Чим краще фортифікації, тим менше потрібно людей, щоб тримати оборону, - військовий експерт Гетьман

Поговоримо про Харківський напрямок, де ворог немов би розширяє цю ділянку фронту ще на 70 км, а з другого боку розуміємо, що росіяни не застосували так званого свого стратегічного резерву, щоб посилювати наступальні акції. Просив би вас оцінити поточну оперативну ситуацію на Харківщині.

Там перебуває 18-та дивізія, яка створили два плацдарми вглиб на 5-7 км та завширшки 13-15 км. Це якраз те, що прописано по підручнику, які треба робити плацдарми, щоб можна було далі спробувати просуватися вперед, застосовуючи та підключаючи основні сили. Бо те, що вони задіяли для створення цих плацдармів, це приблизно 15% від того, що там у них сконцентровано, мається на увазі жива сила, а з технікою там окреме питання.

Чому потрібно для плацдарму орієнтовно 15 км, краще трохи більше? Щоб не було перехресного обстрілу наступаючих військ з флангів. Тобто так має бути завширшки. Якщо вони хочуть поширити, то це цілком зрозуміло.  Ми кажемо про мінімальну ширину цих плацдармів. Якщо плацдарми будуть більше, то це краще для наступаючої армії, бо тоді можна по центру забезпечити можливості щось більш спокійно підвозити. Артилерійський, перехресний мінометний вогонь чи зі стрілкової зброї вже не долетить туди, тому спробують поширювати.

Яка у них мета? Для чого противник це робить?

Навряд чи він спробує безпосередньо оточити чи захопити Харків, тому що росіяни чудово розуміють, що такою кількістю живої сили та засобів це зробити неможливо, але максимально близько підсунутись до міста  будуть пробувати.

Для чого? Щоб була прицільна дальність вже артилерії, а це гаубиці, "піони", "гвоздики" та все інше, щоб  можна було обстрілювати місто не тільки вже  плануючими бомбами та ракетами, а безпосередньо снарядами. Це значно ускладнить ситуацію у місті, тому треба тримати там оборону, наскільки це можливо, і не давати підсунутися ближче до Харкова.

А чи може ворог посилювати ті чи інші додаткові вектори наступу, наприклад, якщо ми говоримо про північ Харківської області у напрямку Сумської? Чи може він відкрити ще ділянку фронту вже неподалік від міста Суми?

Так, звісно, вони будуть відкривати неподалік від міста Суми.

Противник хоче  перетворити на "сіру зону" і велике місто Суми, і велике місто Харків.

Теоретично можна припустити, що окупанти хочуть  сильно розтягнути нашу лінію оборони. Бо Сумщина - це 560 км кордону з Російською Федерацією. Однак у них може не вистачити такої кількості сил, тому що там зосереджено приблизно 30 000 російських вояк. І як вони хочуть їх розтягнути по всій лінії фронту, ще й до Харківщини дотягнути, бо це вже дійде до тисячі кілометрів? Не думаю, що вони будуть це робити.

Окупанти хочуть створити "сіру зону" з великих міст, тобто це "санітарна зона", як казав їхній міністр закордонних справ Лавров, там більше сотні кілометрів від кордону з Російською Федерацією. Відповідно, до цієї "санітарної зони" потрапляють і Суми, і Харків. Для початку їм треба зробити максимально складне перебування у місті.

І я думаю, що вони це і будуть робити, будуть обстрілювати  Харків, якщо підсунуться.

Вже не біля кордону, трошечки углиб ближче до Харкова, мали б бути побудовані фортифікації, про які казали наше військово-політичне керівництво, керівники відповідних цивільно-військових адміністрацій, районних, селищних, тобто територій тих громад, де мала б проходити ця лінія оборони. Якщо вона побудована, то далі цієї лінії  ворог навряд чи зможе просунутися, і якщо вона побудована правильно, як це має бути, - перша, друга, третя лінії оборони, які між собою пов'язані. Там багато чого треба виконати, щоб це було не просто вирита траншея, бо це не є фортифікація, це траншея.

Поясніть простою мовою, якою б мала бути нормальна, адекватна лінія оборони? Не хочеться згадувати так звану лінію Суровікіна, але які мають бути нормативи державних приймальних компаній чи комісій?

А чому не хочете згадувати  "лінію Суровікіна"?  Вона якраз була побудована з точки зору інженерної військової справи доволі грамотно. Тому давайте будемо, як кажуть, справедливими. Якби ми побудували так, як побудували  росіяни, то це було б дуже непогано.

Тобто це мають бути й місця для артилерії, і капсули збереження життя при масованому обстрілі, куди люди можуть заховатися. Це мають бути бліндажі дво-, а краще триповерхові, щоб на нижніх поверхах можна було щось зберігати, наприклад, снаряди, набої, медикаменти, їжу - все необхідне, щоб довго тримати оборону. Тобто  щоб бійці були майже невразливі під час ворожих обстрілів.

