Держава у нас поки діє проти громадян

09.12.2014 у Верховну Раду України був внесений «Проект Постанови про Програму діяльності Кабінету Міністрів України». Напередодні сама програма була представлена громадськості у виступі прем’єр-міністра України Арсенія Петровича Яценюка. 11.12. 2014 Верховна Рада України свалила «Програму діяльності Кабінету Міністрів України».

Сама програма містить низку урядових ініціатив, які вже викликали в суспільстві та серед експертів палки суперечки. В той момент, як одні радіють збільшенню фінансування да армію та правоохоронні органи до 5% ВВП, що безперечно, є необхідним в умовах війни, інші – запевняють, що запропоновані урядом зміни в податковій та адміністративній сфері, остаточно знищать український бізнес.

Обговорити саме податкові ініціативи уряду, розібратися якою має бути податкова реформа, щоб в умовах війни забезпечити збільшення надходжень в бюджет та сприяти розвитку економіки, я запросила засновника та президента інвестиційної групи «УНИВЕР», представника громадської платформи «Нова країна» - ТАРАСА КОЗАКА

- Доброго дня, пане Тарасе. Як Ви можете прокоментувати представлену урядом податкову реформу? ЇЇ багато хто критикує. Ваша організація – громадянська платформа «Нова країна» має, наскільки я знаю своє бачення податкової системи в Україні. Мене цікавить Ваша думка, стосовно запропонованої урядом економічної програми, як системи якісних перетворень. Чи є в програмі революційні кроки?

- На жаль, я не бачив сам текст програми, тому що, мабуть, його роздали тільки депутатам. До мене він не потрапив, тому я  слухав виступ Яценюка по радіо. Отже, можу прокоментувати не скільки аналіз деталей, скільки висловити свою точку зору на податкову реформу взагалі. На те, що було сказано, мало б бути сказано і на те, якою має бути справжня реформа податкової системи, щоб збільшити надходження до бюджету, поліпшити інвестиційний клімат, тобто про саму сутність реформування системи податків в країні.

По-перше, про критику виступу Яценюка. Те, що є критика урядового проекту, як і його підтримка - це дуже добре. Це говорить про боротьбу світоглядів, що розгорається між різними парламентськими партіями. Я вважаю, що коли політична боротьба відкрита, коли вона ведеться в засобах масової інформації - то це демократія. Коли кожен висловлює свою точку зору - ми будемо ближче до істини.

Але є багато речей, які говорять про те, що підтримуючи загалом уряд, коаліцію і коаліційну угоду, прем’єр, як лідер уряду, намагався взяти на себе якомога менше зобов’язань. Це дуже чітко прослідковується по тому, що надзвичайно мало цифр, надзвичайно мало дат, надзвичайно мало конкретики було в його промові. Гарні слова: покращити, поглибити, розширити, - писалися у всіх наших урядових програмах всі роки української незалежності. За ними нічого не стоїть. Без конкретних цифр, прогнозів, дат виконання - це просто гарний заклик. Неможливо говорити про програму, якщо там просто говориться, що «ми покращимо інвестиційний клімат», без прив’язки до: «як?», «за рахунок чого?».

Друге. Арсеній Петрович говорить, що п’ятнадцятий рік буде роком виживання.  “Нам добре би вижити”… Схоже, знову ж таки, що він стелить для себе соломку. Навіть якщо реформ не буде, або вони дадуть зворотній ефект, як то було при Януковичі, то він завжди може сказати: “Я ж попереджав, що це буде дуже складний рік. Вижили? Ну і добре”. Насправді, то не є завданням голови уряду, щоб ми вижили. Кожен українець буде виживати як хоче. Уряд же має пропонувати конкретні кроки, які допоможуть нам вижити. Цих кроків поки що немає.

