Чому генерал - не "Валєра", що не так з мобілізацією та про об'єднання замість протистояння, - підсумки тижня від Княжицького

Ми всі  очікували від цього року значно більшого. Очікували наступ, очікували перемог… Наступ був, але не настільки масштабний, перемоги теж були, але, на жаль, це - не перемога в самій війні.

Цей рік підсумував Володимир Зеленський на своїй пресконференції. Я дивився і згадував Зеленського, коли він перший раз виступав в парламенті після свого обрання. Тоді він представляв нову політичну еліту України, яка мала вигнати стару, тобто старий парламент. ВІн звертався дуже різко зі звинуваченнями, обіцяючи людям, що тепер буде все інакше. Але Володимир Зеленський вже президент багато років. Тепер він мав би змінитися, тому що більшість в парламенті - це його більшість, і на нього покладається вся відповідальність за те, що буде відбуватися в країні. Чи відчуває цей президент цю відповідальність? Чи відчуває, що потрібно змінити тон? Мені здалося, що ні.

…”Валєра”  та інші помилки 

Досить різкі і жорсткі відповіді. Багатьом різало вухо те, що він головнокомандувача назвав “Валєрою”, порівнюючи його з “Мар'яною”, депутаткою, яка постійно критикує головнокомандувача в соціальних мережах. Мені здається, це була помилка. Люди вірять військовій адміністрації (так само як вірять цивільній) і коли знають, що їх захищає людина, яка варта поваги, відчувають себе впевненіше. Тому до головнокомандувача треба ставитися з повагою так само, як, до речі, до Президента. В жодній європейській країні жоден лідер, тим більше під час війни, ніколи не буде знецінювати чи применшувати роль того чи іншого військового керівника. Бо як тоді йому будуть вірити військові, як йому буде вірити суспільство? Тому очевидно, що Володимир Зеленський зробив дуже велику помилку, коли Залужного назвав просто "Валєрою". 

Було багато інших помилок. Наприклад, Зеленський не випромінював бажання об'єднати українські еліти. Вже ніби зрозуміло, що ніяких виборів не буде, скільки триватиме війна незрозуміло, і нам треба об'єднати всіх найсильніших і найталановитіших людей в нашій країні. Президент перерахував 6 осіб, які з ним працюють в міжнародній політиці та похвалив їх. Але чи можуть 6 осіб врятувати народ? Навіть армія окремо не може врятувати народ.

Недаремно військові кажуть, що війну виграють, коли воює не лише армія, а все суспільство.

Не може 6 людей, які оточують Володимира Зеленського, виграти цю війну на міжнародній арені: таких людей має бути набагато більше. Колись давно на тренінгах американці мене вчили, що справжній лідер повинен вміти прощати, вміти об'єднувати, вміти запрошувати до себе. Всього цього ми на пресконференції не побачили.

Звичайно, були і позитивні моменти. Наприклад, на питання про блокування доріг польською стороною, Зеленський відповідав загалом вірно. За виключенням однієї помилки, коли він сказав: “ Не хочете ви пропускати наші машини, ми поїдемо черезс Румунію, і румунський президент нам допомагає”. Очевидно, що в Польщі змінився уряд, і новий польський уряд вже задекларував вкрай потрібну для нас підтримку, тож знецінювати його було неправильно. А от з критикою 50 блокувальників доріг, які працюють на Росію, він був правий.

Одним словом, пресконференція справила на мене суперечливе враження.

І таке враження, що Володимир Зеленський залишився в минулому, а він має рухатися в майбутнє, тому що перемогти ми можемо лише в майбутньому.

Якщо всі разом об'єднаємося, будемо виступати як єдине ціле, а найголовніше - будемо поважати і любити один одного і називати себе не “Валєрами” і “Мар”янами”, а “шановним паном головнокомандувачем”, “шановною народною депутаткою”, незалежно від ставлення до того чи іншого політика чи політикині. Саме повага один до одного знецінює ворога. Це у ворогів там “Вані” і “Пєті”, а в нас серйозні воєначальники, серйозні політики - саме тому нас повинен поважати Захід. Саме тому для Заходу ми повинні бути справжнім прикладом демократії, яка існує навіть в той час, коли в нас немає виборів. 

Україна як приклад демократії для світу

Подивіться на США: один з судів США визнав, що Трамп як учасник заколоту, не має права брати участь у виборах, а сам Трамп заявляє, що не визнає цього рішення суду. Таким чином, в США, в країні, яка стала матір'ю демократії, фактично знецінюється демократичний лад і демократичний устрій. 

Ми маємо навчити США, ми маємо навчити інші країни, бо збереження демократії в цілому світі для нас є надзвичайно важливим. Нас так і сприймають: авторитарні країни, які захотіли знищити демократію у світі, почали атаку на неї з України... 

Так, наша демократія молода, але ми вибираємо собі президентів. Так, наша демократія молода, але ми насправді боремося з корупцією і намагаємось унезалежнити наші антикорупційні органи. Ми намагаємося змінити нашу країну і захистити її від атак агресора, який хоче нас знищити.

