У МЗС не знали про Директиву Ради Європи про біженців?

Останній тиждень підтвердив усі проблеми, які спричинило поспішне рішення Міністерства закордонних справ України щодо "тимчасового призупинення" більшості консульських послуг українським чоловікам мобілізаційного віку 18-60 років. Основними проблемами були й залишаються порушення прав та дипломатичні складнощі, які це рішення викликало в європейських столицях. Адже там до заяви пана Кулеби, керівника МЗС України, поставилися цілком серйозно, бо мова йде про десятки чи сотні тисяч українських громадян, що живуть в різних країнах ЄС або отримали там тимчасовий захист від війни.

Щобільше, поспішні заяви окремих представників влади Польщі чи Литви, що вони подумають або сприятимуть поверненню українських чоловіків до своєї Батьківщини, та абсолютно протилежні заяви представників Старої Європи, що ніяких депортацій не буде – наочно демонструють, що європейські дипломати не були завчасно поінформовані про такий кульбіт українського МЗС, і навіть не встигли не те що виробити спільної позиції, але й зрозуміти про що мова?

У результаті Ольга Стефанішина, віцепрем'єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції, змушена була заявити в Брюсселі, що "обмежень і примусового повернення громадян України будь-якої статі чи віку в країну, яка воює, не буде".

Читайте також: Вулицями їздять бусики, бо інакше мобілізувати держава не вміє

Але в українському МЗС замість того, щоб вже тихенько помовчати та скасувати передчасні "тимчасові обмеження", видали абетку про спростування міфів щодо їхніх дій. Ознайомитися з нею можна тут, але парадокс у тому, знову вийшло "як завжди".

Міф 1. У МЗС заявляють, що "зазначене рішення жодним чином не стосується надання екстреної консульської допомоги громадянам України в разі надзвичайних ситуацій (ДТП, затримання, стихійні лиха тощо). У таких випадках консульські працівники надають в межах законодавства необхідну консульську допомогу в повному обсязі всім громадянам України, жінкам і чоловікам будь-якого віку та безвідносно до їхнього статусу щодо військової служби чи інших особливостей". 

Правда. Відкриваємо лист першого заступника міністра МЗС Андрія Сибіги, в якому чорним по білому записано: "тимчасово призупинити вчинення консульських дій за заявами громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім дій, пов’язаних з оформленням посвідчень особи на повернення в Україну". Тобто, в офіційному листі МЗС мова йде про призупинення всіх консульських дій, окрім однієї. І там немає ніяких інших обмовок "окрім надзвичайних ситуацій".

Міф 2. Кулеба намагається довести безпідставність звинувачень у неконституційності рішення МЗС щодо консульських послуг, яке було ухвалене до того, як відповідні зміни до законодавства про мобілізацію набрали чинності.

Правда. В міністерстві не наважилися надати жодного (!!!!) посилання на законодавство, яке б виправдовувало їх дії. Може тому, що не хотіли потрапити в халепу, як це зробив пан Сибіга у листі про призупинення консульських послуг? Нагадаємо, в офіційному листі він просто зі стелі послався на пункти 6 та 16 статті 8 закону "Про правовий режим воєнного стану", які жодного відношення до консульських послуг не мають, бо ці питання регулюються зовсім іншою статтею цього ж закону, яка ще навіть не ступила в силу (тому і послатися на неї неможливо).

Міф 3. У своїй заяві МЗС апелює до того, що "технічна пауза в прийманні нових заяв від чоловіків призовного віку зумовлена необхідністю підготовки до вступу в дію нових правил надання консульських послуг для цієї категорії громадян у зв’язку зі вступом в дію нового закону про мобілізацію".

Правда. А тепер згадаємо гучну заяву пана Кулеби, зроблену тиждень тому, коли він з пафосом заявляв про "справедливість": "Я думаю, що це справедливо стосовно українських чоловіків, які залишилися в Україні, які працюють в українській економіці та борються в українській армії. Я гадаю, що щодо них буде справедливо, якщо чоловіки з-за кордону повернуться до України й стануть пліч-о-пліч із ними на захист своєї країни — країни, яка дала їм усе”.

Читайте також: Чому Кулеба та його заступник мають піти у відставку

Тобто, справжньою метою міністерства було змусити чоловіків зазначеної категорії повернутися в Україну, а не провести якісь технічні регламентні роботи, викликані змінами в законодавстві. І тільки коли ця політика МЗС зазнала гучного провалу, тут вирішили сховатися за "технічною паузою".

Про головне. Усі ці недолугі дії МЗС, очевидно ініційовані за межами самого міністерства, від початку не мали жодного сенсу. Бо таким чином примусити чоловіків призовного віку повернутися в Україну не вийде з багатьох причин.  Так само як і окремі урядовці приймаючих країн не зможуть повернути їх в Україну.

Тому що, відповідно до Директиви Ради ЄС 2001/55 "Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому", усі українські біженці знаходяться під захистом Статті 3 Директиви. А саме, пункт 2 цієї статті говорить, що "держави-члени застосовують тимчасовий захист із належною повагою до прав людини та основних свобод, а також своїх зобов'язань щодо невидворення".

Читайте також: Влада мусить "зшивати" країну, а не каналізувати негатив

Мало того, ця ж Директива в статті 28 містить чіткий перелік підстав, за яких людину можуть позбавити тимчасового захисту, серед яких – скоєння злочину у своїй країні. Проте, цей злочин має бути неполітичного характеру та скоєний до того, як особа отримала тимчасовий захист. Ба більше, суворість очікуваного переслідування має бути зважена характером кримінального злочину. З чого слідує, що навіть якщо людина ухилилася від мобілізації (наприклад, дала хабар чи підробила документи, аби врятуватися від війни, що в Україні є кримінальним злочином) – це не стане достатньою підставою для депортації з будь-якої країни ЄС. Не говорячи вже про формальність з оновленням даних в ТЦК, що навіть в Україні не тягне на кримінальний злочин.

То чи варто було починати город городити, якщо наперед було відомо, що ідея абсолютно провальна, і нічого, окрім роздратування у наших європейських партнерів, не викличе?

Спеціально для Еспресо

Про автора. Сергій Гузь, журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.