Третє. Під тиском інших політичних сил прем’єра змушують, щоб коаліційна угода стала невід’ємною частиною програми уряду. Політичні сили коаліції вимагають, щоб те, що записано в коаліційній угоді, було обов’язковим для виконання урядом. І це правильно, адже коаліційна угода відображає відповідальність партій, що увійшли в коаліцію за свої передвиборчі обіцянки. Поки що погодились тільки на додаток. Що таке додаток? Додаток - це просто прийняли до уваги - і нічого більше.

І тепер щодо податкової системи безпосередньо. Спочатку було сказано, що скорочується кількість податків з 27 до 9. Сьогодні, у відповідь на критику, голова уряду акуратно обійшов це питання, мовляв, мова не про скорочення кількості, а про об’єднання. Тобто, це не є полегшення. Податковий тиск продовжується. Зрозуміло, що потрібно шукати компенсатори, щоб забезпечити надходження до бюджету. Але, якщо ми хочемо щоб у нас була потужна економіка, ми не можемо її душити збільшенням податків.

Наприклад, пан Яценюк сказав не як програму, а як факт, що  падіння економіки за минулий рік склало 7-8%, промисловості приблизно 12-15%. При цьому, зібрано податків на 5% більше ніж минулого року. Про що іде мова? Якщо економіка зменшуюся на 7, або навіть на 10%, а надходження збільшуються на 5 - відповідно тиск на платників податків збільшується десь на відсотків на 10. Правда ж? Це звичайна арифметика. Ми при Януковичі кричали, що тиск такий, що нема сили…

 В гонитві за наповненням бюджету, робити ставку на податкову – велика помилка. Податківцям же все одно. В них лише один показник. Чим більше податківець зібрав податків, тим кращий він фахівець. Те, що після того як підприємство заплатило ті податки, воно змушено було закритися, чи скоротити обсяги виробництва, а значить, банально вигнати зайвих людей на вулицю, - це їх не хвилює. Тобто, сам по собі показник ефективності в податковій системі, як то кількість зібраних грошей, без прив’язки до наслідків: кількості платників податків, кількості нового бізнесу, якій відкривається, кількості нових робочих міць, що створюють в результаті економічної діяльності, росту економіки, - це абсурд, якщо не злочин.

Наприклад, коли мова іде про зменшення ЄСВЦ (єдиний соціальний внесок - прим.ред.), просувається думка, що, мовляв, це МВФ не дозволяє нам скорочувати податки. Але, це не так. Вони кажуть: «Зробіть так, щоб у вас податків збиралося більше». Тобто, мова не про скорочення, чи збільшення, а про докорінну реформу всієї системи оподаткування, що збільшить обсяги надходжень до бюджету.

Що потрібно, щоб податків збиралося більше? Більша економіка. Ми повинні створити таку систему, яка буде сприяти створенню нових підприємств, нових компаній, або навіть нових галузей. Показником ефективності українських реформ буде коли будь який бізнесмен: чи український, чи іноземний, збираючись створювати нове підприємство, зрозуміє, що це нове підприємство вигідніше створювати в Україні. У когось зараз є така точка зору? В Україні вигідніше щось створювати, ніж , наприклад в Польщі, чи в Америці, чи навіть в Китаї?

У нас не тільки не створюються нові підприємства, але і старі, через податковий тиск закриваються. Ми ходимо по замкненому колу. Падіння економіки призводить до збільшення податкового та адміністративного тиску, який, в свою чергу призводить до нового падіння. Нам потрібен кардинально інший підхід. Наша громадська організація, як і більшість громадських організацій постійно говорить, що компенсатором має бути зростання економіки в півтора два рази. Тоді надходження до бюджету зростуть в ті ж самі два рази. Давайте зробимо так, щоб економіка зростала. Давайте не хизуватися тим, що при зменшені економіки взяли більше податків. Тут нема чим пишатися. Давайте зробимо зростання економіки нашою основною спільною метою.

