Ганьблять Україну і хвалять Росію: скандал довкола угорського підручника

6 вересня журналіст угорського інтернет-порталу Telex Янош Гаас написав коротеньку колонку, яка претендує на сенсацію. У ній він звернув увагу на новий угорський підручник з географії для 8-го класу, який виявився просто-таки нашпигованим маніпуляціями щодо України. 

І ще було б пів біди, якби це був якийсь неофіційний посібник, але ж це загальноосвітній підручник, що розроблений державним центром OFI та є обов’язковим для угорських восьмикласників. А ще можна припустити, що за ним, хоч може й у приватному порядку, навчаються тисячі угорських дітей в Україні. Цей підручник повністю опубліковано в Інтернеті, тому - можете все перевірити самі. 

Просто вражає, наскільки брехливою може бути офіційна шкільна програма розвиненої європейської країни. Взяти, до прикладу, заявлену в підручнику кількість угорців, які проживають на Закарпатті: 141 тисяча. Але найпростіший ресьорч доводить, що останнє на сьогодні опитування, підтримане авторитетними угорськими інституціями, встановило, що на Закарпатті проживає ніяк не більше 125 тисяч угорців. Також немало, але різниця - суттєва. 

Але щоб іще товстіше натякнути вам на те, чому цей підручник повний маніпуляцій та зневаги до Українців, пропонуємо вам простеньку задачку, яку виконуватимуть маленькі угорці: "Визначити за допомогою Google Maps, скільки мешканцю Мукачева потрібно їхати до Києва, і скільки до Будапешта". 

Іще одна явна маніпуляція — абсолютно брехлива інформація щодо обсягів торгівлі України з Росією, зафіксовані на цій інфографіці. 

Якщо вірити авторам угорського підручника, Україна активно торгує з державою-агресором, і чверть нашої торгівлі в розпал війни припадає на загарбників. 
Однак це справжнісінька брехня: обсяги торгівлі з Росією постійно знижуються з 2014 року, і у 2021 році, навіть попри суттєву активізацію торгівлі з агресором, на Росію припадало всього 5% українського експорту, і 8% - імпорту. 

Далі - більше. Угорська система освіти пояснює школярам, що в Україні відбувається громадянська війна, про причетність росії до якої не йдеться. Автори наголошують: "На сході України значна частка росіян, а на Кримському півострові вони становлять більшість. Дві східнослов'янські мови (російська, українська) дуже подібні, а п'ята частина населення розмовляє змішаною російсько-українською мовою. Попри це, дві етнічні групи часто ворогують одна з одною. Їхнє протистояння також спровокувало збройний конфлікт за Кримський півострів". 

І тут - одразу декілька маніпуляцій. По-перше, ігнорується той факт, що в лексичному плані найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики), і аж тоді — російська мова (62% спільної лексики). 

Але це дрібниці, адже анексію Криму тут взагалі називають “збройним конфліктом” за Кримський півострів, до того ж не вказано, з ким відбувся цей конфлікт. А щоб іще товстіше натякнути на те, чий же на думку угорських можновладців Крим, автори підручника пишуть про те, що Карпати є єдиними горами в Україні. Так, ніби Кримські гори нам вже не належать… 

А що можна сказати про такий малюнок, яким ілюстровано загальнообов’язковий підручник для угорських школярів? 

Чи приємно вам жити в державі, яку роздирають Сполучені Штати, Євросоюз та російський ведмідь, щоправда — з перевернутим прапором на шапці (і тут вже Україну атакує Сербія..), що нівроку натякає на компетентність авторів посібника? 

А підпис до цієї бридезної ілюстрації просто-таки констатує нашу безсуб’єктність: “Кому має належати Україна?” Складно пригадати, в якій іще європейській державі останнім часом було викрито стільки відвертої зневаги до України… 

До всього, автори цього підручника стверджують: “Земля безкрайніх рівнин приховує незліченні багатства корисних копалин. Незважаючи на свої переваги, це одна з найбідніших країн континенту”. І трохи далі, знову про наші ресурси: “Як можливо, що країні потрібно імпортувати сиру нафту та природний газ, попри значний видобуток?” Сам собою напрошується суголосний з російськими наративами висновок: Україна — це безгосподарна failed state… Журналіст Янош Гаас також тут побачив проросійську риторику, і відверто коментує: "Невідомо, під яким тиском перебували ті, хто готували цей розділ [підручника], але Петеру Сійярто (керівнику МЗС Угорщини) варто передати їм одну з медалей, які він отримав у Москві.

До речі до Росії автори підручника й справді ставляться з великим пієтетом. Вони підкреслюють, що Росія — найбільша країна у світі, тут найглибше озеро (Байкал), Москва — найбільш густонаселене місто Європи, тут живе більшість мільярдерів, і країна має найбільше ядерних боєголовок. Просто-таки Дальше више сільнєє... 

До того ж дітям повідомляють, що найбільше ядерних боєголовок у світі також належить Росії… Але чомусь ніхто не згадає, наприклад, що третина росіян вірить, що Сонце обертається довкола Землі, або що в кожного п'ятого росіянина замість каналізації – вигрібна яма. 

Ось такі русофільські у нас західні сусідоньки… Що ж нам з ними робити? Міністерство закордонних справ України вже заявило, що вимагає якнайшвидшого виправлення неправдивої інформації в угорському підручнику з антиукраїнською пропагандою. Цікаво, якою буде реакція на це з боку Угорщини. 

А редактор Європейської правди Сергій Сидоренко підкреслює, що цей підручник — для всіх угорськомовних шкіл, матеріали для яких надає уряд Угорщини. А отже, є високий шанс, що цей треш планують використати або вже використовують також у школах на Закарпатті. І це Київ може і має зупинити негайно. А Закарпаття загалом потребує більше уваги з боку Києва. Кращої роботи зі школами, фінансування для білінгвальних вчителів тощо. Якщо змовчати, потураючи таким діям, і дозволити програмувати сусідню націю (а також її представників в Україні) на конфлікт із Києвом, то наслідки можуть виявитися катастрофічними.

Угорщина вже не перший рік дивує своєю недружньої до України позицією. Але одна справа - висока політика чи безпекові питання, а інша — банальне накачування власних юних громадян (та угорськомовних громадян України!) зневагою до нашої держави. Відмовчатися тут - це програти боротьбу на інформаційному полі в довготривалій перспективі. Тому війна не має бути приводом для того, щоб спускати цю неприємну ситуацію на гальмах, адже несподівано виловлений недолугий підручник, найпевніше, є лише верхівкою айсберга…