Життя в умовах невизначеності

Головне в демографічній стратегії — допомогти людям навчитися жити в невизначеності.

За цим мені криється велика глибина. Світ вступив у смугу фундаментальної невизначеності. Це призводить до браку безпеки як базової цінності, і чимало людей оберуть не жити, а чекати більшої визначеності. Не народжувати дітей, поки не проясниться ситуація. Не повертатися з-за кордону, поки не проясниться ситуація. Не відкривати бізнес, поки не проясниться ситуація. Не шукати іншу роботу, поки не проясниться ситуація. І так далі.

А вона не проясниться. Можливо, ніколи (never say never, тобто "ніколи" означає протягом найближчих 25 років). І з цим треба навчитися жити.

Читайте також: Наш світ є продуктом малопрогнозованих і малопрорахованих рішень

Це стосується всіх, але найбільше це стосується України.

У нас є одна засаднича хиба. Ми живемо на перехресті (подивіться на фізичну мапу), на фронтирі (на мультифронтирі, як пише Сергій Громенко). А на перехресті, на фронтирі завжди велика невизначеність, тут її не позбутися. А в нашій культурі досить низький рівень прийняття невизначеності.

Отака перманентна травма: жити в центрі невизначеності й не приймати її.

З цим треба щось робити, пані та панове. Визначеності не буде. Вітаю в новому світі.

Джерело

Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.