну.

Так, як і у 1938 році європейська спільнота  боїться війни. Після Першої світової дуже хотіли досягнути миру всякими способами і, звичайно, одна з країн європейської демократії Чехословаччина опинилася жертвою "хороших намірів". Гітлер добре знав ці тенденції, їхні настрої і грав на них дуже уміло. В цьому плані Путін, Кремль і Росія теж орієнтуються прекрасно в обстановці. Я не хотів би припускати, що аналогія стовідсоткова, адже після 1938 була війна у 1939-му. Але небезпека у тому, що Кремль подумає, що у західному світі нема волі для більш твердого підходу і можна робити будь що. Зараз пішов Джон Болтон, радник з питань національної безпеки — це теж  сильний сигнал для Москви й інших держав. Болтон був одним із останніх яструбів в Адміністрації Трампа, його позиція, його думка, його ідеї в міжнародній політиці добре відомі. Він схиляється до твердої лінії по відношенню до Росії і Близького Сходу, Ірану і так далі. Думаю, що зараз це дасть сигнал у Москву, що політика Трампа до виборів буде м'якша, просто Трамп не може собі дозволити, що почнеться ще одна війна, або в Україні, або в іншій точці світу. У нього інші внутрішньо-політичні пріоритети перед листопадом 2020 року.

Які найбільш небезпечні сценарії закладені у формулі Штанмаєра і в кремлівському тлумаченні мінських домовленостей? Ми розуміємо, що часу лишається дедалі менше. Росія буде поводитись дедалі агресивніше, а західні союзники будуть дедалі пасивніші. І в мене є відчуття, що найгірші сценарії будуть полягати у прихованій федералізації, у неоголошеній капітуляції стосовно протистояння з представниками російських і проросійських формувань на сході Україні, а за якийсь певний час це може все перетворитися на параліч державного апарату української держави.

Найбільша загроза для України і її суверенітету, звичайно, - це самі мінські домовленості, які вже існують п’ять років, і, як я сказав, Росія дуже послідовно намагається їх реалізувати в плані десуверенізації України. Ви правильно відзначили,  якби Росія хотіла виконати їх суто воєнним методами, то вона б пішла на різке загострення ще раніше. Зараз, коли вони бачать, яка ситуація у західному світі -  в США, Франції, Європі і так далі – і яка внутрішньополітична ситуація в Україні,  найбільша загроза у тому, що вони просто продовжать просувати ці елементи Мінська, які дозволять їм у майбутньому контролювати Україну як гібридними так і прямими методами, але вже легалізованими, як я кажу "правовійною", тож це вже буде не те, що "так Москва хоче", адже якщо Україна сама прийме ці умови - то це буде нібито легально. І, звісно, західна логіка така, західні політики не можуть любити Україну більше, ніж ваші політики, і якщо ваші політики приймуть ці домовленості, то на Заході будуть такі думки, що "ось, уже самі українці домовились, чому маємо робити щось більше". Так що цей гібридний і підпільний план понищить суверенітет України назавжди, і в самому плані – найбільша загроза.

Я з жахом просто уявляю ситуацію за півроку чи через рік після реалізації мінських домовленостей. Наприклад, Україна розпочне активніший діалог з Євроатлантичною спільнотою чи з Євросоюзом, в той самий час вже "не бойовики" піратських бандитських формувань ДНР, ЛНР, а "народна міліція" Луганська і Донецька, яка буде складатися з проросійських бойовиків, але вже тепер вони в іншому статусі. Вони можуть розпочати чергову криваву фазу протистояння. Але весь світ буде казати: "Ну, слухайте, це внутрішня українська проблема, тому що це ж не конфлікт з Росією".

Саме так! Починаючи з 2014-го, Росія намагається запевнити світ, що справді, це – внутрішньо-український конфлікт, і  якщо українські політики приймуть російські умови -  це буде легалізація російської агресії проти України. Щоб  проросійські сили отримали легітимну присутність в парламенті, і, звичайно, це сценарій, який Ви описуєте, не хотів би передбачати, наскільки реалістичний, але ця загроза існує, і це була б гібридна перемога Росії в десуверенізації української державності.

А якби Україна, припустимо, зайняла дуже жорстку позицію і відмовилась погоджуватись на цю приховану капітуляцію? Наприклад, якби засідання Нормандської групи провалилося б, і Україна сказала б: "Ми не можемо виконувати оцього плану дій, оцю злочинну формулу Штанмаєра"?

У такому випадку, можна використати історичні аналогії, Мінськ-1 був підписаний у вересні  2014-го, після…

…Іловайська.

Так, після Іловайська. У середині вересня будуть військові навчання у  Росії "Центр"». Так що в плані синхронізації дій можна відзначити певні речі. Звісно, для  Москви дуже важливо тиснути і реалізувати цей план десуверенізації України тільки гібридними, невійськовими діями, а якщо ні, то тоді є інші інструменти. Я не хочу, звісно, передбачати ще один Іловайськ, але варто задуматись, чи це можливо у найближчому майбутньому, якщо Росія не доб’ється того, чого вона хоче досягнути дипломатичними переговорами.