Частоти для олігархів, Нацрада та доля львівського радіо

Зараз я вам покажу одне відео, в якому ви подивитесь, як відбувається конкурс у Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення. Що таке взагалі Національна рада? Це орган, який роздає частоти або ліцензії на мовлення. І коли ми говоримо, що весь наш медіапростір заполонений олігархічними каналами, то це заполонення власне і робить Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Я сам колись працював у Нацраді. Розумію, що люди, які там працюють, – чесні, нормальні, професійні. Але вони працюють у такій системі, яка не дозволяє їм робити чесні рішення, або рішення, які відповідають їхній совісті. Зараз ви зробите висновки самі.

От проводився конкурс на вільну частоту в місті Львів. Претендувало дві компанії. Одна належить до холдингу, де співвласником є Віктор Пінчук і яка має шість чи сім радіостанцій по Україні. У Львові вже чотири точно має. Друга компанія – це компанія, яку продюсує Соломія Чубай – відома виконавиця, донька Грицька Чубая, сестра Тараса Чубая – громадський діяч, яка організовувала перші джаз-фестивалі, яка хотіла зробити у Львові перше радіо, яке б розповідало про суспільне та культурне життя міста, давало б українську музику різних жанрів, але лише українську. А компанія, яка належить Віктору Пінчуку і має вже багато радіостанцій у Львові, хотіла робити станцію, яка крутитиме джаз. У принципі, і перше, і друге має право на існування. Але якби я був членом Нацради, я б звернув увагу, що Соломія Чубай – це людина, яка для української музики, для суспільного життя Львова робила і робить дуже багато. Ми з нею не так давно проводили фантастичний фестиваль Via Carpatia, де в межах її форуму, її перформенсу, присвяченого Грицьку Чубаю, виступали і оркестр ІNSO-Львів, і Мирослав Скорик, Андрухович, Чубай, одним словом, величезна кількість прекрасних українських виконавців, поетів, музикантів, надзвичайно талановитих людей. Але для членів Нацради це ролі не грало. Роль грає тільки одне: представляє медіа олігархічну групу, чи воно є незалежним.

Подивіться, як виглядало представлення, і як потім голосувала Нацрада. І подумайте, як голосували б ви у цій ситуації.

Головувала на засіданні перший заступник голови Нацради Ольга Герасим’юк.

Ольга Герасим’юк: Колеги, Львів, 105,4. У нас тут двоє претендентів: Товариство "Ч К", місто Київ, "Radio JAZZ" та товариство "Радіо "Карпатія", місто Київ. Спершу ми послухаємо Товариство "Ч К", "Radio JAZZ".

Товариство "Ч К": Добрий вечір. Мене звати Наталія Сотник, я є директором "Radio JAZZ", яку ми нещодавно презентували тут з власною концепцією. Рівно через місяць після того, як Нацрада вирішила, що ми можемо починати мовлення, ми запустились у повному обсязі. І концепція радіостанції "JAZZ", яку ми відкрили, повністю співпадає з розумінням джазової музики львів’ян. Тому нам дуже потрібна частота у Львові, надзвичайно. Ну, я львів’янка. Звичайно, це не аргумент, але все одно.

О.Г.: Спасибі. Колеги, які питання є до пані Сотник? Немає? Ну да, ми ж знайомі не раз. Дякуємо дуже за презентацію.
Товариство "Радіо "Карпатія"

