Сирітство по-українськи

10-річна Настя з Луганська, вихованка Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків", розповідає про свій переїзд влітку з Луганську, де вже терористи вже вели бойові дії, як про цікаву пригоду. За її словами, спочатку всіх дітей посадили в автобус, потім в "чух-чух", тобто поїзд. 

Умови в новому "будинку", за словами дівчини, набагато краще, ніж у рідному Луганську.: нема решіток на вікнах, а викладачі за непослух не тягають за волосся.

"Та й тут одягу в нас значно більше. У Луганську нам давали на тиждень футболку, майку і шорти. Ми тут всі від щастя стрибали, коли побачили скільки тут одежі", - ділиться враженнями Настя.  На ній рожевий светр, сині джинси, а темно-русе волосся спадає на плечі.

Проте найбільше дівчина, батько якої давно її покинув, а мати – регулярно п’є, мріє про щасливу та міцну сім'ю. Вона не без заздрості розповідає про те, як її подругу з луганського інтернату усиновили.

"Я часом з нею спілкуюся. У неї взагалі все в шоколаді", - розповідає Настя.

Центр  "Сезенків" зовні та з середини нічим не відрізняється від звичайного дитячого садочку: у великих кімнатах охайно застелені ліжка, а у ванній навіть є пральна машина, якою можна користуватися за потреби.  Їдальня схожа на кафе: на столах світлі скатертини, а на вікнах – яскраві гардини.

Щоправда, жодна  школа-інтернат, якою комфортною вона б не була, не дає найголовнішого - сім’ї. Адже тут фактично живуть за чітким розпорядком: встають по дзвінку, їдять по команді, а на прогулянку за межами інтернату не так той просто отримати дозвіл. Тобто дитина росте у певному вакуумі і фактично відірвана від соціуму,  після чого виходить геть не пристосована до дорослого життя.

Цю проблему давно зрозуміли в США, Канаді та країнах ЄС, де більшість сиріт виховуються у спеціально найнятих державою прийомних сім'ях. Причому така форма влаштування вважається тимчасовою, а зусилля соціальних служб спрямовані на те, щоб повернути дитину в рідну сім'ю.

Так, число інтернатів у країнах Євросоюзу мінімальне або фактично зведене до нуля - такі вимоги європейського співтовариства. Наприклад, у Швеції інтернатів немає взагалі, у Великобританії з 60 тис. дітей-сиріт 58 тис. виховуються в сім'ях. Крім того, в більшості держав Західної Європи кількість дітей в одній держустанові не перевищує 10-15 чоловік. Тому, приміром, Румунія, вступаючи в ЄС, змушена була реформувати свою застарілу систему, а саме - розформувати великі інтернати, створивши багато дрібних і надавши їм сімейний статус.

Протягом останніх років в Україні стрімко скорочувалася кількість інтернатів.  Ця тенденція почалася з 2005 року, коли поштовх до збільшення кількості будинків сімейного типу для сиріт дав закон, який у кілька разів збільшував фінансову поміч усиновлювачам.  Але про ці позитивні зміни швидше за все найближчим часом доведеться забути.

Щорічно з державного бюджету на утримання інтернатних закладів виділяють 5 млрд 700 млн грн, з них тільки 15%, тобто близько 788 млн грн, йдуть безпосередньо на потреби дітей – харчування, одяг, медикаменти, ще 66 % – на зарплати персоналу і 15% – на оплату комунальних послуг. Ще близько 2 млрд грн надходить з місцевих бюджетів та благодійних організацій.

В Україні налічується 700 таких закладів, які розраховані на більше 100 тис. місць. Зараз у них перебуває більше 80% дітей, з якими працюють майже 92 тисячі персоналу.  Тобто повна ліквідація інтернатів означала б  для їх співробітників втрату робочих місць., тому існує шалений спротив проти подібних реформ.

Крім того, з закриттям цих закладів зникне можливість для нечистих на руку корупціонерів. Так, минулого року прокурорською перевіркою встановлено, що випускникам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 2012 -2014 років Брацлавської, Немирівської, Ситковецької, Самгородоцької і Тульчинської шкіл-інтернатів недоплачено одноразової допомоги більше 1,3 млн тис. грн. Також правоохоронці з’ясували і те, що порушувались і права учнів на отримання одягу та взуття.

У той же час через події на Донбасі, за підрахунками волонтерів, близько тисячі дітей залишилися сиротами, які десь мають жити.  Зростає останнім часом кількість малечі в інтернатах і через складну економічну ситуацію на Донбасі.

За словами Віри Сагайдак, начальника Донецької служби у справах дітей, дітям-сиротам та з неблагополучних сімей зі Східних регіонів, де вже шостий місяця ведуться бойові дії, доводиться геть не солодко.

У той же час кількість потенційних всиновлювачів стрімко скорочується через економічні негаразди та відсутність додаткових стимулювань з боку держави.  Так, за даними Мінсоцполітики, за 8 місяців поточного року сталося 1 тис усиновлень. А на кінець року експерти прогнозують 1,5 тис усиновлень громадянами України. Тоді як у минулому році було близько 2 тис. Падає і міждержавне усиновлення. У Донецькій та Луганській областях цей процес взагалі був зупинений з квітня, щоб не наражати на небезпеку іноземних громадян-усиновителів.

«Найбільша трагедія полягає в тому, що дітей-сирот чи позбавлених батьківського піклування сьогодні лише у Донецькій області понад  3 тис. Вони, як правило, знаходяться під опікою громадян. Тобто це бабусі, які не отримують пенсію і гроші на дітей. Через це там вже є факти, коли діти втрачали свідомість через голод», - розповідає Віра Сагайдак.

Враховуючи всю цю ситуацію, вона прогнозує зростання дітей-сиріт, які будуть відправлені до притулків.

А також появу дітей-жебраків, тобто повернення до тієї проблеми, з якою Україна вже давно впоралася.