Байден і безпека України: нехтування гарантіями, "управління ескалацією" і стратегічна невизначеність

Сьогодні варто нагадати для початку один промовистий факт щодо Байдена 7-річної давнини – його ганебний виступ у Верховній Раді України 8 грудня 2015 року вже після анексії Криму та початку збройної агресії Москви проти України у 2014 р. Його справедливо можна було б назвати Chicken Kyiv speech-2, адже, як на мене, стратегічний провал цього виступу Байдена співмірний з ганьбою перед Україною і світом президента Буша-старшого, коли менш ніж за місяць до проголошення незалежності України 1 серпня 1991 р. він виступив у Києві у Верховній Раді з сумно відомою "курячою" промовою (Chicken Kiev speech), агітуючи українців за збереження СРСР і проти "смертоносного націоналізму".

Адже, як визнавали американці, президент Буш-старший боявся розпаду ядерної наддержави СРСР. Однак розпад ядерної імперії це не зупинило, і це очевидний урок того, що об’єктивний хід історії та устремління українців до незалежності не зупинять ніякі страхи "полохливих" політичних акторів, навіть таких впливових, як президент США.

8 грудня 2015 року відповідальний у президента Обами за український напрямок віце-президент Байден у своєму розлогому 35-хвилинному виступі в українському парламенті жодним словом не згадав про надані на найвищому міждержавному рівні гарантії безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, ні про постачання сучасної американської зброї для самооборони України на виконання наданих гарантій.

Тоді, у 2015 році, відповідальний у президента Обами за український напрямок віцепрезидент Байден у своєму розлогому 35-хвилинному виступі в українському парламенті жодним словом не згадав ні про безпрецедентне ядерне роззброєння України під тиском США, ні про надані на найвищому міждержавному рівні гарантії безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, ні хоча б про постачання сучасної американської зброї для самооборони України на виконання наданих гарантій.

За понад 30-річну історію українсько-американських взаємин Будапештський меморандум – це єдиний документ, підписаний на найвищому рівні президентом США. Але підпис найпотужнішої у світі посадової особи, та ще й однопартійця Обами і Байдена – президента-демократа Клінтона, нічого, зрештою, для них не значив.

Тож єдина світова наддержава, як виявилося, може цілком зневажити легітимність і значення підпису свого державного лідера, як це вчинила  у 2014–16 роках адміністрація Обами й зокрема віцепрезидент Байден у своїй промові у Верховній Раді України.

Як присутній у залі народний депутат, я навіть не підвівся і не аплодував на знак протесту після закінчення цинічно-менторського виступу Байдена у Раді, як і деякі інші мої колеги.

Чи змінилося ставлення Байдена до питання безпеки України після обрання президентом США і особливо після початку повномасштабної варварської навали сусідньої орди? На моє переконання, якщо і змінилося, то не принципово.

Адміністрація президента Байдена здійснює обмежену військову підтримку України в рамках доктрини "управління ескалацією" (escalation management) і стратегічної невизначеності щодо кінцевих результатів війни.

Президент Байден і його адміністрація насправді здійснюють обмежену військову підтримку України в рамках доктрини "управління ескалацією" (escalation management) і стратегічної невизначеності щодо кінцевих результатів війни.

Адміністрація Байдена, схоже, прагне "не допустити поразки" України, певною мірою виснажити Росію й ослабити її, а далі завершити війну "дипломатичним рішенням" на базі "прийнятних" для України "компромісів".

А також зберегти Москву як свого потенційного міжнародного партнера на майбутнє, не виключено, коштом національних інтересів, стратегічної безпеки та територіальної цілісності України.

У прийнятності, раціональності й доцільності ж компромісного "дипломатичного рішення", а насправді несправедливих і ганебних поступок імперському агресору закривавлених і виснажених українців публічно і залаштунково наполегливо переконуватимуть у м’який і не дуже спосіб.

Складовими такої політики команди Байдена, як на мене, є:

– пропозиція вивезти державне керівництво України на початку агресії;

– відмова реалізувати будь-які механізми "закритого неба" над Україною;

– вкрай обмежений за технологічними можливостями й кількістю асортимент озброєнь у військовій підтримці України;

– ручний режим "крапельної" військової допомоги із вкрай вибірковим задоволенням запитів ЗСУ щодо видів та обсягів зброї;

– неприхований саботаж закону про ленд-ліз, що мав би процедурно (а не в ручному режимі, за волею чиновників адміністрації Байдена) забезпечити систематичне постачання погодженої з українцями номенклатури та обсягів озброєнь;

– заборона використання американського озброєння для ударів по військових цілях на території Росії й навіть таємна модифікація наданих сучасних озброєнь зі зменшенням діапазону їх бойових можливостей;

– відмова у наданні критично важливих сучасних типів озброєння, спроможних радикально змінити хід війни і прискорити її завершення перемогою України (системи ППО типу "Патріот", ракети малої та середньої дальності, літаки F-16 тощо, бойові гелікоптери й танки виробництва США);

– обмеженість і відносна слабкість економічних санкцій, що мають мінімальний вплив на економіку Росії (незначне падіння лише 3–4% ВВП у 2022 р.) та її спроможність фінансувати війну проти України;

– систематичні сигнали владі України з боку провідних членів команди Байдена щодо доцільності "дипломатичного рішення" на базі переговорів з Кремлем, зокрема з боку радника з нацбезпеки Саллівана, генерала Міллі, держсекретаря Блінкена, помічниці держсекретаря Нуланд тощо;

– підтримка окремими членами команди Байдена прихованих контактів з одіозним оточенням Путіна поза спиною України;

– відмова Байдена імплементувати рішення-рекомендацію конгресу щодо визнання Росії державою-спонсором міжнародного тероризму;

– педалювання тематики, зокрема особисто Байденом, зростання загрози ядерної війни чи застосування тактичної ядерної зброї, що залякує американців і формує суспільний запит на "деескалацію" і закінчення війни не на базі перемоги над злом, міжнародного права, справедливості та покарання за злочини, а на базі "компромісів", "переговорів" і "дипломатичного рішення";

– вилучення "Кримської декларації", проголошеної попередньою адміністрацією, з зобов’язанням США ніколи не визнавати зміни території України – анексії Криму, з сайтів Білого дому і Посольства США в Україні – натяк на Крим як один з можливих "компромісів".

Складові політики "управління ескалацією" та стратегічної невизначеності потенційно несумісні з національними інтересами України та прагненнями українців закінчити війну на базі перемоги над злом, міжнародного права, справедливості й покарання за злочини, а не на базі "компромісів", "переговорів" і "дипломатичного рішення".

Існують також й інші ознаки та складові політики "управління ескалацією" та стратегічної невизначеності з боку команди Байдена, що є потенційно несумісним з національними інтересами України й прагненнями українців.

Тож маємо не впадати в оману, тверезо оцінювати наших союзників, діяти раціонально й витискати з партнерів усе, що зможемо, в усі можливі способи та попри всі перешкоди.

Виклик перед українцями – життя або смерть. Наш дух, воля, звитяга, розум, серця і руки – єдина справжня запорука нашого виживання й Української Перемоги.

Джерело

Про автора: Віктор Вовк – віцепрезидент Української асоціації Римського клубу, фізик, народний депутат України VIII скликання, в минулому член ПАРЄ та ОБСЄ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Слідкуйте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.