"Ми один народ”: Росія оплакує “окремий шлях” України, - Financial Times

Напружені взаємини із Заходом через накопичення військ поблизу кордону тільки посилили увагу Росії до України, в якій на Донбасі вже сім років триває “проксі” війна, під час якої було вбито понад 14 тисяч людей.

Президент Росії Владімір Путін заперечив будь-яку російську участь в конфлікті Києва із сепаратистами, яких підтримує Москва. Але цього тижня виділив Україні головне місце у своїй 30-хвилинній промові до посадовців, які займаються зовнішньою політикою. Він сказав їм, що бойова готовність — це попередження Заходу не переходити російські “червоні лінії”.

До цих “червоних ліній” належить обіцянка НАТО утриматися від просування в Україну. Про це сказав речник Кремля Дмітрій Пєсков. Він також назвав такий крок “вкрай небажаним і неприпустимим сценарієм”.

Росіяни дуже емоційно сприймають українське питання. Попри кілька років війни, вони підтримують тісні культурні та сімейні взаємини з Україною.

Євгєній Попов, тепер законотворець, а колись ведучий найпопулярнішого російського державного токшоу “60 хвилин” є наочним прикладом цього. Через заборону в’їзду на територію України він не може відвідати свого батька, який живе в українському місті, назву якого він не назвав.

“Люди дивляться такі шоу не задля розваги — вони бачать, що відбувається з їхніми родичами і коханими”, - сказав Попов.

“Ми — один народ. Фактично, це одна територія. Просто так сталося, що через деяких негідників ми опинилися по різні боки від кордону”, - додав він.

Аналітики кажуть, що бажання Путіна позбавити Україну західних впливів зумовлене переконанням, що це невід’ємна частина “руського міра”, центричної сфери впливу, яка бере свої коріння в Радянському Союзі та царській імперії.

Путін назвав розпад СРСР, який розділив мільйони перемішаних сімей з обох боків українського кордону, “найбільшою геополітичною катастрофою 21-го століття”. Він також піддав сумніву підстави, на яких Україна порвала з Росією.

Після російської анексії Криму в 2014 році Путін назвав Український півострів, на якому в 988 році був охрищений Володимир Великий, перший християнський правитель Русі, середньовічної держави з центром у Києві, - “російської храмовою горою”. Цей термін не має жодного богословського підґрунтя, але показує Путіна захисником усіх росіян.

Москва намагалася захищати росіян, протестуючи проти законів, які Київ ухвалив з метою пропагування використання української мови. Вони включають в себе обмеження використання російської мови в громадських місцях, і виключення росіян зі списку “корінних народів”.

Мовні закони довели, що в Україні вони не є суперечливими, оскільки українська мова стає дедалі популярнішою навіть серед людей, рідна мова яких російська. Але ці закони стали прекрасною темою для російських телеканалів.

“Вони намагаються знищити російський народ. Ми повинні захистити цих людей”, - каже Попов.

У липні президент Путін опублікував статтю, в якій 5 тисяч слів. Очевидно, що стаття базується на його власному історичному дослідженні. У ній він пише про своє переконання в тому, що “справжній суверенітет України можливий тільки в партнерстві з Росією”. І присягнув, що Москва ніколи не дозволить цій країні стати “анти-російською”.

“Українці, в розумінні Путіна, — це фактично один народ із росіянами. Тому вони повинні підтримувати інтеграцію із Росією. Та оскільки ця країна є під впливом Заходу, то людей обманюють. Вони стали заручниками геополітичних ігор”, - сказала Татьяна Становая, засновниця компанії політичного консультування R.Politik. “Якщо американці підуть, то це буде одна держава... і все буде прекрасно. Принаймні так думає Путін”.

В Україні ця стаття збурила хвилювання, що Путін, який уникав запрошень зустрітися із українським колегою Володимиром Зеленським, і помітно втратив інтерес до процесу мирного врегулювання в Україні, має грандіозніші плани щодо цієї країни.

“Путін вважає, що його місія — це відновити нову імперію. Ця думка сидить дуже глибоко в його голові. Для російської міфології вкрай руйнівні наслідки матиме не лише успіх України, але і її окремий шлях”, - сказав Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України.

Клімкін, який народився у російському місті Курськ, додав: “Російський наратив полягає в тому, що української ідентичності взагалі не існує, включаючи історію, мову, менталітет, державу. Позиція Путіна щодо України є дуже ірраціональною. Українці і росіяни мають два різних набори цінностей”.

Дмітрій Трєнін, директор московського Центру Карнегі, сказав, що протягом багатьох років Росія не вивчала українське громадянське суспільство, яке постійно змінювалося. Натомість, вона віддавала перевагу прямим взаєминам із олігархічними елітами, багато з яких до 2014 року мали тісні бізнесові зв’язки із Москвою. 

Через таке обмежене розуміння у хвилях про-західних настроїв, як-от Помаранчевій революції 2004 року і протестах Євромайдану через десять років, Кремль бачив маніпуляцію західних сил, а не відображення великих змін в українському суспільстві, сказав Трєнін.

Війна пришвидшила такі соціальні зміни настільки, що “окрема українська держава є несумісною із будь-якою значною інтеграцією з Росією”, додав Трєнін.

Культурні зв’язки України з Росією зробили безпекове протистояння Москви і США ще гострішим, сказав Попов. Він порівняв нещодавні навчання НАТО в Україні та західну військову підтримку Києва до Кубинської ракетної кризи.

“Про це є прекрасний жарт — Росія та Америка воюватимуть між собою доти, доки більше не залишиться українців”, - сказав Попов. “Америка дуже далеко, і це геополітична перевага. А ракети, системи ППО, танки, солдати і бази […] є в Україні. Чому ми повинні з цим миритися?”

Макс Седдон (Москва), Роман Олеарчук (Київ)

Financial Times

Переклав Юрій Фізер