Чому французи відмовляють українцям у праві відрізнятися від росіян

Кажу, що коли на окупованих територіях винищується все українське, — від підручників історії та вуличних табличок до носіїв мови та ідентичності, — жест зрозуміти можна. "Але ж вона знає, що я маю частково російське походження, це ж нетактовно!" - не почула мене знайома.

"А жалітися мені на українку, таку ж, як і я, тактовно?" - уточнюю. В очах подив, потім, після паузи: "Взагалі не подумала про це. Пробач, будь ласка".

Побутова сценка — про стереотипи, а не про художню цінність пушкінської спадщини. Хоча можна було б згадати поему "Полтава", де поборник української свободи Іван Мазепа поданий "злодієм" та зрадником.

Читайте також: Про особистісність української політики

Та хай йому, Пушкіну — він давно помер. Мова — про відмову сучасних освічених французів визнавати українське право на відмежування від усього російського. Чомусь ніхто не дивувався, що під час Другої світової пʼєси Шиллера не ставили.

Росія воює за збереження імперії, Україна виборює свою свободу.

Справа не в кремлівському опудалі, а в самій сутності російського державництва: експансія заради експансії. Україна перебуває на позиції самозахисту, всіма доступними методами.

Джерело

Про авторку. Алла Лазарєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.