Влада загралася у панське гунцувство: Або що стоїть за відставкою Прем'єра Яценюка.

Уряд Вінстона Черчилля набув повноважень внаслідок відставки уряду Чемберлена у розпал війни із Німеччиною. Тому заявлена сьогодні відставка  глави уряду не є чимось смертельним -- врешті-решт є поняття континуїтету, наступності інститутів публічної влади. 

З цього приводу частина третя статті 115 Конституції встановлює наступне:

"Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України"

Хочу наголосити, що закони не можуть підмінювати собою Конституції, іншими словами -- суперечити їй, адже стаття 15 Закону про Кабінет Міністрів гласить таке:

"3. Прем’єр-міністр України звільняється з посади з дня прийняття рішення про його відставку на пленарному засіданні Верховної Ради України."

Тобто містить вочевидь антиконституційне положення, яке непридатне до застосування.

Не так роблять підстави для дострокових парламентських виборів, хоча, вони вкрай необхідні. Премєр Яценюк використав класичні засади courtesy rules (правила ввічливості), притаманні сучасному парламентаризму. 

Таким інструментом став запит про отримання вотуму довіри, про запровадження якого у юридичні конструкції Конституції України я неодноразово наголошував, ще з епохи кучмівських "конституційних реформ" та пріснопамятного референдуму за народною ініціативою. У цій же площині поставив питання і Президент Порошенко своєю заявою до Верховної Ради про необхідність вже сьогодні, 25 липня, розглянути питання про вотум довіри поки що чинному урядові.

Все це добре, однак не вжито низку запобіжних заходів.

І тут, хочу наголосити на декількох моментах. Оскільки ми, ті хто публікує свої думки про стан суспільства, даємо аналітику про різні можливі шляхи розвитку суспільства і є носіями public opinion (громадської, експертної думки), на відміну від people opinion (думки народу), яка є переважно побутовою, ми зобовязанні додержуватися декількох речей. Тому, закликаю спільноту максимально обмежити аналіз діяльності політиканів, яка насправді найчастіше межує із кримінальною відповідальність, а не політикою як процесом досягнення компромісу з метою забезпечення балансу інтересів. З цієї точки зору ми більш критично будемо оцінювати заходи уряду і влади -- у цілому.

У цьому контексті відставка Яценюка виглядає дещо в іншому світлі.

Уряд Яценюка ініціював низку законопроектів (енергетичній, бюджетній сфері тощо), які не були підтримані парламентом, а власне -- коаліцією, що сформувала цей Кабінет. Це не відповідає вимогам відповідального парламентського правління, що у демократіях є причиною розпуску парламенту. Останньою краплею стало негативне голосування за законопроект, який передбачав секвестр державного бюджету, необхідність якого пов'язана насамперед із проведенням АТО. 

Парламентська коаліція, на яку донедавна спирався уряд Яценюка, є неоднорідною і інфантильною водночас. І це в умовах ведення агресивних дій Росією щодо України. А при наявності пятої колони -- Компартії і Партії регіонів, які відверто відстоюють проросійський курс, -- виникає у стінах парламенту диявольска гримуча суміш. Не забуваймо також, що саме ця каденція Верховної Ради ухвалила т.зв. "закони про диктатуру" від 16 січня. А тому на часі стоїть питання про розпуск Парламенту та призначення дострокових виборів.

За таких умов відповідальна політична сила, у нашому випадку -- у вигляді коаліції, мала досягти консенсусу щодо таких магістральних речей:

1. Необхідно прийняти зміни у виборчий закон, за якими парламентські вибори мали б проходити виключно за пропорційною системою з відкритими партійними списками.

2. Провести секвестр держбюджету на засадах його збалансованості та пропорційності, оскільки на Сході країни фактично йдуть військові дії.

3. Невідкладно вжити заходів щодо ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС.

Хочу наголосить також, що Яценюк виконує обов'язки Прем'єра до тих пір, поки згідно із встановленою процедури не буде сформовано нового складу Кабінету.
Це раз.

По-друге, якщо Президент розпускає Верховну Раду як спливе місячний строк і новий Кабінет не буде сформовано, то і розпущений парламент буде виконувати обов'язки до тих пір, поки не набудуть повноважень дві третини від його загального складу за результатами дострокових парламентських виборів. При цьому новообраний парламент функціонуватиме протягом п'яти років.

Головний урок, який мають винести із цієї ситуації політичний істеблішмент -- це те, що він має ухвалювати невідкладно рішення, спрямовані на забезпечення національного суверенітету і національної безпеки, становлення молодої державності Української республіки. Меркантильні і егоїстичні інтереси слід залишити позаду і працювати в імя прийдешніх поколінь, в імя Республіки.