Чому українців лякає жорсткий карантин

Отже, з 6 квітня заборонено перебування у громадських місцях без маски чи респіратора; відвідування спортивних майданчиків; прогулянки у парках, скверах, лісових зонах, окрім вигулу тварин однією особою; відвідування закладів соцдопомоги. Також не можна ходити групою у понад двоє людей, крім випадків супроводу дітей; дітям до 14 років заборонено перебувати у громадських місцях без батьків. І не можна виходити на вулицю без документів, що засвідчують особу.

Хоча представники уряду кажуть, що не йдеться про запровадження режиму надзвичайного стану, фактично його вводять з 6 квітня. Як нагадав в ефірі Еспресо ексочільник СБУ Валентин Наливайченко, ці обмежувальні заходи відрізнятимуться від надзвичайного стану хіба що відсутністю комендантської години.  

"Чим відрізняється надзвичайна ситуація, яка діє зараз, від надзвичайного стану, до якого залишився один крок - це введенням комендантської години. Насправді, те, що прем'єр-міністр озвучував додаткові заходи - це все є заходами надзвичайної ситуації з переходом в надзвичайний стан. Але важливо, по лінії МВС" - зазначив Наливайченко.

Український уряд у своїх обмежувальних кроках спирається на приклад європейських країн. Дійсно, за останній місяць майже всі європейські країни вдалися до жорстких карантинних заходів. Вперше за період з часів Другої світової війни йдеться про масове обмеження прав людей на вільне пересування і відпочинок. В окремих країнах (Сербія, Кіпр, Грузія) у межах карантину запроваджено навіть комендантську годину.

Багато українців вітають обмежувальні кроки влади, вважаючи що таким чином вдасться зупинити або взяти під контроль епідемію коронавірусу. В той же час у соціальних мережах, приватних розмовах багато громадян висловлюють побоювання у необхідності таких жорстких заходів. З чим пов’язані такі сумніви людей, які часто-густо пов’язані з структурами громадянського суспільства і мають досвід участі в акціях протесту?

По-перше, кажуть, що європейський досвід для нас неактуальний, коли йдеться про тимчасове обмеження прав  і свобод.

Ми звикли останнім часом орієнтуватися на європейські країни і намагатися брати звідти приклади політичних традицій. Однак, в Європі є тривалий досвід демократичного розвитку. Багато десятиліть, а в окремих випадках століть існування конкурентних політичних систем, міцного середнього класу дозволяють спокійно поставитися до обмежень тривалістю два-три місяці.  

У нас інша ситуація. В українському суспільстві помітна недовіра до влади.

Своєї держави довгий час не було, влада сприймалася як чужа, нав’язана ззовні. За невеликий період незалежності ще не склалося інше сприйняття дій керівників держави. Тому українці звикли до того, що влада у своїх рішеннях спирається не на інтереси громадян, а на щось інше.

В поточній ситуації активна частина громадянського суспільства не довіряє президенту Зеленському та його оточенню.

Люди підозрюють, що карантинні обмеження можуть бути використані для проштовхування сумнівних політичних рішень на кшталт визнання "ДНР/ЛНР", суттєвих поступок Росії у питанні Криму, змін до закону про функціонування української мови. В гіршому випадку може йтися про зміну політичного режиму, після якої опозиція буде перетворена на маргіналів.

Раніше такі спроби узурпувати владу могли отримати відповідь у вигляді масових акцій протесту, або навіть Майдану. Зараз це буде складніше зробити після трьох тижнів карантину та вже існуючих обмежень на роботу громадського транспорту та пересування всередині країни.

В умовах майже надзвичайного стану зростає вплив поліції та Нацгвардії. Саме поліція спочатку визначатиме чи порушив громадянин закон, коли з’явився без маски на вулиці.

Однак українці не дуже довіряють поліції.

Реформа патрульної поліції спочатку викликала хвилю позитивних відгуків серед українців. Однак подальші кроки щодо реформування не були такими помітними. Новенькі, чемні та стрункі патрульні поступово розчинилися у кадровому складі відомства. Зараз до роботи поліції є чимало запитань і вже з 6 квітня вони стосуватимуться ймовірних порушень прав громадян під час жорсткого карантину.

Якщо поліція складає протокол на людину, яка порушила режим самоізоляції або вийшла на вулицю без маски, то рішення щодо штрафу приймає суд. З реформою судових органів  у нас ситуація не менш складна, ніж з поліцією. Рядовий громадянин не завжди може розраховувати на об’єктивний розгляд своєї справи у судах.

Недовіра до судів - ще одна причина скептичного ставлення до жорсткого карантину.

Також впадає в очі певна незаконність дій щодо заходів жорсткого карантину. Якщо йдеться де-факто про надзвичайний стан, то рішення повинна ухвалювати Верховна Рада. Це трохи дивно, коли рішення щодо заходів надзвичайного стану ухвалюють уряд або органи місцевої влади, а парламент мовчить. Не кажучи вже про президента, який теж у цій ситуації має бути ініціатором.

Нагадаємо, що у статті 5 закону "Про правовий режим надзвичайного стану" сказано: "Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться указом президента, який підлягає затвердженню Верховною Радою протягом двох днів з моменту звернення президента".

Також певну тривогу викликає невизначеність термінів цієї карантинної ситуації.

Офіційно карантин триватиме до 24 квітня. Однак очільник уряду Денис Шмигаль вже заявив, що скоріше за все карантин буде продовжено у травні. Можливо, що наприкінці квітня деякі обмеження будуть скасовані, але це залежить від епідемічної ситуації.

Така невизначеність теж може давати простір для порушень з боку влади. Бо те, що складно зробити за три тижні, легше зробити за два чи три місяці суворих обмежень.