"Царство, розділене в собі — загине". Роздуми посеред зими

Чому?

Відповідь проста.

Вже немає тієї згуртованості суспільства, яка дозволила відбити першу хвилю наступу агресора.

Багато втрачено ресурсів як технічних, так і людських під час виконання тих завдань, які були необхідні для самореклами, але не несли жодних практичних переваг на полі бою.

Втрачено велику частину найбільш професійно підготовлених воїнів, які мали за плечима багаторічний досвід ведення бойових дій.

Недолуга поведінка відповідальних за залучення резерву для ЗСУ перетворила черги з добровольців біля військкоматів на полювання, що змушені проводити співробітники ТЦК задля виконання планів.

Влада, що спочатку сховалась, а потім була розгублена в перші місяці повномасштабного вторгнення, відтак, не втручаючись в поточні процеси, дала можливість нам самоорганізуватись та максимально ефективно налагодити процес виживання як в економіці, ТВК і в повсякденному житті, оговталась, що одразу позначилось на всіх сферах нашого життя, до яких вона може дотягнутись.

Читайте також: Мусимо бути готовими воювати самотужки

"Царство, розділене в собі — загине", схоже цю істину вже забуто, бо почалась смертельна боротьба за політичний вплив в країні, підготовка до майбутніх виборів, знищення політичних опонентів з усіх боків.

Міжнародна підтримка закономірно падає, як з об'єктивних причин (вибори в країнах-сусідах, майбутні вибори в США, втома від війни, події на Близькому Сході), так і як реакція на поведінку тих, хто представляє Україну за кордоном.

Тил живе так, немовби війни немає взагалі, влада цьому всіляко сприяє.

Телемарафон продовжує заколисувати телепузиків.

Агресор, за повідомленнями з відкритих джерел, накопичує великі сили для повторного удару з Півночі.

Думаю, достатньо, хоча картина далеко не повна.

Не лякаю, але тривожно.

Джерело

Про автора. Олександр Мирний, підприємець, український політик

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.