Чи вистачить рішучості в США, щоб виграти четверту світову війну? - Піонтковський

Ми пережили кілька тривожних тижнів, зокрема йдеться про макрофін від Америки. Зрозуміло, що справу відкладено на січень.

Справа навіть не в ізоляціоністському трампізмі, а в безглуздій позиції деяких друзів України – республіканців. Ми знаємо, що сенатор Мітч Макконнелл, лідер республіканської меншості в сенаті, сенатор Ліндсі Грем, голова комісії з іноземних справ палати нової Майкл Маккол  та й той самий трампіст  – спікер палати Майкл Джонсон, - всі вони підтримують надання допомоги Україні, але вирішили скористатися тактичним маневром і змусити демократів погодитися з їхньою позицією щодо закону про міграцію. Це звичайна тактика, вона відома, під час майже кожного ухвалення бюджету демократи й республіканці намагалися протягнути потрібні їм статті, погрожуючи одне одному таким шатдауном. Така ситуація є, вони живуть зараз у тимчасовому бюджеті до 19 січня.

Але зараз ідеться вже не про фінансовий шатдаун, а про геополітичний. Відмова підтримати Україну – я це називаю виходом Америки зі світової політики, капітуляцією перед тоталітарними режимами. Цього ніколи не буде, це розуміють і республіканці, і демократи, але це така гра. Улюблена забавка була в американської «золотої молоді» 1960–1970-х: на лімузинах мчати назустріч одне одному - і хто в останню мить з’їде з дороги.

Що на мене справило позитивне враження – це миттєва реакція Європи.

12 грудня, коли, попри візит Зеленського, не було прийнято цей фінансовий проєкт, Європа виступила зі своїми фінансовими, військовими, політичними ініціативами. Ми пам’ятаємо: пішов потік пожертв данських, голландських, бельгійських – по мільярду доларів, тріумфально закінчився саміт ЄС. На мій погляд, до кінця не оцінили навіть в Україні значення факту: ухвалено рішення про початок переговорів щодо прийому до ЄС країни, яка воює. Ще місяць тому це було неможливо, очікувався великий спротив обговорюванню. Європа показала, що вона незадоволена американськими затягуваннями. Дуже різкою була заява міністрів іноземних справ Великої Британії та Франції – дещо неочікувана пара – з недвозначною критикою американської позиції та висловленням підтримки європейської.

І нарешті, довгоочікувані винищувачі F-16. Ще гадають оглядачі, чи є хоч один винищувач, а паніку в росіян уже посіяно чималу. «Летючий голландець» ще невідомо, існує чи ні, але за останні півтора тижня збито 8 Су. Чудовий був удар крилатих ракет…

…по феодосійському порту, коли був знищений російський корабель.

Розумієте, у чому справа: надання цих F-16 – це дійсно геймченжер у багатьох сферах, це не просто та винищувальна авіація, яка була під час літнього наступу. Про це давно говорили: кожен F-16 – це летюча фортеця протиповітряної оборони. Чудовий фільм документальний на цю тему був у Марка Солоніна, усі можуть подивитися.

І нарешті головне: це надає нових можливостей тим ракетам, які давно має Україна, - британським Storm Shadow і французьким SCALP. Я першим казав про ці ракети ще в листопаді-грудні минулого року. Були ухвалені рішення, та була проблема: вони призначені для запуску зі стандартних натівських літаків, тих самих F-16. Їх було затримано на кілька місяців, і українці робили насадки на радянських літаках Су та МіГ, щоби з них можна було працювати Storm Shadow та SCALP. Звісно, це зменшувало ефективність.

Ви згадали про молодь 1960-х, яка на відкритих «кадилаках» роз’їжджала, і я згадав про сумну долю Джона Фіцджеральда Кеннеді… Зрозуміло, коли починають панувати ізоляціоністські наративи в США, це пов’язано з тим, що вже починають вимірювати терміни закінчення каденції Джозефа Байдена – президента, який продемонстрував, що він справді величезний друг України і зробив усе що міг. Штати входять у вир внутрішньополітичного протистояння, а ми починаємо все міряти своїми інтересами. І нас непокоїть, чи буде українське питання розміняно під час американської передвиборчої кампанії.

Ми бачимо наратив New York Times, Washington Post, недавню бридку статтю в Politico – це наступ на Україну, головний меседж – викликати панічні, все пропащі настрої в Україні: Захід утомився, Захід покинув, Захід прагне угоди з Путіним - ось так.

Це не так. Європа різко посилила свою підтримку України. Найперше, що я можу сказати: законопроєкт ухвалять до 18 січня, тому що 18 січня в Америки закінчується бюджет. Але справа в тому, що кожен крок Байдена на підтримку України знижує його електоральні шанси, так. І, до речі, Ізраїлю також. Це парадоксально. Ви спитаєте чому.

