Чому польська правляча партія "Право і справедливість" вирішили посваритися з Україною, - Oko.press

Про це йдеться в матеріалі Едварда Кшемєня для польського видання Oko.press, переклад якого зробило Еспресо.

У Польщі чути гучні голоси несхвалення та солідарності з Україною, як наприклад позиція колишнього прем'єра Влодзімєжа Цімошевіча. Також колишній міністр закордонних справ в уряді діючого прем'єрміністра Матеуша Моравецького вжив багато відвертих слів щодо політики польської влади ("політичний рекет"), що викликало обурення в правлячій партії. Після реакції політиків партії "Право і справедливість" та їхніх прихильників, все-таки видно, що це мало свій вплив"- говорить польський політик та журналіст українського походження Мирослав Чех, зокрема радник української влади у 2016-2019 роках.

Скидається на те, що партія "Право і справедливість" намагається використовувати відносини з Україною в своїх внутрішніх політичних іграх. В четвер інтернет-портал Віртуальна Польща ("Wirtualna Polska"), а в п'ятницю написала про це також "Газета Виборча"(Gazeta Wyborcza): антиукраїнська риторика це не випадковість, а свідома спроба перехоплення правого електорату. Бо саме їхні голоси можуть вирішити результати осінніх виборів.

Яким є реальне тло цього політичного повороту?

Мирослав Чех: Таке погіршення польсько-українських відносин є абсурдним. Користь з цього матиме тільки Росія.

Едвард Кшемєнь, OKO.press: Україна повинна більше цінувати вклад Польщі у війну та допомогу Україні — сказав міністр в канцелярії президента Республіки Польща Марчін Пшидач. Ніхто не звернув би увагу на подібні висловлювання і найвірогідніше подібну риторику списали б на виборчу кампанію, яка починається в Польщі, та масла у вогонь додала гостра реакція українського МЗС, яке викликало на килим польського посла Бартоша Ціхоцького. Яка причина такої реакції українського МЗС?

Мирослав Чех: приводів є насправді кілька. Передусім мене здивувало, що подібні висловлювання пролунали з вуст важливої посадової особи в канцелярії президента Польщі Анджея Дуди, який, як мені здається, має чудові відносини, як робочі так і особисті, з президентом Зеленським. Тому мали б існувати якісь канали комунікації та порозуміння, аби уникнути подібних інцидентів та напруження.

Постає питання, чому такі канали не запрацювали.

По друге, днем пізніше закид міністра Пшидача щодо "невдячної" України розвинув заступник міністра закордонних справ Павел Яблонські і додав, що Польща незадоволена діями української дипломатії. Ба більше згадав ще про два питання, в яких між Україною та Польщою нема порозуміння. Перше - це питання польського ембарго на українське збіжжя і друге - оцінка Волинської трагедії в 1943 році.

Про ту другу проблему можемо порозмовляти якось іншим разом.

Натомість перше питання є дуже болючим та нагальним, особливо в Україні.

15 вересня закінчується термін ембарго ЄС на імпорт чотирьох видів українського збіжжя (пшениця, сонячник, ріпак та сонячникова олія), який п'ять країн ЄС отримали від Європейської комісії

Польща турбується про своє збіжжя, а тим часом Росія руйнує українські склади.

І це все відбувається в той час коли Росія виходить із зернової угоди, обстрілює та нищить українську інфраструктуру, порти, склади зі збіжжям.

Росія офіційно вийшла із зернової угоди 18 липня, а 19 липня прем'єрміністр матеуш Моравецький заявив, що Польща самотужки запровадить ембарго, якщо Європейська комісія його не продовжить. І тут, як мені здається, сидить причина тих величезних хвилювань з боку українських урядовців, які в такому випадку опиняються у дуже важкій ситуації, бо мусять дбати про інтереси своєї країни і можна їх зрозуміти.

Путін їде тепер до президента Ердогана, щоб порозмовляти про відновлення транспортування збіжжя по Чорному морі. Але ті вимоги, які висуває Росія є неприйнятними для України.

Реакція української влади на проблеми щодо перевезення збіжжя через Польщу є нервовою, що очевидно, враховуючи величину та болючість цього питання. Але українські політики та дипломати повинні брати до уваги те, в якій ситуації перебуває зараз польська політична сцена, у зв'язку з передвиборчою кампанією. Треба оминути висловлювання Пшидача і почати діалог на ішому рівні. Проте своєю реакцією викликали відкритий конфлікт, що у свою чергу правляча партія "Право і справедливість" може використати у своїй передвиборчії кампанії.