Мають бути побудовані між першою та другою, другою та третьою лініями оборони, а особливо після третьої так звані рокадні дороги, по яких можна було б швидко пересуватися, якщо на якійсь ділянці ворог посилить свої наступальні дії. Таку дорогу може і трактор прокласти, проїхавшись певним маршрутом. Звісно, ці дороги мають бути з'єднані одними ходами між собою, тобто перша з другою, друга з третьою.

Обов'язково  має бути налагоджена система дротового зв'язку, бо його не можна заглушити РЕБами, він не вразливий, перебити можна тільки кабель. Також має бути декілька ліній так званої польовки, які мають бути протягнуті для того, щоб був постійний зв'язок між підрозділами.

І, звісно, це так звані доти, тобто базові вогневі позиції, які можна порівняти з фортецею, як башта на фортеці, тобто та сама логіка оборонних споруд.

Якщо все так побудовано, то прорватися доволі важко, особливо, якщо заміновано перед першою лінією оборони,  а можна мінувати й між першою та другою, але тут треба бути дуже обережними. Звісно, обов'язково має бути мапа мінного поля, щоб ті, хто тримають оборону, самі не наражалися на небезпеку. Ми зараз кажемо не про росіян і не про наші Збройні Сили, а говоримо взагалі, що є прописано у бойових статутах та підручниках з дій в обороні та у наступі, але це також все змінюється. А от щодо будівництва фортифікацій, то майже з часів Наполеона сутність не зовсім змінилася, логіка залишилась та сама. Декілька ліній оборони мають бути між собою з'єднані, позиції для артилерії, позиції, де можна ховатися при масованому обстрілі й так далі.  Тобто  це так має бути побудовано.

Якщо говорити про план адекватних контрзаходів, ми свідомі того, що ворогів треба звідти вибити, тривають відповідні бої. А наскільки проблематичними є застосування тих чи інших додаткових сил, бо оголяти наші резерви ми теж не можемо?

По-перше, ми туди задіяли вже резерви, про це казало наше військове керівництво. По-друге, тут такі сумні новини від пана Буданова, який, можливо, це сказав навмисно  або був неправильний переклад, що ми майже всі резерви уже використали. Хоча з іншого боку ми знаємо, що готуються ще не менше 10 новітніх бригад, які проходять бойове злагодження. Наскільки у нас вистачає резервів, то це точно військова таємниця. Ми можемо казати вистачає чи  не вистачає, багато чи мало, але це не про що, бо все одно інших слів ми не зможемо тут використати. Число ми точно не зможемо назвати, тому будемо сподіватися, що нам вистачить для того, щоб тримати оборону. Найголовніше - чим краще фортифікації, тим менше потрібно людей, щоб тримати оборону.

Раніше виглядало так,  що ворог буде робити намагання просуватися саме на Донецькому напрямку, а тут бачимо, що він зміг зайти із півночі на Харківщину. Чи у нього вистачить ресурсу, живої сили й техніки, щоб утримувати одразу кілька напрямків?

Звісно, вистачить.

Взагалі наступальні дії не проводяться в одному місці. Коли ми готували наші наступальні дії, наші партнери нам радили наступати в одному місці, це неправильно. І це теж прописано в підручниках. Треба мати 2-4 напрямки наступу, якійсь з них головний. Може бути й два головних напрямки, якийсь відволікаючий, це теж звичайна тактика і доволі відома. По всій лінії фронту росіяни не зможуть нас активно атакувати.

Щодо Харківщини та Сумщини, судячи з того, що противник туди задіяв таку кількість живої сили та засобів, то точно там поки що не варто очікувати якогось найпотужнішого прориву.

Там, наприклад, не більше і не менше, ніж на Куп'янському напрямку. Ми порахували,  що на Куп'янсько-Лиманському напрямку  було понад 100 тис. російських вояк, де вони штурмують і намагаються вийти до р.Оскіл, Куп'янськ-Вузловий і так далі. А тут менше їх  на двох напрямках, ніж на одному Куп'янському.

Головний удар може відбутися туди, куди окупанти почнуть переміщувати війська, а вони це роблять переважно залізницею і навчилася це зробити доволі швидко.

Тому, якщо вони туди почнуть перевозити, ми одразу побачимо живу силу і техніку, тоді можна очікувати, що це буде напрямок головного удару чи одного з головних ударів.

А поки що це буде таке просування з намаганням перетворити в "сіру зону" Суми та Харків. З військової логіки, мені здається,  якщо так склалося, що ці міста розташовані неподалік від російського кордону,  розуміючи, що для повного захоплення  чи оточення потрібна дуже велика кількість сил та засобів, то росіяни навряд чи це почали б робити, враховуючи, скільки людей вони вже поклали та скільки військ зосередили на східному напрямку. А от спробувати перетворити ці міста у  "сіру зону", небезпечні для проживання, то цілком можливо, що теж вплине на наші Збройні Сили та емоційний стан українців, це ми чудово розуміємо.

