Влада та європейські цінності: чи варто очікувати від керівництва держави економічних чи оборонних успіхів?

Два диктаторських режими співпрацювали у політичній, економічній і військовій галузях, та домовилися про поділ Європи, оформивши своє рішення у Пакті Молотова-Ріббентропа та його таємних прококолах.
Положення резолюції нагадують не лише про майже одночасний напад Гітлера та Сталіна на Польщу, а й про тогочасну агресію СРСР проти Фінляндії, балтійських держав та Румунії.

Серед злочинів двох тоталітарних режимів вказані Голокост, депортації, розправи над польськими та латвійськими офіцерами, штучний голод в Україні та створення ГУЛАГу. При цьому, наголошують автори резолюції, нацистські діяння були засуджені в Нюрнберзі, а комуністичні ще потребують морально-правової оцінки.

Європарламент висловив "глибоку стурбованість зусиллями нинішнього російського керівництва щодо спотворення історичних фактів та відбілювання злочинів, скоєних радянським тоталітарним режимом, вважає їх небезпечним компонентом інформаційної війни, яка ведеться проти демократичної Європи".

У резолюції йдеться і про те, що злочини комуністичного режиму не можуть бути виправдані його внеском у перемогу над нацизмом. Засуджуються спроби влади РФ притягати до відповідальності тих, хто висловлює альтернативні офіційному російському дискурсу погляди на Другу світову війну.

"... постійне існування у громадських просторах у деяких державах-членах (Євросоюзу, - ІП) пам'ятників та меморіалів (парків, скверів, вулиць тощо), що прославляють Радянську армію, яка окупувала ці країни, прокладає шлях до спотворення історичних фактів щодо причин, перебігу та наслідків Другої світової війни", - наголошується у резолюції.

535 депутатів проголосували за резолюцію, 66 - проти, 62 - утримались.

13 травня схожу постанову намагалася затвердити Верховна Рада. Це було звернення до національних парламентів інших держав та міжнародних організацій з нагоди відзначення 75-ї річниці завершення Другої світової війни в Європі у 1939-1945 років. Звернення було не таке конкретне у дефініціях. Йшлося у пояснювальній записці і про "велику перемогу" і про "ратний подвиг". Але як і у резолюції Європарламенту, так і у проекті українському засуджувався сталінізм, агресивна політика Росії сьогодні і її спроби привласнити собі перемогу у Другій світовій.

У нас були інші результати голосування : За:200 Проти:34 Утрималися:43. Постанову було провалено, оскільки для прийняття рішення потрібно 226 голосів. З монобільшості "Слуг народу" проголосувало 128 чоловік з 248- ми.

Це означає, що половина з депутатів більшості не готова назвати Росію агресором і визнати жахливі наслідки сталінізму в Україні, включно з Голодомором. Очевидно, декілька чоловік було хворих або у цей момент вийшли з залу. Але 200 чоловік з більшості це або радянські люди, або й прихильники агресора!!!

І таке голосування показує не просто ставлення до оцінок минулого чи агресора. Це ставлення до вартості людського життя, до базової цінності Європи. Якщо цю цінність політики не здатні розрізнити за пропагандистськими гаслами, то для кого вони будують країну? Точно не для громадян. Для себе, для самоствердження, самозбагачення, але не для громадянина. І тим більше не для української політичної нації. Саме тому очікувати від цього керівництва держави якихось економічних чи оборонних успіхів не варто. Хибне гасло: давайте забудемо про минуле і будемо будувати майбутнє не працює. Не побудуєш будинок без фундаменту і цементу. Фундамент - це, як раз чесний погляд на власну історію, а цемент- європейські цінності, головна з яких- цінність життя кожної людини.