Путін своїх цілей в жоден спосіб не змінив. А ми маємо обрати за мету не просто відвоювати всю нашу територію, а й модернізувати країну. Маємо побудувати в час війни державу, яка стала б справжнім прикладом для багатьох держав як європейського континенту, так і цілого світу.

Польські уроки 

Вибори в Польщі нас надихнули. В самій Польщі дуже багато людей сприймають їх як перемогу 1989 року, коли комуністи відійшли від влади. Минулий уряд “Право і справедливості,  попри те, що свого часу дуже багато допомагав Україні, останні два місяці з політичних міркувань почав блокувати дороги, створювати спочатку кризу збіжжя, потім кризу транспорту. І все це заради того, щоб втримати владу. Володимир Зеленський сказав про це і зазначив, що вони програли.

Але сказати, що вони програли через те, що діяли недемократично, замало: головне - зробити висновки. Ми дивимося, як поляки намагаються змінити польське телебачення, яке фактично було монополізоване попередньою владою і використовувалось так, як в нас використовується єдиний марафон. Новий уряд змінив керівництво цього телебачення, а стара влада закликала громадян вийти на його захист. Вийшло аж 12 людей. Скільки людей вийде захищати наш телемарафон, який займається пропагандою? Думаю, не більше.

Очевидно, що перемогти ми можемо лише будуючи демократію навіть тоді, коли в нас немає виборів, об'єднуючи суспільство, коли потрібно об'єднатися зі своїми політичними противниками... Це, безумовно, зробити потрібно. 

Песимістичні чутки як ІПСО ворога

Чи об'єднують людей чутки навколо нас? Багато хто говорить про те, що Захід нам не дасть допомоги, що на нас поставили крапку, що Росія в наступному році переможе, що дійде до Львова, що Росія модернізується, виробляє дрони… Для мене абсолютно очевидно, що вся ця песимістична інформація є інформаційною психологічною спеціальною операцією Росії проти України. Щоб досягти своє мети вони використовують наших немудрих політиків, наших людей, які не відчувають, що йде війна, західні ЗМІ. Втім реальна ситуація інакша: США та інші західні уряди готові нас підтримувати. І очевидно, ця підтримка буде зростати. 

Недолуга мобілізація

Але чи підтримуємо ми самі себе? В нас дуже багато розмов про мобілізацію, ця тема постійно обговорюються в соціальних мережах. Для мене це взагалі незрозуміло: мої близькі родичі зараз служать в ЗСУ, і як і багато інших людей, задоволені цією службою. Достатньо просто зробити мотиваційні ролики і запросити на службу в ЗСУ талановитих фахівців. Бо, очевидно, хтось хоче воювати і бути штурмовиком, а хтось хоче налагоджувати комп'ютерне обладнання, щоб захищатися від російських інформаційних і цифрових атак, такі люди теж потрібні. Якби українська армія чесно розповіла, кого саме потребує, скільки коштів ці люди отримають (а зарплати в українській армії насправді немаленькі), то велика кількість добровольців пішла б. Наприклад, білборди третьої штурмової  висять по цілій країні: вони закликають рекрутів до себе, і люди до них йдуть. 

Натомість що відбувається в нас? В  соціальних мережах раптом починають обговорювати тему загальної мобілізації та військового обліку для всіх жінок. Що думають собі жінки? Що наступними будуть мобілізувати їх, хоча ніхто не збирається цього робити. В такій ситуації жінки просто беруть валізи і виїжджають з країни. Що думають чоловіки, які виїхали з України, наприклад, вчитися, а їм починають погрожувати відкриттям кримінальних справ або мобілізацією на заході? Чи буде в них бажання повертатися? 

Набагато простіше було б підготувати ефективний закон про мобілізацію разом з військовими, а не в протистоянні з ними.

Українці - це не дезертири, які хочуть тікати від армії, яких ТЦК повинні ловити на вулиці. Українці - свідомі громадяни, які хочуть допомогти своїй армії.

І наша країна та армія зроблять все для того, щоб вони дістали справжнє задоволення від наших перемог, щоб в них виникло бажання служити. По-перше, це справедливо, тому що є хлопці, які на війні від перших днів повномасштабної агресії, очевидно, їм потрібно відпочити, відновити сили, піти на ротацію. По-друге, очевидно, Росія готує широку масову мобілізацію в своїй країні, і якщо в нас не буде достатньо наших захисників, то втримати цю навалу російських орків нам буде надзвичайно складно.

Наша армія може запропонувати кожному розкрити свій талант, але про все це потрібно спокійно пояснювати людям і не погрожувати жінкам, що вони будуть мобілізовані, що всі будуть воювати на першій лінії. Нічого такого не буде. Все це абсолютно неправильні підходи.

Нашу оборону укріпить об'єднання країни, об'єднання політичної еліти, запрошення представників всіх політичних сил до спільної роботи, а не протистояння з ними в парламенті. Я вірю, що так і буде. Я вірю, що в наступному році всі ми будемо мудрішими. 

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів