live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Катерина Рожкова: Є середовища, що прагнуть зірвати співпрацю з МВФ і спровокувати хаос

Катерина Рожкова, перша заступниця голови Нацбанку України в ефірі програми телеканалу Еспресо "Студія Захід з Антоном Борковським"

Розмова відбулась до повідомлення керівництва МВФ про те, що Україна та МВФ досягли домовленості щодо нової програми співпраці на три роки.

Що відбувається у справі тиску на вас, як на першу заступницю голови Національного банку і, що відбувається із тиском на решту адміністрації формально незалежного органу?

 Якщо говорити про тиск, який  я відчуваю, то це продовження того тиску, який відчуває весь Національний банк. До речі, якщо говорити про мітинги під моїм будинком, то подібні мітинги мали місце під будинком Якова Смолія, який є головою Національного банку. І, звичайно, - це не випадковість. Вже майже місяць ми спостерігаємо мітинги під Національним банком, закликають до зміни керівництва Національного банку, звинувачують керівництво Національного банку у всіляких злочинах. По-друге, слід сказати, що до будинку Національного банку можна зайти лише через один вхід, тобто ускладнений прохід не тільки для наших працівників, але й тих партнерів, з якими ми працюємо, з якими ми зустрічаємось, тобто, - це ускладнює, реально,  операційну роботу. Це провокативні акції, при чому, вони замасковані під мирну акцію протесту. Нам зрозуміло, що мета — дискредитувати Нацбанк, змінити керівництво, але врешті-решт, є ще одна мета, яка нас турбує, - це зірвати співпрацю з Міжнародним валютним фондом – тобто зірвати реформи, які, на сьогоднішній день, оголошені президентом і урядом, які здійснюються і, фактично, впровадити країну у  стан хаосу. Це найстрашніше.

Це так звані наслідки. А як виглядає ситуація з конкретним тиском  щодо Вас? Наскільки я розумію, біля вашого будинку, Вашого приватного помешкання, проводяться регулярні акції і здійснюється, наскільки я розумію, психологічний тиск на Вас?

 Ви ж розумієте, психологічний тиск — це те, чим нас, фактично, намагаються вибити з нормального робочого режиму. Можливо змусити піти з посади. Уявіть собі, 3 грудня, сьома ранку до мого будинку підходять 10-15 людей, яких ми не знаємо. В нас невеличкий такий кооператив і там будинки стоять досить щільно один до одного. Ці люди починають дуже гучно у гучномовець виголошувати свої гасла. Вони розбудили всіх, вони злякали дітей, не лише мою  доньку, хоча мою теж. Ми викликали поліцію, на якийсь час їх прибрали, потім вони прийшли знов. Я не змогла третього грудня доньку доправити до школи, вона залишилася вдома і вона весь день слухала, що "Рожкову за грати", "Рожкова, вийди до нас! Бери доньку – виходь" і таке інше. Дитині 8 років виповнилося в листопаді. Ви розумієте, вона мені на роботу телефонувала декілька разів і казала: "Мені страшно, їх багато, вони приходять, що вони хочуть, чому вони нас кличуть" і таке інше. Я не можу пояснити дитині, що це спланована широкомасштабна акція проти Національного банку,  проти нас, проти реформ. Я її заспокоювала, як могла. Вже наступного дня мені вдалося її доправити до школи, вона цього не чула, але, ви розумієте, що в дитини повинно відкластися в голові. Наступного дня, вона тільки прокинулася, і  каже: "Мамо, вони вже тут"? Вона злякалася. Це вже не мирна акція. Що найцікавіше, вони хочуть, щоб я до них вийшла, коли я перебуваю на роботі. Чого там про це галасувати? Під’їхали ще якісь люди переодягнені, на кшталт, бойовиків чи ще когось, почали телефонувати сусіди, казали, що ми боїмося, ми не знаємо, хто це, бо зрозуміло, коли студенти стоять і викрикують, що їм кажуть, а ті, ми ж не знаємо, що будуть робити. Тож це не можна вже вважати нормальною, мирною акцією — це по-перше, а, по-друге, професійні питання, питання державної політики, яку Національний банк виконує своєю діяльністю  треба вирішувати на роботі, а не приходити туди, де живуть наші діти, наші сім’ї і створювати для них умови, де вони починають боятися за власне життя, за те, щоб вийти на вулицю.

Як ви думаєте, які можливі цілі? Тому що, ми розуміємо, одна справа - тиснути на того чи іншого посадовця, але, з другого боку, були заяви, з боку керівництва Національного банку, що власне йдеться через програму отримання траншів Міжнародного валютного фонду і, відповідно, переговорів з Міжнародним валютним фондом. Наскільки я розумію, як не дивно, є середовища в Україні, котрі хочуть максимально заморозити цю співпрацю або переключитися на ті чи інші кремлівські, чи китайські, чи решту кредитних програм?

Я з вами абсолютно погоджуюсь, тому що, по-перше: Міжнародний валютний фонд підтримує реформи і для певної категорії наших громадян ці реформи — погані, тому що -  це реформи, які спрямовані, в першу чергу, на те, щоб побороти корупцію, дати раду монополіям, які, на сьогоднішній день, фактично, заважають ринковим відносинам в нашій країні. А через відсутність ринкових відносин, відсутність однакових правил для всіх - в Україну не приходять потрібні інвестиції, які зможуть дати поштовх розвитку економіки, врешті-решт, призведуть до скорочення бюджетного дефіциту і це й буде оте зростання добробуту кожного громадянина.  Тож певній категорії  громадян, яка звикла жити за своїм укладом, яка звикла жити за своїми правилами — це не вигідно. Це ж не секрет, що серед вимог Міжнародного валютного фонду, одна з серйозних вимог — це незалежність Національного банку.

До речі, цю незалежність вони прямо пов’язують з керівництвом, вони вважають, що керівництво Національного банку повинно продовжувати працювати і продовжувати цю роботу, яку воно робило, за яку отримало визнання світової спільноти. І другий момент, на якому наголошує Міжнародний валютний фонд і не лише він, а наші всі міжнародні партнери, — це те, що ми всі разом і президент, і уряд, і Національний банк, і правоохоронці повинні докласти всіх зусиль, щоб повернути кошти, які держава втратила при націоналізації "Приватбанку" та в результаті банкрутства решти банків. Це все зовсім не вигідно колишнім власникам цих банків, а, особливо, "Приватбанку". Це наша думка. Так  нам здається. Тому, звичайно, зрив програми з Міжнародним валютним фондом сьогодні відкриває двері для зовсім інших дій і це стовідсотково буде загрозою для реалізації наших реформ в подальшому. Я не скажу, що це зупинить наші реформи, але це точно загальмує їх суттєво.

Я просив би вас трішки деталізувати, що означає цей негативний сценарій "Б", котрий може виникнути в разі того, якщо співпраця з МВФ буде розірвана чи заморожена?  Це  вже не смішно. Це не просто якесь там інтерв’ю Коломойського, де він розповідає про якісь ефемерні сто мільярдів, які ми можемо отримати, буцімто, від Росії.

 Міжнародний валютний фонд працює з Україною з 1993 року і вони прекрасно розуміються на наших внутрішніх реаліях, і вони прекрасно розуміють, що відбувається зараз. Тому зараз ми з ними працюємо в пришвидшеному режимі, для того, аби досягти угоди. Вони прекрасно розуміють, що люди, які намагаються її зірвати, працюють проти країни, проти уряду, проти президента. Тому, у цій ситуації, вони розуміють, що, чим швидше ми досягнемо угоди, тим більше шансів, що це все припиниться і ми продовжимо, як країна, працювати далі. Ми країна, яка має дефіцит бюджету і покриваємо ми його за рахунок запозичень. До тих пір, поки ми не завершимо всі реформи в економіці і доти, доки економіка не почне працювати з плюсом, а не з мінусом, поки цього не відбудеться, ми змушені залучати. Залучати всередині країни, залучати на зовнішніх ринках. Друге, співпраця з Міжнародним валютним фондом — це своєрідний світовий знак якості. Інвестори розуміють, якщо країна співпрацює, значить вона йде по правильному шляху розвитку і вони готові вкладати гроші в цю країну. Останній рік, 2019, що ми бачимо? Інвестори вкладають гроші в наші акційні папери, державні, внутрішні, в гривні. Вкладають на п’ять років. Це значить, що їх прогноз розвитку економіки є позитивним і це результат роботи з Міжнародним валютним фондом. Що буде, якщо ми припинимо співпрацю? Ми втратимо знак якості, інвестори не прийдуть до нас, а це значить, що ці програми, які заплановані урядом, а особливо програма залучення прямих інвестицій у виробництво, вона не буде реалізована.

Ви щойно вжили доволі страшне слово, яке називається дефіцит бюджету. Я, нехотячи, спаралелив із ще одним надзвичайно страшним словом, яке називається дефолт. Наслідки цього люди можуть відчути на власній кишені і це вже не будуть якісь абстрактні речі, а це означає, що потім хтось врубить станок і гривня може стрімголів впасти, тому що 90-ті, наші прекрасні, славні 90-ті, пам’ятають усі.

Я не вірю в те, що хтось врубить станок, але, якщо в нас відбудуться такі страшні події, про які ми говоримо, хоча я в це не вірю, ми всі працюємо над тим, щоб все було якнайкраще, то, скажімо, проблеми з нашим дефіцитом бюджету стануть відчутнішими. А це означає недофінансування соціальних проектів, субсидій якихось і таке інше. В будь-якому випадку — це відобразиться на цінах і відобразиться на кишенях будь-якого українця.

Наскільки я  розумію, серед вимог МФВ були: відчепіться від Нацбанку, тому що це, формально, незалежний орган і не треба намагатися його підминати під ті чи інші інтереси. Інший момент —  справа "Привату".

Є  велика судова справа в Лондоні, яку ініціював сам "Приватбанк" — це позов "Приватбанку" до його колишніх власників. По цій справі "Приватбанк" отримав рішення Лондонського суду, який підтвердив юрисдикцію, тобто підтвердив те, що ця справа може розглядатися в Лондонському суді і ми очікуємо, що слухання будуть по суті вже наступного року. Звичайно, те, що "Приватбанк" отримав дозвіл на те, щоб ця справа розглядалася в Лондоні, не може не хвилювати колишніх власників. Тому що Лондонський суд — це не Печерський і не Баришівський суд — це трошки інший суд. І, звичайно, для них це приносить додаткові ризики. Ми сподіваємось, що Нацбанк матиме змогу захистити і довести в Лондонському суді, що, фактично, збитки, які він має, були отримані внаслідок дій колишніх власників і менеджменту. Це перший point. Міжнародний валютний фонд і не тільки він, а міжнародна прогресивна фінансова спільнота вона це підтримує, але лишаються справи, які є в Україні і Міжнародний валютний фонд він очікує і цього не лише він очікує, про це говорять усі інвестори, вони це говорять на усіх форумах, вони очікують, що всередині країни теж будуть відбуватися певні кроки, спрямовані на повернення виведених коштів, але на сьогодні ми таких реальних кроків не бачимо, натомість є судові процеси, які були ініційовані колишніми власниками і по одному з таких судових процесів ми очікуємо рішення 19 грудня. Колишні власники, фактично, намагаються відмінити націоналізацію Приватбанку. І це є, певною мірою, тривожним сигналом для нас, для міжнародних організацій і для інвесторів також.

А які можливі наслідки для української економіки і, наприклад, для наших міжнародних партнерів, якби відбулося те, про що так мріють колишні власники Приватбанку?

Фактично відміна націоналізації, якщо би вона відбулася, знову ж таки, я в це не вірю, це є, фактично, відкат реформ. Тобто, ці реформи, які відбувалися з середини 2014 чи 2015 року, вони відбуваються, просто це вже інша стадія цих реформ, - але це значить відкат. І це не можливо пояснити світу, що країна, яка втратила, по моєму, сукупно по банківській кризі 15 мільярдів доларів, замість того, щоб робити все, що ці гроші хоча б частково повернути, бере і відкатує ці реформи назад. Тоді інвестори не розуміють логіки, куди вони інвестують, куди вони вкладають гроші. Такі рішення, вони, звичайно, дуже негативно впливають на рейтинг країни у цілому.

 

новини партнерів

22 січня, 2020 середа

22 січня, 2020 середа

21 січня, 2020 вівторок

Відео

Введіть слово, щоб почати