Голова Держгеонадр: Рента на видобуток нафти 39%, наслідок — жодної нової свердловини за рік

Отримав ступінь магістра міжнародних відносин у Національному університеті ім. Тараса Шевченка, підвищував кваліфікацію в Університеті штату Мічіган у США та проходив практику в Центрі енергетичних досліджень в Університеті штату Луїзіана, США.

В ефірі програми "Еспресо: капітал" на телеканалі "Еспресо" Роман Опімах розповів, чим займається Державна служба геології та надр, які в Україні є корисні копалини, що гальмує розвиток галузі та як розподіляється між бюджетами рента.

Ведучий - керівник Центру журналістики при Київській школі економіки Андрій Яніцький.

Пане Романе, доброго дня. Чим займається ваша служба?

Державна служба геології та надр відповідає за раціональне та комплексне використання надр. Що мається на увазі? Зокрема, надання у тимчасове використання надр надрокористувачам, контроль за цим використанням. А також, звичайно, проведення геологорозвідувальних робіт, тобто нарощування ресурсної бази, проведення таких робіт, які мають суспільне значення, зокрема моніторинг стану підземних вод, моніторинг екзогенних процесів…

Які у нас є корисні копалини? Що добувають в Україні?

Їх багато. Майже 100 видів, різновидів різних підгруп. Найцікавіші, які мають стратегічне значення для країни — це, звичайно, і нафта, і газ, це і уран, це і титан. У нас є і літій, і графіт, і золото... такого загальнодержавного значення. Є місцевого значення — це і пісок, і глина, і суглинок. Різні речі, які використовуються в побуті, або в будівництві.

І ви за все це відповідаєте? Всі корисні копалини — це ваша служба?

За всі корисні копалини, так. Ця служба, фактично, виступає певним регулятором всієї сфери.

А як громадськість може контролювати видобуток? Наприклад, мешканець якогось села побачив, що поруч з його селом починається видобуток чогось. Має бути табличка якась, чи можна звернутися до Служби надр і спитати, що це відбувається?

Насправді, вся робота відбувається у службіпрозоро. Всі накази, всі рішення, вони публікуються. Крім того, є зобов’язання на законодавчому рівні, щоб великі надрокористувачі звітували щороку, казали, скільки вони видобувають, де вони видобувають, скільки податків було сплачено і в державний бюджет, і в місцеві бюджети, які соціальні програми були проведені.

Тобто можна зазирнути в інтернет, на ваш сайт, і дізнатися?

Це міжнародна ініціатива, до якої долучилася Україна, і кожен рік готується звіт. Він досить масивний, але інформаційний. Щодо таких точкових питань: наприклад, мешканець, громадянин бачить, що щось відбувається, йому цікаво, чи є там спецдозвіл, чи немає. Він може а) зняти координату, це легко можна зробити за допомогою GPS в телефоні, і надіслати лист. Або самому зайти на сайт і подивитись: у нас є мапа спецдозволів. І на цій мапі можна подивитися, чи є за цією точкою спецдозвіл. Якщо це важко, він може звернутися до служби, і служба це сама зробить.

Якщо, виявиться, наприклад, що там немає спецдозволу, надалі це вже не є в нашій компетенції, юрисдикції. Це вже відповідальність правоохоронних органів, якщо там відбувається незаконний видобуток. І, відповідно, покарання — це кримінальна відповідальність. Тому ініціюється перевірка, і вже правоохоронні органи зазвичай залучають співробітників Державної служби геології і надр до таких перевірок.

Але нормальна практика, наскільки я розумію, що має бути якесь оголошення, що має бути принаймні написано, що видобувається: видобуток якої корисної копалини, чи?..

Все залежить від виду. Звичайно, якщо там вже стоїть якесь підприємство, великий комплекс, він огороджений, є всі засоби безпеки. Зазвичай, звичайно, всі знають, що робиться, бо місцеве населення переважно там і працює, на цій фабриці або на цьому підприємстві.

А якщо це щось незначне і це кооператив з п’яти людей, таких оголошень немає.

Чи можемо ми бути енергонезалежними?

У нас точно є потенціал приросту власних ресурсів. Більше видобувати не тільки газу, але також і нафти, і урану, які потім використовуватимуться на наших атомних електростанціях. Це компоненти позбавлення України енергетичної залежності в комплексі: тобто газ, нафта, уран, десь вугілля. Це все Україна здатна сама себе забезпечити цим ресурсом.

Тобто ми ще не вичерпали наші запаси?

Не вичерпали. Ресурси є серйозні. По деяким категоріям ми входимо у десятку країн світу, по деяким — у трійку країн в Європі по запасам.

Ціна — це, звичайно, компонент ринковий. Але завжди треба порівнювати коректно. Звичайно, внутрішній продукт буде коштувати дешевше, ніж імпортний. Якщо такими важелями рахувати, то, в принципі, видобування власної сировини, воно завжди буде цікавішим. І це не тільки з точки зору її вартості для кінцевого споживача. Це також і робочі місця, це люди отримують зарплатню.

Ну і на макрорівні, це навіть якщо Україна експортує, то вона отримує валютні надходження, наша валюта буде укріплюватися і стабільнішою буде економіка. Що нам заважає?

