Карта бойових дій за період 13-20 листопада: потрійна загроза на Курахівському фронті та прорив у Часовому Ярі

Нова загроза у Великій Новосілці

Росіяни продовжують формувати новий фронт довкола Великої Новосілки, атакуючи в її напрямку як фронтально, так і з флангів. Упродовж тижня ворог зміг зайти та спробував закріпитися на південних околицях Макарівки, але за кілька днів Сили оборони зуміли повернути свої позиції. На правому фланзі росіяни закінчили вже другу окупацію Рівнополя, а також продовжили рух на північ від села в напрямку траси Велика Новосілка – Гуляйполе. У сусідній Новодарівці цілий тиждень тривали бої в центральній частині села. На лівому фланзі окупанти просунулися на кількасот метрів на північний захід від Новодонецького. Втім найбільш загрозливим для оборони Великої Новосілки є наступ росіян у напрямку Роздольного, що на північ від нашого укріпрайону. У разі прориву тут фронту росіяни зможуть зайти в тил нашим оборонцям. Окрім того, сумнівно, що оборонні лінії в Великій Новосілці будували, щоб відбивати наступ із півночі.  

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

Курахівський фронт тримає удар, але є небезпека оточення  

Темпи наступу росіян довкола Курахового суттєво сповільнилися. Вони всюди застрягли в боях і мало де просунулися за тиждень. А кількість боєзіткнень скоротилася майже на третину, що вказує на неможливість ворога підтримувати наступ на попередньому високому рівні, а також на потребу в нових підкріпленнях і перегрупуванні.

Після повної окупації Максимівки ЗСУ вдалося стабілізувати південний фронт далі на захід і стримати наступ на село Сухі Яли.

Але все-таки очікувано на східному крилі південного флангу Курахівського фронту виникла загроза нового оточення бригад Сил оборони. У той час, коли українські передові загони тримають оборону в Єлизаветівці й Іллінці, а також ведуть ар’єргардні бої в Антонівці й на північ від неї, росіяни наступають на Успенівку, щоб відрізати наших воїнів від постачання. Сіра зона вже сягає 1,5 км до села, в якому є життєво важливе перехрестя. Без контролю над ним усі наші бригади в зоні на схід від Дальнього й Успенівки залишаться відрізаними від логістики та фактично в оперативному оточенні, яке доведеться проривати в складних умовах. Відтак, поки частини ЗСУ поступово відходитимуть із небезпечної зони, вкрай важливо втримати оборону в Трудовому та на підступах до Успенівки, а також не допустити прориву з півночі, де зараз рашисти намагаються зірвати наш відступ і пробиваються напереріз у напрямку сіл Іллінка та Романівка.

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

Іншою болючою точкою на цьому відтинку фронту є оборона довкола села Дальнє, яке ми вже фактично втратили. У разі подальшого просування на цій ділянці ворог не тільки зможе перерізати дорогу Курахове – Успенівка, а й отримає доступ до південних районів Курахового. Тому ЗСУ на цій ділянці фронту змушені битися без права на відступ. Ворог також це розуміє та посилює атаки. Від оборони в районі Дальнього залежить, чи посиплеться південний фронт, чи зможе організовано з боями відійти.

Тим часом у самому місті точаться запеклі бої у східній частині, яка перейшла в сіру, ніким не контрольовану зону. Особливо активно ворог атакує в районі школи №3, де наші герої неодноразово контратакували та вибивали окупантів зі школи. Однак росіяни постійно здійснюють нові прориви й намагаються атакувати з півночі, переходячи висохле після підривів дамб Вовчанське водосховище. Через це після настання сильніших морозів Курахове стане іще більш вразливим ще й з півночі, де ЗСУ зараз із боями відступають. 

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

На північному фланзі Курахівського фронту ЗСУ вдалося відбити частину захопленої Сонцівки й організувати тут оборону. Окрім того, Сили оборони не дають ворогу розвинути наступ після окупації Вознесенки та Новоселидівки. Це дає змогу нашим військовим поступово відступати вздовж північного берега Курахівського водосховища, де за останній тиждень росіяни зайняли Нову Іллінку та частину Берестків, за які наразі триває бій. Лінія фронту тут зараз побудована вздовж балки, що тягнеться від центру Берестків на північ. Ситуація на північному фланзі поки що виглядає більш контрольованою, ніж на південному, який у першу чергу може спричинити відступ ЗСУ з Курахового. Водночас події останніх тижнів демонструють, що наш відступ з міста – це питання не найближчого часу, а можливо, навіть не цього року. 

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

Покровський шлагбаум

Попри майже 250 боїв за тиждень на Покровському напрямку, росіяни тут майже не мають успіхів, а лінія фронту є доволі стабільною, особливо на північному фланзі. З півдня ворог намагається знайти шпарини в нашій обороні, щоб прорватися до дороги, що веде на Покровськ. У них є незначне просування біля Новоолексіївки, Юр’ївки та Пустинки, але його темпи неспівмірні з рівнем ворожих втрат. Найбільший "прорив" рашисти зробили по дорозі від Селидового до Покровська, де вони зуміли просунутися на 1,5 км. Північніше окупанти зайняли сіру зону довкола шахти біля Крутого Яру.  

