Податковий компроміс – нова корупційна схема з оптимізації оподаткування

Чому «так званого»? Адже фактично пропоновані законопроекти не передбачали ніякого досягнення компромісу, мова йшла про «явку з повинною» для платників податків, які, ініціювавши пропонований механізм, повністю залежали від волі наших податкових органів.

Це спричинило доволі серйозні хвилювання громадськості, які вилились у цілий ряд оглядів і пропозицій вдосконалення законодавчих норм, що не віднайшли свого місця при доопрацюванні проектів.

Проте після провальних голосувань за законопроекти № 4930 та № 5043 депутати знову повертаються до наболілого питання. Як відомо, 25 грудня 2014 року Верховна Рада України таки прийняла закон (проект закону № 1071-д), який врегульовує процедуру досягнення податкового компромісу. Зараз він направлений на підпис Президенту України.

В існуючому вигляді закон про податковий компроміс створює підґрунтя для розвитку цілого ряду корупційних механізмів, що дозволять незаконно збагатитись представникам уповноважених податкових та судових органів.

Спробуємо більш детально розібратись, як саме податківці «садитимуть платників податків за стіл переговорів» і що з цього може вийти.

Так, закон передбачає, що податковий компроміс є процедурою звільнення платників податків від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов’язань. Згідно з процедурою платнику надається можливість самому зізнатися у тому, як саме протягом трьох останніх років він ухилявся від оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням сум такого ухилення та операцій, внаслідок яких воно відбулося.

Після цього, сплативши 5 відсотків від такої суми, платник податків може почати все «з чистого листа». Інші 95 відсотків суми вважатимуться погашеними автоматично, штрафні санкції не застосовуватимуться, а пеня не нараховуватиметься.

І все було б насправді добре, якби не кілька «але». Перше «але» стосується факту подання платником податків уточнюючого розрахунку, що наділяє податкові органи нічим не обмеженим правом на проведення документальної перевірки платника податків. Норми закону сформульовані таким чином, що не визначають жодних чітких підстав, які б вказували на випадки проведення такої перевірки. Фактично контролюючий орган сам вирішує, проводити перевірку платника податків чи ні, керуючись виключно внутрішнім переконанням, що є просто неприпустимим явищем!!!

Платник податків стає заручником власної ж ініціативи, адже запропонована з боку податкових органів сума в 40, 50 і навіть 60 відсотків від задекларованих зобов’язань, яка здатна вплинути на «внутрішнє переконання», виглядає значно привабливіше для платника, аніж потенційно нарахована сума в податковому повідомленні-рішенні, яку фактично не можна оскаржити! Адже будь-яке оскарження такого податкового повідомлення призводитиме до виходу з процедури податкового компромісу. І ці суми потрібно буде сплатити! Пам’ятайте, ви самі зізналися в тому, що ухилялись від оподаткування, вже тоді, коли подали уточнюючий розрахунок.

 Закон передбачає можливість для податкових органів за результатами перевірки платника податків виносити довідку про те, що порушень законодавства не виявлено. Проте, що саме в даному випадку вважатиметься порушенням законодавства – не визначено. І знову ж таки – ви самі вже зізналися в тому, що ухилялися від оподаткування.

Друге «але» пов’язане із тим, що закон надає можливість включити до податкового компромісу ті суми податкових зобов’язань, стосовно яких ще відкриті адміністративні чи судові провадження з однією умовою – вони мають бути неузгоджені. Відповідно до норм статті 56 Податкового кодексу України суми податкових зобов’язань платника, які перебувають в адміністративному оскарженні стають узгодженими в день його закінчення, а при зверненні до суду – в день набрання законної сили судовим рішенням. Відомо, що рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, – через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Це означає, що спір у Вищому адміністративному суді України проходить вже відносно узгоджених податкових зобов’язань. Проте може скасовувати рішення судів попередніх інстанцій з поверненням справи на новий розгляд. Цим самим таке зобов’язання знову може стати неузгодженим (тобто до нього можна буде застосувати процедуру податкового компромісу) і, безперечно, зекономити. Інше питання – що ж може спонукати суд касаційної інстанції до прийняття такого рішення? Питання риторичне, хоча до певної міри і очевидне.

Також потрібно відмітити, що подаючи опис операцій, відносно яких застосовується процедура податкового компромісу, платник податків вказує своїх контрагентів. І хоча пункт 4 пропонованого розділу 9² і вказує, що «уточнення платником податків податкових зобов’язань шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно із цим підрозділом не впливає на розмір податкових зобов’язань його контрагентів», але мусимо зауважити, що таке формулювання аж ніяк не вказує на те, що відносно них не може бути проведена податкова перевірка у загальному порядку. Що залишається робити? – Йти на податковий компроміс.

Закон не вирішує також цілу низку питань, пов’язаних із застосуванням санкцій в межах процедури податкового компромісу, звільненням від адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб платників податків, які застосували дану процедуру, відкликанням податкових повідомлень-рішень за результатами досягнення компромісу та ряд термінологічних питань, торкаючись їх лише побіжно або ігноруючи взагалі.

Читаючи пояснювальну записку до закону, яка «співає» про мету встановлення діалогу між державою та платниками податків, згадуються слова С.Д. Довлатова: «Бескорыстное вранье – это не ложь, это поэзия». Шкода лишень, що в українських реаліях тут навіть до поезії далеко, це скоріше проза.

З більш детальним аналізом ризиків впровадження процедури досягнення податкового компромісу Ви зможете ознайомитись в нашому інформаційному бюлетені за посиланням http://jurimex.ua/.