Товариство "Радіо "Карпатія": Доброго вечора всім. Я – Соломія Чубай. Я - львів’янка, і моя родина Чубаїв впивала мистецько на формування, я вважаю, України та контенту української мови та музики, що створювався. Це є дуже важливо, тому що те, що відбувається у Львові, що відбувається в Україні, мені болить. Я є голова правління "Вірменської, 35", створила багато музичних фестивалів. У нас тут говорили за джаз. Джаз почався саме з фестивалів "Jazz Bez" у Львові.
Я хочу сказати, що дуже важливим є не бути "неформатом" у себе в рідному місті. Я особисто, Соломія Чубай, яка робить продукти з українськими промо, наприклад, проект "Колискові для Олекси", присвячений моєму синові, у якого є аутизм, на жаль, я зіткнулася з тим, що цей проект виявився чомусь "неформатним", хоча ми вибудовуємо пісню на українській мелодиці в сучасних аранжуваннях. Так само є проект з симфонічним оркестром "Поети", де є Василь Стус, Грицько Чубай, Микола Вінграновський, Леся Українка – і це теж "неформат". Мені болить, що ми, начебто, в культурній столиці України є неформатними. Тому я буду боротися за те, щоб, якщо ми, звісно, отримаємо ліцензію, могли говорити на цьому радіо про сучасну українську культуру, про сучасний український контент і про те, що нам болить. Так само там будуть програми, де ми будемо говорить про проблематику дітей і батьків, і це є теж є дуже важливо. Також буде відкрита дорога для різних українських гуртів.

О.Г.: Є запитання до пані Чубай?

Юрій Зіневич, член Нацради: Який музичний жанр?

Соломія Чубай: Українська музика багата, але мій музичний жанр – зараз останній проект "Поети". Можете загуглити – Стус, Чубай, інші.

Олег Черниш, член Нацради: Я розумію. Ви ставите українську музику. Але є "Країна FM" зі своїм форматом україномовної музики.

Соломія Чубай: Це, власне, теж має бути формат україномовної музики. Я не хочу зациклюватися на якомусь одному форматі, це буде неправильно. Я сама в музиці. Я не можу окреслити. "Колискові для Олекси" – це один формат, Тарас Чубай – інший формат.

Олег Черниш, член Нацради: Я чому запитую. Сьогодні я пропонував на розгляд колег формат етно-фолк радіостанції для Києва. Чи є це актуальним на сьогодні?

Соломія Чубай: Звичайно, це дуже актуально. Етнофолкові фестивалі ми робимо. Але це – інше. Я хочу сказати, що радіо, яке є в Україні, у Львові, може зачіпати різні формати. І це є важливо. Тому що слухач у різний час може слухати різну музику. Я не хочу обмежувати. Я хочу ламати стандарти.

О.Г.: Добре колеги, давайте визначатися. Ми обмінялися думками. Почнемо з першого представника – "Radio JAZZ". Прошу голосувати, хто "за"? П’ять. Добре. Хто проти? Нема. Хто утримався? Троє.
Товариство "Карпатія". Хто "за"? Четверо. Хто проти? Нема. Хто утримався? Четверо. Що у нас виходить?
Тоді, колеги, хто зате, щоб визнати переможцем та видати ліцензію Товариству "Ч К" "Radio JAZZ"? прошу голосувати. Вісім, одностайно.
Хто за те, щоб відмовити у цьому конкурсі Радіо "Карпатія"? Вісім.

Отже, члени Нацради України з питань телебачення і радіомовлення віддають перевагу групі компаній, яка вже і так має у Львові чотири радіостанції для того, щоб вона мала п’яту (у цю групу входить, до речі, і "Русское радио. Украина"), дає їм ще одну ліцензію і відмовляє Соломії Чубай, презентацію якої ви щойно бачили. Після цього годі питати, чому в Україні люди дуже часто несвідомо голосують за антиукраїнські сили. Ми самі це робимо, своїми руками. Тому що, як я вже говорив, серед членів Нацради багато патріотичних чесних людей, які і на концерти Соломії Чубай залюбки ходять. Але одна справа піти на концерт чи дати інтерв’ю, а інша – прийняти рішення незалежно від олігарха. В Україні, нажаль, це неможливо.

Ну і ще одна деталь. У кожній нормальній європейській країні люди своє рішення повинні чимось мотивувати. У даному випадку люди вершать долю українського ефіру, української культури, українського майбутнього без жодної мотивації. І не ці люди в цьому винні, а ми – політичний клас, ми – суспільство, яке такий політичний клас обирає. Тому що коли ми залишаємо у країні олігархічну систему, то годі дивуватися тому, що розвиваємося, як Латинська Америка, а не як сучасна європейська держава.