Метью Брайза: Українці мають зрозуміти: Росія не "особливий друг" і не "братерська країна", а насправді – ворог

**

Україна перебуває під тиском Росії за згодою наших так званих союзників на Заході, йдеться про Німеччину, Францію і, можливо, Сполучені Штати. І я маю  відчуття, що ситуація співзвучна з описаною у романі Генріка Сенкевича "Потоп".

Гарне порівняння. Мені теж подобається "Потоп". Думаю ваше твердження є правильним. Давайте почнемо із США. Як ми обговорювали раніше у вашій програмі, з самого початку президент Трамп хотів досягнути певної угоди по Україні з президентом Путіним, але без можливості України висловитись щодо цього рішення. Якщо ж перейти до європейців. Я думаю, що від початку Мінський формат був  жахливим і Україні він був нав’язаний. Домовленості  Мінськ-2 були чи не гіршими ніж ті, які Грузія була змушена проковтнути, не без участі тодішнього президента Франції Саркозі, бо вони фактично узаконювали можливість використання сили для зміни політичного статусу Донбасу і узаконювали незаконні військові дії Росії. Свого часу я, працюючи із тодішнім міністром Штайнмайєром, бачив як він і французи, а також дехто з британців постійно хотіли,  аби грузинська сторона поступилась тиску Росії і, мовляв,  на цьому проблему було б вирішено.  Я боюсь що саме так зараз відбувається і з Україною.

Погоджуюсь з вами, оскільки я  маю таке відчуття, що Росія вже незабаром не буде виглядати стороною агресії, адже по впровадженню так званої "формули Штайнмаєра", по проведенню виборів, які ОБСЄ визнає за дійсні і легітимні, Росія зможе сформувати і впровадити свій тип влади в цих бандитських, піратських, терористичних  так званих республіках ДНР та ЛНР. А це означає, що Україна отримає території  але, де-факто, не зможе контролювати їх і тим більше, що ще більше непокоїть, що ця територія отримає окремий, особливий статус.

 Це можливо. Президент Зеленський, щоб сказати щось у його захист, сказав, що закони за якими житимуть ці регіони повинні бути українськими. Наразі, я думаю, що все зайшло ще не надто далеко. Знову ж таки, те що Росія там робить йде за тим ж планом, як і колись у Грузії. За тим самим планом. Вони використали силу, захопили землі, де-факто тоді вони майже анексовують Південну Осетію, контролюють Абхазію, а потім пропонують мирну угоду, яка робить так, що Росія немовби вже й не агресор, бо ж  президенту Саакашвілі запропонували підписати мирну угоду із сепаратистами. Головна ідея була в тому, щоб відмити репутацію Росії та надурити європейців та решту світу і виставити грузинів агресорами, в той час коли саме Росія їх завойовувала. І це , я боюсь, саме той сценарій, що зараз розгортається на сході України. 

Це означає, що Кремль хоче спробувати зіграти у сценарій так званої громадянської війни?!  З протокольної точки зору, після проведення виборів на тих територіях, вони формально повернуться до складу української держави, хоча ми розуміємо,що контролю над ними не буде.

Я думаю, що саме так німці та французи діятимуть у майбутньому. Але ситуація не безнадійна і навіть близько не така складна, як в Грузії. Я відвідував Грузію кілька тижнів тому, їздив на лінію розмежування у Південній Осетії, я бачив базу ФСБ поблизу кордону і все це заставило мене подумати, що Грузія остаточно втратила контроль над цими територіями і Росія ніколи звідти не піде. Це контрастує з Донбасом. Навіть якщо Росія має там великий вплив на всіх рівнях, вона все одно повинна мати політичну підтримку ЄС, щоб заявити, що там буцімби громадянська війна. Україна може керувати своїм майбутнім. Те що Україна вже зробила - це зупинила просування Росії на сході фактично без жодної допомоги Заходу, навіть не всі "джавеліни" досі в Україні. Українські військові самотужки відродились  і досягли успіху. Саме тому Україна має великі можливості із повернення цих територій і одночасно може змінити ситуацію, аби там запанувало українське законодавство. Це звісно не найкраща ситуація, але більш обнадійлива ніж була в Грузії.

І вкрай важливо бути дуже близькими на цьому дипломатичному фронті з Конгресом США, замість президента Трампа, про що ми і поговоримо зараз.

Ну власне. І тут питання, а що у нас робиться з американською адміністрацією? Бо ж та частина стенограми розмови Трампа і Зеленського свідчить про те, що гра є не настільки чиста, як би нам хотілось. Ну і те що  Курт Волкер покинув свою посаду також демонструє складність ситуації для України. 

Так, тема стенограми телефонного дзвінка президента Трампа до Зеленського і слова самого Трампа, який явно погрожує президенту України Зеленському, прозоро показують  його ставлення немовби  боса мафії до України та до Зеленського - це стало найбільшою, найважливішою і  серйозною  політичною кризою серед усіх президентів з часів Вотергейту. Я думаю, що президент Трамп насправді наляканий. Я знаю, що люди в Білому домі кажуть, що він втратив можливість тверезо думати, через свою паніку. Те що сталось це безпрецедентно, але я думаю, що вірогідність його імпічменту в зв’язку з цим питанням зараз є найбільш високою ніж будь-коли. Імпічмент означає, що Палата Представників проголосує за звинувачення його у злочині, а його звільнення  у Сенаті буде залежати від того, наскільки шкідливою стане інформація, що оприлюдниться, включно із доповіддю посла Курта Волкера, під час виступу у Конгресі.