Безумовно, це потужний мультиплікатор: податки, робочі місця, краще економічне сальдо, більш сильна національна валюта. Тобто це серйозний компонент, коли ми видобуваємо власну сировину, і не імпортуємо.

Зазвичай, коли ми говоримо про якісь перепони, тобто так: ресурси є, перепони — це інвестиційний клімат, тобто важке регуляторне поле, відсутність певної довіри між інвестором і державою… Це серйозна проблема, я вам скажу. Ми з цим стикаємося щодня, і пробуємо переконати, що все нормально: приходьте, ніхто вас не буде чіпати, інвестуйте. Ми зараз працюємо разом з народними депутатами за підтримки президента України над ініціативою щодо вдосконалення базового законодавства з надрокористування. Дуже цікаві, революційні речі пропонуємо.

У багатьох людей ще є побоювання нових технологій. Я чув про таку технологію, як фрекінг або гідророзрив пластів, коли за допомогою води під високим тиском витискають цей газ з надр. І люди побоюються, що це небезпечно для здоров’я людей і таке інше. Чи це вже безпечна технологія, чи ні?

Насправді, модернізація — це запорука прогресу. Ми не можемо користуватися технологіями і жити в стандартах Радянського Союзу, радянським минулим і швидко прогресувати. Це неможливо. Тобто Україна буде завжди відставати. Тому дуже важливо модернізувати, обрати найкращі сучасні речі. Вони мають бути безпечними. Будь-яка технологія несе певні ризики, якщо не дотримуватися її використання, цих канонів. Якщо дотримуватися, це є безпечним.

Тобто і ця технологія також, так?

Нафтовидобувна галузь вже десятиліттями використовує різні методи інтенсифікації видобутку. Тобто це технічні методи, це методи і з використанням і води, і азоту, і різних препаратів і компонентів, які вкачуються під землю. Це є безпечним.

Звичайно, робиться колона, вона має обсадну трубу, всі технології дотримуються, тоді все працює, і ніякої загрози немає.

Ще є таке зауваження у багатьох людей, які бачать, що видобуток відбувається: а це всі гроші підуть в центр. Що вся рента з видобутку наче забирається в центр. Але, наскільки я знаю, це не зовсім так. Принаймні по деяким корисним копалинам. Як розподіляється ця рента, яку сплачують видобувники?

Так, це зовсім не так. Тобто, звичайно, більшу частину ренти сплачують до центрального бюджету, але частина з неї розподіляється між місцевими громадами. Зокрема, з 2018 року вступив в дію законопроект щодо децентралізації ренти для нафтогазової галузі. І 5% від сплаченої ренти іде до місцевих бюджетів. Тобто минулого року, якщо я не помиляюся, було сплачено понад 2 млрд грн. І насправді, громади, де працює ця свердловина, де буриться верстат, вони досить задоволені цим процесом. Вони отримали реальні кошти в бюджети, які вони можуть використовувати на різні соціальні потреби, соціальні пріоритети.

Полтавська область дуже славиться цим, наприклад.

Зараз реально йде боротьба при створенні ОТГ (об’єднаних територіальних громад, — ред.): а де ж у нас там свердловина, де вона проходить, де кордон буде проходити. Це реально, і це зрозуміло. Тобто людей треба мотивувати, щоб вони бачили зиск.

Мабуть, останнє питання. Щодо розміру ренти. Це популярна історія, коли політик виходить і каже: давайте ренту зробимо, я не знаю, 50%. Який зараз розмір, і чи він виправданий?

Дивіться, тут завжди має бути баланс. Всі речі мають бути а) помірковані, і б) комунікуватися завчасно і попереджуватися. Тобто коли бізнес бачить, що від держави є попередження, вона передбачувано діє, — тоді, звичайно, він почуває себе комфортно і може планувати.

Щодо розміру ренти. Взагалі, рента — це спеціальний податок. Його немає в інших галузях. Це додатковий податок, який виникає у видобувних галузях. В низці країн Європи і світу, особливо розвинутих, взагалі такого податку немає, — є просто додатковий податок на прибуток. Тобто вираховується він зовсім по-іншому.

Якщо газ, нафта, наприклад.

На сьогоднішній момент треба дивитися від кон’юнктури. Ціна на газ і нафту за останній рік впала втричі. Рента залишилася на тому самому рівні. Звичайно, рента вираховується від доходу. Якщо ми говоримо, що з тони нафти 39% від вартості її реалізації одразу треба віддати в бюджет, це суттєво, якщо це вартість $40 за барель чи $100 за барель. І як приклад, у нас жодної нової нафтової свердловини не було пробурено за цей рік. Ось вам наслідок. Тобто не вигідно бурити.

Щодо газу, у 2018 році ціла низка заходів по стимулюванню нарощування видобутку була реалізована. Одна з них — це фіскальний захід, тобто стимулювання буріння нових свердловин в залежності від глибини покладу. Є стимулююча рента — 6% та 12%. Завдячуючи їм була пробурена достатня кількість нових свердловин, які б, мабуть, взагалі не були пробурені. Особливо в сьогоднішніх умовах.