З усіх питань переважна частина американців виступає за посилення підтримки Ізраїлю (приблизно 69%) і за посилення підтримки України (61%). Різниця – це саме ті трампісти, які проти України виступають. Але справа в тому, що це більшість американського народу. А більшість його партії, ліва частина, категорично проти підтримки Ізраїлю й України, тому що ці люди – вороги США, люди, які переконані, що США винні в якихось злочинах проти пригнобленого людства. Ви ж бачите, яку шалену прохамасівську кампанію розгорнули всі телевізійні канали й газети Сполучених Штатів.

І ми бачимо, що по всіх питаннях Джо Байден втрачає підтримку. Це природно, він втрачає підтримку саме тих структур, які забезпечили його перемогу у 2020 році.

Хто це? Ліволіберальне крило, афроамериканці, які повністю голосували за Байдена, а тепер співчувають палестинцям, і молодь. Молодь (від 18 до 35 років) 85% голосувала за Байдена. А тепер ці люди, які позакінчували американські університети, де впродовж десятиліть ведеться ліва пропаганда провини Америки перед пригнобленими народами, теж тепер не голосують за Байдена.

Я давно казав: щоби завершити свою функцію лідера вільного світу, головнокомандувача збройними силами США в цій світовій війні проти тиранії, Байден мусить відмовитися від участі в президентській кампанії. Тому що, беручи участь у президентській кампанії, він весь час повинен поступатися цьому лівому крилу. Подивіться лишень, який колосальний тиск Америка чинить на Ізраїль, замість допомогти в оголошеній проти нього війні на знищення.

Ви дуже правильно відзначили, що з’явилися відверто огидні статті, в яких посилаються на анонімних представників органів виконавчої влади США й повторюють кремлівські наративи про готовність Путіна воювати хоч сто років і необхідність тиску на Україну шляхом ненадання необхідної допомоги.

Так, це єдина лінія ворогів Америки, які дуже ефективні. Зараз створилася унікальна ситуація: триває четверта світова війна. Америка має можливість цю війну закінчити дуже швидко, тому що є два народи, які змагаються, в Україні та Ізраїлі, які взяли на себе головний тягар. Для цього потрібно зробити дві дуже прості речі в Україні. Я вважаю, що це робиться, і не поділяю скептицизм відносно літаків F-16 - ми бачили заяву Рютте і реакцію на неї Зеленського і заяву англійців. Уже ніхто не каже, що десь весною літаки з’являться. Обговорюється питання, чи є вони сьогодні в українському небі. Я вважаю, що є успіх, почерк ударів ракетами Storm Shadow та SCALP у Феодосії – це почерк F-16.

Усі ці розмови про патову ситуацію на лінії фронту, неможливість подолати ці мінні поля тощо.

Але є абсолютно унікальне слабке місце в російській системі оборони - це Крим, вся інфраструктура й усе угруповання там.

Достатня кількість літаків F-16 зруйнує всю цю структуру разом з Кримським мостом. І це матиме не лише величезне військове значення, адже головне постачання відбувається через Крим, - це матиме величезний психологічний і політичний вплив, що позначиться на готовності режиму продовжувати війну.

І друге, що мають і можуть зробити США і чому також перешкоджає ліволіберальна кампанія, - вони повинні спільно завдати удару, підтримати Ізраїль в ударі по «Хезболлі», а тоді й по Ірану. Ясно, що за всіма проксі, які атакують США та Ізраїль, стоїть Іран. Нам відомо було, преса про це писала, що Ізраїль готовий завдати удару, ще 11 жовтня. Це змінить усю ситуацію – удар по «Хезболлі», спільний удар ВПС Ізраїлю та двох авіаційних з’єднань США. Усе зараз у руках американського керівництва – виграш у цій війні та розв’язання класичних проблем безпеки Європи та Близького Сходу на десятиліття з мінімальними витратами для США.

В Україні навіть не знадобиться прямої участі американських збройних сил, лише повний набір озброєння, достатня кількість літаків F-16, далекобійних ракет ATACMS – і питання з Кримом вирішиться дуже швидко. Потім необхідна буде участь - оскільки ці авіаносні з’єднання туди скеровані – в нищівному ударі по «Хезболлі», а після цього – і по Ірану, насамперед по його ядерній програмі, яка, як каже американська розвідка, за словами аятол, за тиждень отримає ядерну боєголовку. Інакше просто Ізраїль загрузне в цих катакомбах ХАМАСу, їх можна залишити на потім. Ясно, що все це працює, поки існує іранський режим і спонсорує всі ці терористичні організації.