Ні, це не є гра на внутрішні справи в Польщі. Київ це добре розуміє. Зрештою президент Зеленський видав декларацію, в якій йдеться про те що, якісь дрібні та тимчасові проблеми не повинні нищити польсько-український союз, тому що і Польща, і Україна є міцним щитом оборони від російської агресії.

Я вважаю, що виклик польського посла до українського МЗС був непотрібним.

Це запустило весь цей конфлікт.

Ні, це було тільки одним із елементів цієї проблеми. У відповідь польська сторона викликала до МЗС українського посла. Саме того дня викликано білоруського посла, щоб висловити свій осуд та протест російській агресії в Україні, як і ролі Білорусі в ескалації цієї війни.

Та напруга в польсько-українських відносинах є абсурдною. Я вважаю, що президенти обох країн мають взяти цю справу під свій контроль.

Натомість, якщо говорити про те, що імпорт українського збіжжя дестабілізував ринок збіжжевих продуктів в Польщі, то це абсолютна вигадка. Підрахунки показали, що це ніяк не вплинуло.

На підставі польських фінансових документів комісар ЄС Януш Войцеховскі (призначений партією "Право і справедливість", відповідальний за сільське господарство) подав дані, що в 2022 році до Польщі в'їхало з України пів мільйона тонн пшениці, 1.9 млн тонн кукурудзи, понад 650 тис. тонн ріпаку і 400 тис. тонн сонячникової олії.

Натомість транзитом проїхало 230 тис.тонн кукурудзи, 60 тис. тонн пшениці і 40 тис. тонн ріпаку.

Партія "Право і справедливість" обіцяла фермерам підвищення цін на збіжжя. Не виконали своїх обіцянок.

В Польщі тоді здійнявся галас "українське збіжжя залило польський ринок" і в елеваторах його накопичили до 4 млн тонн. Марек Савіцкі, колишній міністр сільського господарства від партії PSL (Польська селянська партія), казав, що йдеться навіть про 7-9 млн тонн.

І тілько в півголоса визнавали, що в засіках зерносховищ знайходиться збіжжя польських фермерів та сільськогосподарських виробників. Звідки ж воно там взялося? А тому що повірили запевненням колишнього віцепрем'єра від партії "Право і справедливість", котрий після жнив 2022 року радив фермерам не продавати, бо взимку ціни підскочать вгору. Хоча ціни і так були високими, враховуючи блокаду українських портів Росією.

Та після зернової угоди між Україною, ООН і Туреччиною з одного боку та Росією, ООН і Туреччиною з другого — ціни знизилися. Що викликало певні клопоти, бо гроші з продажу фермери вже порахували, а товар непродано, що може спричинити збитки. Таким чином вирішили використати старий добрий метод "хлопського нарікання": знайшли винного, наробили медійного галасу, щоб, своєю чергою, виторгувати компенсацію, тобто доплати.

Одразу знайшлася АгроУнія (консервативний аграрний політичний рух у Польщі) появилися протести на пунктах пропуску з Україною, до них приєдналася також Польська селянська партія і все закрутилося. В медіа також почали говорити неймовірні речі, як наприклад про "отруєне технічне збіжжя" з України, яке додають до борошна, з якого потім печуть хліб.

Що є нісенітницею, бо окрім гучних розслідувань нічого не знайдено, принаймні не було жодних випадків які б перевищували норму.

А те що "українські фірми обманюють", хоча до сьогоднішнього дня міністерство сільськогогосподарства не опублікувало списку польських фірм, які займалися імпортом сільськогосподарських продуктів з України. Тому що Польща це не дике поле — на імпортування потрібний дозвіл. Діють певні інституції такі як митниця, міністерство фінансів, санітарні служби і все це відбувається під наглядом інституцій ЄС.

Казки про український мед

Виявилося, що та істерика не мала меж. Я тоді якраз повернувся з України до Польщі, настрій в мене був ненайкращий, бо в Україні була дуже важка зима, у зв'язку з обстрілом росіянами української енергетичної інфраструктури, власне тоді розпочався обстріл Києва надзвуковими ракетами, а під Бахмутом тривали важкі бої.

Вагнерівці гинули тисячами, але втрат серед українських бійців було теж немало. Кожного дня по кілька похоронних процесій у Львові. Добре, думаю собі, що хоч Польща непохитно стоїть разом з Україною.

І як виявилося я помилявся. По радіо я почув інтерв'ю колишнього віцепрем'єра Януша Пєхочінського від Польської селянської партії, який застерігав, що Польщу "залили" заморожені фрукти та мед з України. Меду, як він говорив, завезли в три рази більше, аніж на рік виготовляють польські пасічники.