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

Торецька м’ясорубка

ЗСУ надалі втримують центральну частину міста, де рашисти не можуть пробитися далі. Також наші воїни контратакують у північних районах Торецька й передмісті, хоча цих результатів поки що не видно на карті, адже бої тривають за кожен будинок. Натомість окупанти намагаються обійти Торецьк із півдня, атакуючи з Неліпівки в напрямку на Леонідівку та Забалку. На схід від Забалки ворог знову зумів зайняти лісопаркову зону та впритул підійти до будинків, звідки їх викинули місяць тому.  На район Забалки почався новий штурм, в ході якого ворог поступово просувається забудовою. Наразі окуповано близько 50% Торецька, однак у випадку втрати Забалки контрольована ЗСУ територія міста може різко скоротитися.

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

Росіяни прорвалися в центр Часового Яру

Оборона Часового Яру дала відразу кілька суттєвих тріщин, що й не дивно, коли місто понад рік тримає оборону під шквальним вогнем КАБів. На південь від міста рашисти врешті продавили нас біля Кліщіївки й Андріївки, де українські позиції не давали обійти Часів Яр із флангу. Кліщіївку ворог зайняв повністю, а також поширив сіру зону на 3 км на захід, до каналу Сіверського Дінця, а також на 5 км на південь, включаючи Андріївку. Очевидно, що на цій ділянці завдовжки майже 9 км ЗСУ поступово відходитимуть на правий берег каналу, залишаючи території, які повернули під час літнього контрнаступу 2023 року. Нова лінія фронту простягатиметься вздовж каналу, через який ворога спробують не пропустити.

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

Тим часом окупанти зуміли просунутись у Жовтневому районі міста, зайнявши його північну частину, а потім розвинули успіх і перейшли в наступ на центральну частину міста, де зараз уже кілька днів тривають бої. Одночасно їм вдалося захопити всю Калинівку, що на північних околицях міста. Врешті вони з’єднали свої два плацдарми: північний і центральний. Попри це, Сили оборони намагаються контратакувати. Найбільш запеклі бої зараз відбуваються біля будинку культури та вогнетривкого комбінату. Фактично в цих зіткненнях зараз вирішується, наскільки довго ще протримається оборона міста, яка навряд чи буде тривалою, якщо росіяни захоплять його центральну частину.

Куп’янськ відбився від десанту

Несподівано переодягнені в українську військову форму російські десантники безперешкодно проїхали понад 4 км по дорозі до Куп’янська, де пізніше спробували закріпитися в одному з центральних районів лівобережної частини. Втім ця авантюра закінчилася тим, що після швидкого виявлення їх усіх знищили або взяли в полон. А наступну спробу наші оборонці ліквідували ще на марші. Втім за тиждень ворог усе-таки зумів наблизитися до Куп’янська на понад 1 км, зайнявши частину дороги з Лимана Першого, а також згодом розширивши зону свого контролю. Попри це, Сили оборони втримали позиції в Синьківці.

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

На південному фланзі Куп’янського фронту рашисти зуміли повністю зайняти Колісниківку та здійснювали марні спроби наступати на Глушківку. Так само провалились атаки окупантів на південь від Кругляківки в напрямку на Борову. Втім ширина зони контролю ворога вздовж лівого берега Осколу в районі Сенькового вже становить понад 3 км. Наразі зс РФ готуються до вирішального наступу, щоб до кінця року окупувати північний плацдарм Сил оборони на лівобережжі Осколу.

Після повної окупації Берестового ЗСУ були змушені відійти з кишені, щоб не опинитися в оточенні, відтак росіяни зайняли ці позиції, але не зуміли розвинути свій наступ далі на захід.  

Курський фронт в круговій обороні

Другий місяць триває контрнаступ росіян на Курщині, який, утім, не дає їм практично ніякого результату, крім великої кількості спаленої техніки. Курський фронт можна розглядати як один із взірців бойових дій, адже з обох боків воюють найкращі, елітні бригади. ЗСУ, не менш як п’ятикратно поступаючись ворогу, все ж проводять блискучу оборонну операцію та мають можливість контратакувати.

На правому фланзі росіяни мали найбільші успіхи – вони врешті зуміли зайти в Плєхово, яке ЗСУ обороняли понад місяць. Окрім того, вони розширили зону свого контролю далі на північ і вибили наших військових із Пушкарного, Руської Конопельки Круглика, а також безперестанно атакують українські позиції біля Нечаєва.

Карта бойових дій за 13-20 листопада, Фото: Еспресо

Натомість наші воїни відбили свої позиції біля Погребків, які вони втратили минулого тижня. Окрім того, Сили оборони знищили загін росіян, який намагався оперативно провести контрнаступ.

Біля Ольгівки українські військові опинилися в напівоточенні, однак зуміли гідно вийти з лісу й закріпитися на нових позиціях. Зс РФ вдалося форсувати річку Снагість поблизу села Дар’їно, в якому зараз тривають бої. Втім ключовий вектор свого наступу, на Малу Локню та трасу від Суджі на північ, рашисти не можуть реалізувати вже впродовж кількох тижнів. Вони застрягли у боях біля Новоіванівки та Зеленого Шляху, де в безрезультатних боях втратили вже дуже велику кількість десантників. 

Тим часом ЗСУ вперше використали далекобійний ATACMS, щоб знищити військовий склад у Брянській області. 

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.