Що для цього потрібно? Конкретні кроки, які, нажаль, не прозвучали у виступі прем’єра. Ми пропонуємо кардинально переглянути функції податкової, змінити сенс її функціонування. Наприклад. Податкова сьогодні є страшним тягарем, страшним сном для бізнесу. Ми пропонуємо розділити її на декілька частин. Перша – сама податкова служба, тобто податковий інспектор, який має допомагати платнику податків обчислювати податки та аудитор, що перевіряє платника. А друга – це державна фінансова служба, що має боротися з економічними злочинами та запобігати ухиленню від податків. Тобто так, як це зроблено в багатьох країнах. Приходить податківець і він допомагає компанії. В нього немає ніяких каральних функцій і його зарплата не залежить від кількості зібраних них грошей. Це для українців щось неймовірне, але це нормально. Податкова не має взагалі мати право накладати штрафи. Навпаки. Якщо є штрафи - значить вона погано працює, значить вона не пояснила щось. Вона повинна надавати послуги, супроводжувати клієнта. Перевірки – це не її функція.

- Хто ж тоді повинен перевіряти? Неплатники ж будуть.

- Звичайно. Платити податки не люблять ніде. Ні в Україні, ні в Америці. Але платять. Тому що там, з одного боку податківець надає послуги, а з іншого, вже інша людина перевіряє, проводить аудит. Ми пропонуємо, щоб перевіряла не держава. Тому що державні перевірки – привід для корупції. Перевіряти, як це є у всьому цивілізованому світі, має бізнес – приватні аудитори. Будь яка компанія, повинна заключити договір з аудитором, який акредитований в міністерстві фінансів.  І вже він перевіряє, як компанія сплачує податки, достовірність поданих ними цифр.

- Тобто платник податків перевіряє платника податків? А держава надає послугу?

- Так. Це ще не все. Не просто платник податків. Мається на увазі компанія, яка має право та фах це робити. Важливо, що це приватна компанія, а не просто платник податків, тому що держава теж є платником податків. Мається на увазі, що приватна компанія перевіряє приватну компанію і відповідальна перед державою своєю ліцензією, чи своєю акредитацією. Це нормальна світова практика.

Якщо компанія велика, як Нафтогаз, тобто має найвищу категорію ризику - її повинен перевіряти хтось великий, як “Big4” ( «Велика четвірка» - чотири найбільших в світі аудиторських компанії – прим. ред.), до яких довіри значно більше, ніж до всієї нашої податкової системи. Якщо компанія виробляє тапочки, то її перевіряють за другою, чи третьою категорією акредитації. Так зроблено в Грузії. Там всі платники податків поділені на чотири категорії по ризику. Найвища категорія, це монополісти, експорт, чи імпортом. Їх повинна перевіряти аудиторська компанія, яка навіть більша, ніж платник. Або іноземна, або вітчизняна, на вибір клієнта. Це унеможливлює хабар. Ліцензія та репутація для аудиторської компанії коштує дорожче, ніж бажання клієнта уникнути свого обов’язку, як платника податків. Тобто перший рівень, запропонованої нами податкової системи – ринок приватних аудиторських перевірок та державна послуга податкового інспектора по обчислюванню податків – державний сервіс, що допомагає клієнту пройти аудиторську перевірку.

Далі іде наступний рівень податкової системи, наступний крок. Державна податкова поліція, чи Служба Фінансових Розслідувань - частина Міністерства Фінансів, яка має вже каральні функції. Вона перевіряє звіт платника податків, перевіряє аудит, який зробила приватна компанія, пропускає все це через комп’ютер і має вже звіт документальної перевірки та аналіз ризиків. Якщо система показує, що в результаті перевірки на певні ризики, якась компанія могла домовитися з аудитором, тоді ця державна фінансова служба перевіряє спочатку аудитора, а вже потім, в останню чергу,  якщо є потреба, виїжджає на місце та проводить перевірку вже самого платника. Тобто, в такій системі, таких перевірок буде дуже мало. І треба розуміти, що в такому разі, податкова міліція буде елітною державною службою, нечисленною, з високими зарплатами по кілька тисяч доларів на місяць. Це фінансові фахівці найвищого рівня.