Я почав перевіряти ту інформацію і виявилося, що то брехня. В порівнянні із 2021 імпорт заморожених фруктів і меду знизився. Особливо обурила мене інформація про мед, бо розповіді про те як він "залив" польський ринок прикрасили ще й історіями про те як українці ведрами носять його до Польщі. 

"А щоб твої родичі та близькі мусили втікати від війни і носити відрами мед, молоко та інші продукти" - говорив я зі злістю, бо кожний хто перетинає польсько-український кордон, знає, як прискіпливо перевірять польські митники. 

Справжнє польське молоко

Якою була реакція української сторони?

Українці знайшли дуже простий спосіб. Два місяці тому Агро-Унія заблокувала один з пунктів пропуску на кордоні, повторюючи пісеньку про те як "українське збіжжя та фрукти (особливо малина) затопили польський ринок".

Своєю чергою українські виробники молока оголосили свій протест проти безлімітного імпорту польських молочних виробів.  В Польщі ніхто не рахує тієї кількості сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, які продають в Україні, а вона попри війну є немалою. 

Українська лякалка мала успіх. Протести з польського боку зникли за три хвилини

Треба віддати належне урядовцям правлячої партії "Право і справедливість", які довший час намагалися не нагнітати антиукраїнської істерії, міністр сільськогогосподарства Роберт Телус у Сеймі викривав неправду.

Та політичне рішення було зовсім іншим, бо зберігаючи свою підтримку на селі, "Право і справедливість" отримала дозвіл від свого керівництва, аби використати у грі антиукраїнську карту. Тим більше, що у справі "українського збіжжя" антиукраїнська позиція співпала із антиєвропейською.

Це Єврокомісія виторгувала розв'язання, яке має виконуватися до 15 вересня і яке також включає в себе доплати польським фермерам

В закликах польських урядовців до українців з тим аби ті проявили свою "вдячність", найбільш обурливим є те, що за "моральністю" подібних дій криється політичний та економічний розрахунок. Чим голосніше хтось звертається до етики, тим більше насправді хоче на цьому заробити.

Наближаються вибори, що додає емоцій, тим більше, що опозиція грає на цій струні без упину. Користь із такої ситуації отримує тільки Росія і тому ще більше підливає масла у вогонь. А польські політики — правляча партія і опозиція — ведуться на цей сценарій, який написаний не в Польщі, на жаль.

Українці мають свої знання про Польщу

Чи є правдивою теза, що українці чекають на результати виборів у Польщі?

Якщо виграє опозиція, то Україна матиме набагато кращих партнерів до діалогу ніж теперішня команда. І можливо це пояснює ту динаміку, згідно з якою Зеленський та українська адміністрація шукає ближчих та більш рішучих контактів із Німеччиною та США без участі Польщі.

Я чув про подібні теорії особливо на інтернет-порталах правого спрямування. Не знаю чого в них більше: інфантильного підходу до реальності чи свідомого прагнення зменшити прихильне ставлення до України та українців, бо "праве серце" насправді б'ється з іншого, російського боку.

Серед усіх країн українці найбільш приязно ставляться саме до Польщі. Всі дослідження суспільної думки показують, що президент Дуда серед українців є майже так само популярний як і президент Байден.

Та після недавнього висловлювання його радника, чи все залишиться на своїх місцях?

Так. Більшість не звертає увагу на висловлювання якогось радника, бо важливим є те, що скаже президент і те як він себе поведе. А Анджей Дуда поки що мовчить.

Теза про те, що Польща втрачає, бо українці більше дивляться на Німеччину та США є нісенітницею. Після років війни, а особливо після 24 лютого 2022 року, українці добре пізнали географію і з болем переконуються, що "братня" Росія то заклятий ворог, який тільки чекає на можливість, щоб знищити Україну та українців. Та й зі сторони ще "більш братньої" Білорусі також надходить тільки смерть.

В такій ситуації Польща постає як спасіння. І тим спасінням вона і виявилася. Українців не потрібно закликати до вдячності для поляків і Польщі, бо вони наповнені нею тепер і не перестануть оберігати вогник вдячності у майбутньому. Хіба певні дії приведуть до того, що вона стане їм кісткою в горлі.

Це не змінює той факт, що Німеччина має значний вплив на керування фінансовою допомогою Європейського Союзу. Як і санкції та зброя надана американцями. В цій ситуації українці сприймають те, що є очевидним. 

Тому з такої перспективи, ніхто не змінить ролі Польщі, як тилу українського фронту. Коли хтось говорить, що цей чинник зник з поля зору українських політиків, то він просто нічого не розуміє. Або можливо робить це навмисне, щоб зіпсувати польсько-українські відносини.

