Дмитрівка 12 батальйону

Дмитрівка.

До війни я не знав про існування цього села. Як, може, ніколи б не дізнався про ріку Айдар, про смт Новоайдар і про місто під назвою Щастя, про село Весела гора. 

16 серпня рік тому опівночі два автобуси добровольців третьої хвилі мобілізованих прибули до Дмитрівки. Все було неясно, і темінь лише підсилювала це враження. Сказали йти в найбільш віддалений намет. Пішли по вузькому проходу. Великі армійські намети були наставлені так густо, що доводилося мало не через натягнуті шнури переступати. 

4 вересня з цих наметів залишиться стояти хіба кожен четвертий. У тому числі і наш, новобранців. Дивним чином вогонь до нього не добрався. 

Після поразок наших військ за Луганськом, а особливо після артобстрілу штабу сектору А в Побєді стало остаточно зрозуміло, що можливий обстріл і базового табору у Дмитрівці. Після двох місяців нарешті перекрили бетонними блоками бліндажі обабіч табору. 

Підрозділи 12 батальйону відходили з передових позицій у Жовтневому районі Луганська і виводилися сюди, до базового табору. Після відступу з-під Луганська броні, танків, оголення флангів нашим опорним пунтам з зенітками як найважчим озброєнням там було робити нічого. Люди виходили з передової і щиро раділи зустрічам з побратимами, яких не бачили по місяцю-півтора. Взводи і навіть відділення були розпорошені - так тоді воювали. 

***

На Веселій горі за Сіверським Дінцем 3го числа вечоріло. Обабіч траси, як і два місяці тому, стояла артилерія ствольна і реактивна, танки. Чимало бліндажів - війна навчила окопуватися. Перекритих, правда, не дуже міцно. Контрастом до пилу і необроблених брил були розкішні крісла у стилі ампір, у яких гонорово відпочивали бійці. Тут поряд дачі Єфремова, Кілінкарова, гольф-клуб - ну звідкись же ж взялася ця позолота на бильцях?

Танки і військові вантажівки у значних кількостях йшли, здіймаючи куряву. Тільки останні два-три дні вони йшли у незвичному напрямку - на північ. Під вечір вже й потік зменшився. Тільки якийсь танкіст так розігнався, що вилетів одним бортом на бетонну брилу і завис.

Хлопці на опорному пункті поповнювали БК, ділили сектори і займали позиції.

З'явився ворожий безпілотник, задзижчав. Почалася розвага "хто влучить". З хлопчачим запалом лупили трасерами з кулеметів. 
А за кільканадцять хвилин почався масований артобстріл градами. Влучило у конструкцію а ля хатка з бетонних блоків. Блоки порозвертало у різні боки, посипався щебінь. Один боєприпас потрапив біля входу до бліндажа, пацанів поконтузило. Нове на цій позиції, на яку й раніше лягало щодня - потрапляння у трубу магістрального водопроводу. Кювет швидко заповнився водою. По невеликій річці попливли ящики від боєприпасів. Сепари самі собі у Луганську перебили воду.
Армагеддон. 

***

Але справжнє пекло розгорнулося пізніше. За пару годин, вже у сутінках, пішла перша подача на Дмитрівку. Здається, ніхто не постраждав. А після опівночі пішло ще дві подачі смерчами. 

Частина бійців, стягнутих з усіх усюд до Дмитрівки, укрилася в підвалі місцевого дитсадка. 

Людям у наметовому таборі вже набридло бігати до бліндажів. Хтось сильно втомився. Хтось дорозслабився алкоголем. 
Олег Задоянчук загинув у наметі військового клубу. Множинні поранення. Такі маленькі дірочки - здавалося, його можна буде легко врятувати. 

Олексій Ощепков отримав осколкове поранення грудної клітки, легенів. Медики були поряд, але допомогти було неможливо. Не добіг до бліндажа.

Загорілися намети і полум'я пішло гуляти тим швидше, що у деяких зберігався БК, зброя особиста чи трофейна. Почалися фейєрверки зі складів БК. Бійці металися до укриттів. Медики шукали поранених. Водії відганяли з епіцентру машини і вивозили людей. 

Поряд з тією ж фермою стояли танкісти 1-ої танкової бригади, 24 Новояворівська. Все це густо і рядочком - як на парадній картинці. Хлопці понесли чималі втрати. На сайті Memorybook загиблих танкістів троє, про інші частини та про поранених - не відомо. 
Поряд з фермою і табором, у півсотні метрів, стояла церква. Образи прикрашені бурштином. Церкву взагалі не зачепило.
Кажуть, наші спостерігачі встановили квадрат, звідки вівся обстріл. Але команди відкрити вогонь у відповідь не було. Вірогідно, обстрілювали з Росії. Від Дмитрівки до кордону - півсотні км. 

Дмитрівка 12 батальйону. Далі буде перемир'я 5 вересня, Мінськ-1 і закон про особливості місцевого самоврядування від 16 вересня, перша ротація батальйону на початку грудня. Це буде інша війна. Але хороший урок, серйозне випробовування. 

Рани. І пам'ять про Льошу Ощепкова, Олега Задоянчука.

Володимир Кухар, політичний аналітик, громадський діяч. Голова ГО "Українська альтернатива"