Чи вистачить рішучості в США здійснити ці два нищівних удари й виграти четверту світову війну, підтримавши незламні народи України та Ізраїлю? Це питання, відповідь на яке ми дізнаємося в перші тижні наступного року.

Це питання історії виживання цивілізованого людства, але ще є тактичні речі: Путін продемонстрував готовність жертвувати необмежену кількість російського «мужика» на Донеччині. Тільки в Авдіївці відмінусовано близько 15 тисяч особового складу армії РФ. Але головне, що на це ніяк не реагують у самій Росії.

Жодної довгої піхотної війни в нього не буде, якщо Україна отримає – а я вважаю, що отримує вже, - цей набір озброєнь, необхідний для знищення всього кримського угруповання й структури ворога. Путін чудово розуміє, як усі у світі, що ми живемо зараз в унікальній ситуації, якої ще не було у світовій історії. У світовій історії були світові війни. І був момент, скажімо в 1940 році, коли могла впасти Англія. Одного страшного дня Черчилль був готовий навіть на переговори, які йому пропонував через Муссоліні Гітлер після падіння Франції, ці вагання тривали кілька годин.

Але не було такого моменту, що ситуація могла вирішитися і в один, і в інший бік, - а сьогодні така можливість є: або США нададуть необхідний набір озброєння Україні для перемоги й підтримають удари Ізраїлю по «Хезболлі» й Ірану, і тоді четверта світова війна закінчиться перемогою цивілізованого світу в найближчі два-три місяці. Або ж вони ухиляться з якоїсь причини від цієї відповідальності, насамперед завдяки величезній діяльності цього ліволіберального крила демократичної партії, яке ненавидить Америку, вважає Америку імперіалістичним злом і бажає її поразки.

Це унікальна ситуація: ми на роздоріжжі історії, яка може закінчиться в один чи інший бік.

Ще раз повторюю, ми побачимо результат найближчого тижня. Щодо України я впевнений, що ухвалено рішення про передачу озброєння перемоги. А щодо Ізраїлю, я вважаю, що Ізраїль сам найближчими днями атакує «Хезболлу», сподіваючись втягнути й США, які вагаються. Тому що більшість громадської думки в США підтримує посилення війни в Ізраїлі й посилення підтримки України. Активність Ізраїлю допоможе подолати ці вагання байденівської адміністрації.

Кілька тижнів тому відбувся саміт у Сан-Франциско. Сі Цзіньпін дуже чітко запропонував президенту Байдену поділити світ на сфери впливу. З’явилася публікація, що буцімто Путін під час зустрічі з Сі Цзіньпіном, яка відбулася кілька місяців тому, обіцяв продовження довгої війни.

Перша ж реакція Байдена й американської адміністрації загалом на атаку була бездоганною. Я маю на увазі звернення Байдена до американської нації 9 жовтня. Ми ж пам’ятаємо, що там слово "Україна" сказано було мало не частіше за "Ізраїль". Чітко сформулював: це світова війна, Путін і ХАМАС. ХАМАС хоче знищити Ізраїль, Путін хоче знищити Україну, ми, як найсильніша держава у світі, цього не дозволимо ніколи. І це було доведено великими справами – відправленням двох авіаносних груп і внесенням законопроєкту про надання, зокрема, дуже великої військової допомоги Україні на 61 мільярд доларів.

І Китай зреагував на це. Сі негайно примчав у Сан-Франциско і заявив, що Китай в найближчому майбутньому не розглядає можливість возз’єднання з Тайванем воєнним шляхом. І дуже велику зацікавленість висловив і попрохав повернути американські інвестиції та американські технології. Він зрозумів, що перегнув палицю. Він хотів або руками Путіна знищити Україну, або руками Ірану знищити Ізраїль, підірвавши в такий спосіб авторитет США, а тоді вже просто забрати Тайвань.

Але Сі Цзіньпін побачив, що Путін програв в Україні, а американці різко відреагували на атаку на Ізраїль.

Тоді він вирішив перенести ці плани в довгу історичну перспективу і, власне, вийшов із цієї світової війни. Але спливло два місяці, а рішучість Байдена тих днів матеріально не втілюється досі – не затверджено закон про допомогу Україні і поки що США ухиляються від прямої участі у війні на Близькому Сході. І скидається на те, що Сі знову себе запитує: а може, дійсно американці не встояли. Він також уважно стежить разом із вами, із нами: якщо жодної твердості американці не виявлять у перші місяці, якщо в перші тижні січня не станеться ухвалення закону про фінансування допомоги Україні, великі поставки літаків F-16 в Україну й не виявиться готовність США завдати разом з Ізраїлем удару по "Хезболлі", то Сі зрозуміє, що він поспішив.

Ось такий надгострий вузол світової політики доведеться нам усім розрубувати.