Ця дворівнева система дозволить скоротити кількість податківців, які мають каральні важелі буквально до 2-3 тисяч людей, а не 60 тисяч, як зараз, що в свою чергу дозволити людям спілкуватися з податковою службою вільно і без страху, питаючи у них послуги. Впровадження аналогічної системи в багатьох країнах показує, що це найпростіший шлях подолання корупції в податковій сфері. Ця конкретна пропозиція дозволить збільшити надходження, при цьому зменшити кількість держслужбовців, податківців, зменшити тиск, покращити інвестиційний клімат. Але, нажаль, такі пропозиції владою ніяк поки не сприймаються.

- Там є ще така новаторська ініціатива, щодо громадян. Всі громадяни,  мають подавати щорічний звіт не тільки про свої доходи, а і про свої статки. Тобто, фактично, громадянин України, який має інкод та є працездатним, має увійти в цю нашу сучасну українську податкову систему і стикатися зі всіма її недоліками: заплутаною звітністю, перевірками і таке інше. І тут виникає питання. Чи не призведе це вже соціальних вибухів?

- Тут одразу прослідковуються певні моменти. По-перше, якщо у нас корумпована податкова система, корумпована міліція, а ми це визнаємо, то тоді корупціонери і злочинці отримають доступ до фінансової звітності громадян, до приватної інформація, захист якої є невід’ємним обов’язком держави. Знання, що в такому то будинку живе Іванов Іван Іванович, який має триста тисяч доларів на депозитах - приверне до Іван Івановича підвищений інтерес з боку певних кримінальних елементів. Якщо ж Іван Іванович свої збереження не задекларує, то він не зможе ними користуватися і стає чи не фінансовим злочинцем, що має сплачувати штраф при кожній покупці холодильника, чи телевізора. Тому зараз, без подолання корупції та гарантування захисту приватної інформації, ця ініціатива не своєчасна.

Зрозуміло, що потрібно боротися з готівковим обігом. Ми ж розуміємо, що готівковий обіг - це джерело корупції. Але при тому, до цього треба іти через переформатування системи, а не посилення тиску на громадянина. Ми, як і безліч громадських організацій, вносячи свої пропозиції та своє бачення того стандарту, до якого має рухатися країна, пропануємо інший шлях. Не варто розраховувати, що нічого не змінюючи, лише декларуючи гарні слова, що хлопці воюють, що нам треба захищатися від Росії, треба будувати стіну, ми зможемо створити нову країну, долучити інвестиції, наповнити бюджет та забезпечити ріст економіки і соціальні стандарти. Стіна, війна, армія - все це потрібно. Але, може статися так, що за цими деклараціями криється надзвичайно велика небезпека. Коли бізнесмен розуміє, що на нього тиснуть, кожен податківець, кожен пожежник, кожен перевіряльник, а при цьому держава демонструє йому, що їй байдуже на те, що він нічого вже не заробляє, лише втрачає, байдуже на тих п’ятнадцять людей, яким він дає їм роботу, то одного дня такій бізнесмен візьме і повісить замок на своє підприємство. І що? Які статки та доходи держава отримає з тих людей?

Східна Європа пройшла цей шлях на початку дев’яностих, коли вона поміняла цінності з совкових, де держава протистоїть громадянам, на європейські – де держава зацікавлена в співпраці. У нас поки що цього не має. Держава у нас поки діє проти громадян. Тому, ми закликаємо уряд, щоб не на словах, а діями: справжнім реформуванням, новими європейськими законами, широким громадським обговоренням, він сприяв співпраці між людьми, між громадянами, між громадянським суспільством та державою. Сучасна Європа – це не страх громадянина перед державою, а співпраця та зацікавленість кожного в існуванні та процвітанні держави як єдиного гаранта особистої безпеки та особистого добробуту. 

Лариса Волошина, редактор Еспресо ТВ