Молитовний щит для України-Русі

Зараз Україні потрібна не лише сучасна зброя, не лише ефективний бойовий захист та дипломатичні успіхи. Україні вкрай потрібний також інший вид захисту, необхідність якого раціонально довести майже неможливо: УКРАЇНІ ПОТРІБЕН МОЛИТОВНИЙ ЩИТ. Щит, збудований з молитов, псалмів, тропарів, кондаків та інших звернень до Господа.

По-перше, є практика таємної молитви — такої, про яку ніхто з людей, окрім самих учасників, не знає. Вважається дуже ефективною формою донесення до Господа людських прохань.

По-друге, «умна» молитва, що робиться постійно в голові і яка практикується в православному містичному вченні ісіхазму.

Відроджувачем ісіхазму в православному світі вважається преп. Паісій Величковський — видатний православний діяч XVIII століття, уродженець Полтави.

По-третє, сімейна молитва — коли усі рідні моляться за бійця, що воює на фронті.

По-четверте, регулярні під час війни церковні молебни — за православне українське воїнство та ін.

Це можна робити на численних масових заходах та демонстраціях, яких зараз дуже багато відбувається з різних приводів. Це можна робити по скапу з друзями та з незнайомими. Це можна робити колективно по телевізору. В молитовній практиці Православної церкви існує досить розгалужена практика молитов при війнах та нападах — деякі є у молитвословах (як правило, великих). Молитва за державу.

В Росії прийнято молитись «Державній» іконі Богородиці. В Україні, гадаю, доречно молитись відомій козацькій іконі Покрова Богородиці (та, яка з Богданом Хмельницьким та Олексієм Михайловичем), іконі «Всецариця» або Богородиці-Оранті. Молитви арх. Михаїлу (який є також і покровителем Києва), Георгію Победоносцю, святителю Миколаю Чудотворцю, Борису та Глібу, Дмитру Солунському, Іову Почаївському, Іосифу Волоцькому та багатьом іншим заступникам православних християн.

Показово, що державний гімн України жанрово схожий не стільки на звичайний світський гімн, скільки на молитовне піснопіння, не кажучи вже про духовний гімн «Боже Великий Єдиний». Можливо, сучасні православні ієрархи та священики, які більше спрямовані не на «зовнішній» світ, а на молитовну практику, могли б зараз, буквально протягом кількох тижнів, скласти нову молитву — за Україну, за успішну оборону від ворога, за преображення української держави.

Також слід зазначити, що бажано молитись не українською чи російською мовами, а церковнослов’янською. До речі, гарна нагода актуалізувати та розповсюджувати церковнослов’янську мову українського ізводу (тобто де «ять» читалося б як «і», «е» — як українське «е», а не як «є», «и» — як українське «и», а не «і» та т.ін.; зараз в Україні домінує церковнослов’янська мова російського ізводу).

(Відверто скажу, що не знаю, що тут робити агностикам (атеїстам) та віруючим, що сповідують інші релігії. Не знаю також, як приєднатися до цієї молитви неправославним християнам — римокатоликам, грекокатоликам, протестантам. Не знаю, як приєднатись православним невизнаних у православному світі юрисдикцій (УПЦ-КП та УАПЦ).

Не знаю, бо я не священик, не диякон, не монах. Гадаю, відповідь на питання — чи можливо молитись разом християнам різних сповідань, як об’єднати зусилля усім християнам та усім релігійним людям в цілому — знайдуть єпископи та священики цих конфесій.)

Зараз модно говорити — мовляв, ніякі Європи та Америки не стануть помагати, якщо сама Україна не почне боротьбу за свою незалежність та суверенітет. Отже, якщо українці сподіваються, окрім самих себе, також і на допомогу Господа, необхідно укрити Україну та українське військо молитовним щитом, необхідно донести до Нього це буйне горіння усіх живих українських душ та усіх гарячих українських сердець.