Тероризм для “чайників”. Як Україну упевнюють, що підривати людей це модно

“Максим Плохой” вимагав від Зеленського реклами стрічки “Земляни”, а наступник уже може просити прописати Конституцію під ОРДЛО чи закликати Верховну Раду зробити собі харакірі.

До недавнього часу тероризм і мирні українські міста були несумісними. Якось не вкладається в чисто український контекст взяття заручників, промивання крові і вимоги. Нам цілком вистачало екстриму на Донбасу і з російськими диверсантами, які цілеспрямовано вели атаку на Максима Шаповала із ГУР, доброволицю Аміну Окуєву чи контррозвідника Олександра Хараберюша. Однак дві спроби мінування мосту Метро і ситуація з автобусом у Луцьку ще більше плутають усі карти. Бо у кожній країні Європи терорист, який іде на захоплення заручників знає, що він майже 100% буде убитий. А у нас президент виконає його умови, преса наввипередки  робитиме прямі включення зі зловмисником, а сам він буде обласканим і взятий на поруки. Спаси, Господи, щоб через кілька років волею мудрого українського народу не потрапив до парламенту. 

Ідемо далі. Це добре, що Зеленський хоч зрідка згадує, що він президент 40-мільйонної країни і робить жести для порятунку людей. Але таких самих жестів авторці цих рядків хотілося б для морпіха, який чотири доби не міг дочекатися допомоги і вмер від поранення від палючого донецького степу. Так само би хотілося, щоби подвиг військового медика Миколи Ільїна “Естонця”, який всім своїм життям довів, що нема ніякої “тої сторони” і “сірих анклавів”, а є нелюди з російськими паспортами, які зазіхають на усю Європу в межах доступності Кремля. 

У вимогах луцького терориста не було вимоги подати приватний чартер для вильоту на Сейшели, не було вимог надати валізу доларів, але неприємний присмак лишився. Бо Зеленський дуже чітко подав знак, що ним можна маніпулювати ззовні. А там, де є шпаринка — наші недруги ставлять ворота. І уже немає ніяких гарантів, що виконання Шостим абсурдних вимог явно психічно неврівноваженого терориста не призведе до подібних же випадків тероризму й захоплення заручників у майбутньому. Те, що лякало нас не так давно — теракт на “Манчестер-Арені”, вибухи в лондонському метро, наїзд на туристів у Барселоні і Беслан — можуть стати сумною реальністю. 

Я чітко бачу, як підхопили на знамена слабкість гаранта і неспроможність спецслужб спеціально навчені люди. Ключовий меседж, який проштовхують росіяни і медійна обслуга каналів Віктора Медведчука, що домовлятися з терористами не страшно і не боляче. А подекуди можна навіть отримати користь — зупинити насилля, звільнити заручників. Просто потрібно сісти за стіл переговорів і поговорити. І цілком прогнозовано, що усі — від росіянки Ольги Скобєєвої до наших локальних заробітчан телеканалів ОПЗЖ луцького терориста прирівнюють із “ЛДНР””. Хоча у дійсності “”Максим Плохой” — неврівноважена людина складної долі, яка потребує спеціальної допомоги, а ОРДЛО — це чисті терористичні організації щедро спонсоровані російською зброєю і російськими грошима. Місце цих гомосапієн в колонії строгого режиму, бо вважати їх нормальними після відрубування рук за українське татуювання чи наругу над тілом військового медика — неможливо. Ці люди не заслуговують вільного життя з іншими людьми за межами окупованого Росією гетто на Донбасі.  

А тепер про реакції на теракти. Все свідчить про те, що інструкціі, підручники, статути держслужб і спецслужб не читав у нашій державі ніхто. Ані СБУ з МВС, ані наші медійники, які цілу добу ліпили із “Максима Плохого” нову поведінкову модель. Хочеш, щоб тебе почули — хайпуй, бери автобуси у заручники і вимагай у президента все що завгодно, бо він боїться і зробить усе, що скажуть. 

Я з великою тривогою переглядала те, що говорили і писали про заручників у Луцьку наші ЗМІ. Ось львівський канал вмикає терориста прямо до прямого ефіру через Skype, ось у новинній стрічці є посилання на анонімний телеграм, да натякають, що “тероризм в Україні провокує Офіс президента України”. Ось ТСН бере ексклюзивне інтерв’ю у дружини терориста, а відомий психолог-телеведуча Наталя Холоденко дає психологічні портрети терориста. Яке дно треба пробити потім? Запросити “Максима Плохого” в шоу “Холостяк” чи організувати для нього щотижневу годинку ненависті, які уже мають Лукаш, Портнов чи Надя Савченко? 

Найбільше горе у цих ситуаціях — не президент, який готовий погодитися на дурню аби його потім до скону порівнювали із персонажем “Чорного дзеркала”. І навіть не спецслужби, у яких під рукою за цілий день не знайшлося навіть фахівців-психіатрів чи переговорників з відповідною підготовкою для спілкування з психічно хворим терористом. Біда в тому, що у розбещені і легковажні уми українців — особливо тих, хто мігрує від “Слуг народу” до Партії Шарія вбивають меседж, що тероризм то є нормально. Стильно, круто і молодіжно. Так буде до першої крові. Після цього посміються хіба наші вороги. Вони як ніхто зацікавлені, щоби Україна стікала кров’ю не лише на Донбасі, а і в районі метро “Хрещатик”.