Я думаю адміністрація президента дійсно не хоче доповіді, але шляху зупинити його вже немає.

Зараз тривають спроби вмонтувати Україну в ту електоральну аферу із втручанням у вибори, але вже тепер виглядає, що не Росія, з формального погляду, є винною, а буцімби Україна. І ми бачимо як починається такий розіграш, йдеться про розмову пана Джуліані з Манафортом і так далі.

Насправді я не переживаю за це. Я думаю, що кожен, хто стежить за цією темою знає, що від президента Зеленського не було якихось спроб зробити щось, бодай  наразі такої інформації немає. Я також думаю, що те що  робив Хантер Байден є дуже підозрілим. Укласти контракт радника  на  50 тисяч доларів щомісяця це безглуздя, це величезна купа грошей. Я теж мав такі контракти, але навіть не уявляв такого, щоб просити 50 тисяч доларів на місяць. Єдина можливість, чому він запросив такі гроші  - це те, що його батько віце-президент. Приватна українська компанія давала йому гроші, тож це не є проблемою  для України бути залученою в політику США. І не є проблемою для уряду США просити про розслідування. Це все, скоріш за все, допустимо. Вся проблема в президентові Трампі, а не в Україні. У тому, як Трамп намагався використати свій електоральний  авторитет на свою особисту - особисту! - користь, для свого переобрання. Україна не повинна хвилюватись через це. Це внутрішня проблема США сфокусована на Трампові, і всі, хто намагатиметься змістити фокус на Україну не матиме шансів.

Я маю побоювання, що з Україною можуть зіграти в так звану "брудну гру", йдеться про укладання так званої "великої оборудки". Є відчуття, що українським суверенітетом хочуть, наприклад, заплатити Путінові за якісь більші комбінації. 

Я не знаю. Я думаю, що президент Трамп хотів би мати таку "велику угоду" і це ми знаємо від самого його приходу до влади. Тобто укласти таку "велику угоду", яка б допомогла президентові Путіну політично виглядати миротворцем, як Путін зробив після захоплення частини Грузії, між іншим, тож плани такий - стати миротворцем, забрати російські війська зі сходу України, бо це великі витрати для Росії, але залишити там російський політичний вплив. Я дуже стурбований тим,  що президент Трамп хотів би це зробити. Але також я впевнений, що більше ніхто в уряді США не підтримає цього. І як написали у "Вашингтон пост" - президентство Трампа стало президентством однієї особи. Ніхто більше насправді не знає, про що він думає. Середня ланка адміністрації Трампа  взагалі не знає про його ініціативи і ніхто у вищому ешелоні влади не підтримає його у такого роду "великій угоді", але Трамп все ще переслідує цю ціль.

Якби, наприклад, Київ відмовився від тих "формул Штайнмаєра", "формул прихованої  капітуляції" і так далі, то Росія могла б знову запалити ситуацію на сході, тобто підняти рівень агресії до створення, скажімо, Іловайськ-2 чи Дебальцево-2 і знову змушувати Україну, до так званого "порозуміння з росіянами". Але в ситуації серйозної політичної боротьби в США і великої напруги між США і Німеччиною, цей момент може стати дуже зручним для Кремля.

Такої можливості не можна ніколи виключати. Повертаючись у 2009. Європейські союзники не хотіли вірити, що Росія може бути таким агресором по відношенню до своїх сусідів і знаходили їй виправдання, були готові вибачити ситуацію з Грузією. Російська окупація та анексія Криму і подальша війна на Донбасі змусили європейців прокинутись і змусити Росію платити за це. Можливо не достатньо, але санкції досі шкодять Росії, російській економіці і  президент Путін шукає можливості позбутись цього і тому для нього зараз не вигідно використати силу в Україні у такий спосіб за який ви хвилюєтесь. Я  думаю, що українці повинні пробудитись і  зрозуміти, що Росія це не "особливий друг" і не "братерська країна", а насправді – ворог.

Що було б найбільшою помилкою президента Зеленського в даній ситуації?

Мені тяжко сказати, що він припустився помилки, бо я думаю, знову ж таки, його примусила до цього жахлива ситуація у  Нормандському форматі, зокрема європейці. Він би  хотів припинити війну на Донбасі і отримав два шляхи зробити це. Перший - тотальна військова операція, аби перемогти сепаратистів та російські війська, що дуже дорого обійдеться. Інший – діяти під впливом європейців, але робити це розумно. Тож це він мабуть і обрав. Для мене це не помилка. Він  фактично потрапив під шантаж. Питання тепер, яких помилок він може припуститись у майбутньому? Тож через це ми повинні допомогти йому, показати йому, що Захід  стоятиме на тому, що Росія порушує міжнародне законодавство і ніколи не толеруватиме використання Росією сили на Донбасі.