Треба вміти ставити себе на місце ворога, щоб краще розуміти його дії. Я б у будь-якому випадку атакував Сумщину та Харківщину, намагався б підсунутися як можна ближче і почав би обстрілювати з артилерії, щоб завдати максимальної шкоди. А основні удари  - все ж таки на південь та схід.  Цілком можливо, що це буде Запорізький напрямок, але точно ми не знаємо, бо противник постійно переміщує війська вздовж лінії фронту, намагаючись таким чином нас заплутати, де саме буде головний удар чи головні удари.  Поки що у тих місцях, де вони вже лізуть, там точно навряд чи будуть послаблювати.

Щодо інших місць, особливо щодо наших північних кордонів, то швидше за все це буде просто намагання створити гуманітарну катастрофу у великих містах, в Сумах і  Харкові. Вдасться їм це чи ні, залежатиме від наших фортифікацій, від нашої кількості військових, яких ми можемо туди направити, щоб тримати оборону, також, звісно, від швидкості постачання зброї від наших партнерів.

Дуже непогано було б все ж таки повернутися та знову підняти питання про засоби ППО, начебто це почало рухатись у правильному напрямку. Бо будь-яка фортифікація не витримає ФАБ-1500 чи ФАБ-3000, хоча артилерію  витримає, тому що там можна заховатися. Навіть РСЗВ можуть витримати капсули збереження життя. А якщо влучить тонна вибухівки, бомба, то тут нічого не поробиш, або ж це вже мають бути якісь бункери.

Ви згадували щойно про південь. Розуміємо, що є Вугледар, Мар'їнка, Роботине, а де ви бачите зараз перспективу концентрації росіянами своїх військ і наскільки вони б потребували збільшення особового складу?

Щодо Мар'їнки та Вугледара, звісно, в лоб Вугледар противник взяти не може, він вже пробував,  і це погано для нього закінчилось.Тому ворог може через Мар'їнку з півночі спробувати зайти з іншого боку на Вугледар. Це цілком можна пропустити.

Щодо Роботиного, Токмацький чи Запорізький напрямок, можна по-різному назвати,  там вже  будівельне сміття, де був цей населений пункт. Там вже все, що можна було зруйнувати, зруйноване. Там постійно йдуть обстріли. Росіяни намагаються таким чином спробувати вирівняти лінію фронту, щоб відсунути нас як можна далі від Токмака, який є залізничним хабом. І чим ближче ми до нього, тим простіше нам його обстрілювати та заважати одному із важливих логістичних шляхів, Волноваха-Токмак-Мелітополь-Джанкой і далі на Крим, на російське угрупування "Днєпр". Це був один з двох логістичних шляхів, Керченський міст і ця залізниця.

Росіяни побудували третій шлях вздовж Азовського узбережжя, тому їм трошечки простіше з цим стало, але все одно вони прагнуть вирівняти лінію фронту та якомога далі відсунути наші можливості атакувати залізницю і все, що по ній може рухатись.

На Токмацькому напрямку, де Роботине, противник точно буде просуватися, там дуже він посилив наступальні дії.

А вирівняють лінію, я думаю, далі пролазити не будуть, їм на даному етапі й цього вистачить. А з приводу Мар'янки і Вугледара, є Бахмутський та Авдіївський, Лиманський, Куп'янський напрямки – хто знає, де вони посиляться.

А хто знає? Ті, хто фіксують пересування переміщення особового складу та техніки, створення додаткових оперативних складів, відповідно, навченими людьми, які працюють з супутниками й працюють на тактичному рівні.

Це фіксується, але поки що не можна сказати однозначно. На Вугледарському напрямку - понад 100 тис. ворожого особового складу. І ще Куп'янський напрямок. На оцих двох напрямках рік тому  групувалося в цілому декілька армій, там найбільша концентрація. З  цих напрямків росіяни переміщали десантні війська і на Херсонський, і на Бахмутський, і на Авдіївській, і на Мар’їнський напрямки. 

Загалом кажучи, починаючи від Куп'янська до Вугледара і повертаючись на захід до Криму, - це всі міста, де вони можуть зробити наступальні дії, які там вже і роблять. Якогось надпотужного угрупування в якомусь одному місці поки що немає.

Логістика у них там працює дуже непогано, тому що позаду Російська Федерація або "ЛНР", "ДНР", тобто простіше все підвозити. Гірша і довша логістика у них на півдні, на Вугледарському і на Роботинському напрямках, тому очікувати, що там будуть потужні наступальні дії навряд чи можна. Бо при наступальних діях треба не просто підвозити, а підвозити швидко і постійно боєзапас, паливно-мастильні, їжу, медикаменти – все, що необхідно їм. От це простіше робити на Сумському, Харківському, Куп'янському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках.

Судячи з ворожого угруповання на Сумщині та Харківщині, можна вважати, що там будуть намагання просуватися, але не щось більш потужне. А от від Куп'янська до Вугледара, будь-де,  по всіх цих напрямках росіяни можуть це зробити, бо там у них все для цього є. Я думаю, противник ще сам остаточно не вирішив, де саме буде проводитиме головні наступальні дії.