Що цього не знав Зеленський? Це неможливо

Чи міг український МЗС викликати польського посла і чи могло так статися, що цього не знав Зеленський?

Я так не вважаю, хоча я би і непереоцінював значення цього факту. Зеленський діє імпульсивно, бо має такий характер і війну в своїй країні, а з тим і такі виклики як збереження держави, економіки, єдності Заходу, членство України в ЄС та НАТО.

Мабуть вирішив, що гостра реакція є потрібною, аби усвідомити полякам, що такі дії нагадують поведінку Росії, яка вважає українське збіжжя непотрібною конкуренцією.

Повторюю, мене дивує і непокоїть напруженість урядовців з обох адміністрацій. Вони ж знають одне одного, розмовляли між собою, тим більше, що до їхніх службових обов'язків належить підримувати комунакцію зі своїми іноземними колегами.

Міністр Марчін Пшидач замість того, аби дати сигнал своєму українському колезі, що в такій ситуації потрібний якийсь жест від української сторони, просто взяв і вистрелив з гармати, чим викликав реакцію заступника керівника офісу президента Андрія Сибіги. І тут треба було зупинитися. Виклик польського посла до українського МЗС це занадто.

Для Польщі не так важливо вгамувати цю суперечку

Це можна було залагодити, якби дві сторони були у цьому зацікавлені. Та прем'єр Моравецький розвинув цей інцидент, а президент Дуда мовчить.

Тому позиція теперішньої польської влади така, що Україна має скоритися. Тільки з українського боку є загальна позиція президента Зеленського, яка апелює до залагодження цього конфлікту. Як це все закінчиться? Для партії "Право і справедлиість" підігрівання антиукраїнських настроїв стає черговою спробою пошуку нарративу для передвиборчої кампанії.

Хотілося б сказати, аби всі зробили крок назад. Проте так вже мабуть не вийде, відбувся інцидент, польська сторона зайняла тверду позицію і разом з тим триває безжалісна передвиборча кампанія. Охолодити всю цю ситуацію повинні українці, що власне і роблять.

Важливо, що в Польщі чути гучні голоси несхвалення та солідарності з Україною, як наприклад позиція колишнього прем'єра Влодзімєжа Цімошевіча. Також колишній міністр закордонних справ в уряді діючого прем'єр-міністра Матеуша Моравецького вжив багато відвертих слів щодо політики польської влади ("політичний рекет"), що викликало обурення в правлячій партії.

Після реакції політиків партії "Право і справедливість" та їхніх прихильників, все-таки видно, що це мало свій вплив. Бо поважний професор, а в часи комуни, визначний опозиціонер і своя людина.

Я йому дуже вдячний за таку тверду позицію, беручи до уваги те що відбувається в Білорусі (присутність вагнерівців, маніпуляції з мігрантами, порушення повітряного простору білоруськими гелікоптерами) не можна бавитися моральністю задля відвертих політичних та фінансових інтересів.

Тим більше, що у так званій справі українського збіжжя є консенсус серед політичних партій. АгроУнія, Польська селянська партія та Право і справедливість дійшли згоди, щодо інших партій їхній голос не так чути або чути дуже погано. Частина депутатів від партії Громадянська платформа у Європарламенті голосували проти продовження безмитного руху для українських продуктів на наступний рік.

Чи впливають на таку реакцію Києва у цій ситуації майбутні президентські вибори, які мають відбутися в наступному році?

Чи така гостра реакція українського МЗС не є спричинена бажанням показати, що адміністрація президента і уряд відстоюють українські інтереси від звинувачень, і в такому випадку навіть не бояться викликати польського посла?

Ні, я не вірю, що в Україні під час війни відбудуться президентські або парламентські вибори. Про це також заявляв, як і голова українського парламенту, так і голова РНБО. Тому що як можна організувати вибори в країні під час бойових дій, коли в тебе 7 млн внутрішніх переселенців і 6 млн в Європейському Союзі.

Як провести вибори і порахувати виборців, принаймні створити виборчі бюлетені, провести виборчі кампанії, які в своїй істоті передбачають конкуренцію.

Якщо хтось поділяє таку думку, то він або безвідповідальний, або вороже налаштований до України. У всякому випадку українська конституція не дозволяє проводити вибори ні парламентські, ні президентські під час воєнного стану. І дуже правильно.

Українці мусять зробити кілька завдань, виграти війну з Росією, зберегти економіку, чому зі всіх сил намагається запобігти Росія, виконати всі умови для вступу до Європейського Союзу та втілити річний план для отримання запрошення від НАТО.

Мають чим зайнятися.

Мирослав Чех, колишній депутат польської політичної партії Унія Свободи, журналіст, радник української влади у 2016-2019 роках.