Мобілізація – це питання виживання України, в українців змінилося уявлення про перемогу. Акценти світових ЗМІ 20 листопада

Про це і не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 20 листопада.

В Україні вже не вірять в швидку перемогу над Росією

Фото: Міноборони

У The Guardian відзначили, що "український оптимізм згасає з початком чергової воєнної зими". Адже, чутки про "напруженість у верхах, виснаження після двох років боротьби та розчарування союзниками" псують "настрій" в Україні.

Зараз у Києві відчувається ледь помітне, але безпомилкове відчуття похмурості, і не лише через темні полудні та низький рівень ртутного стовпа східноєвропейського листопада, пишуть журналісти і додають, що низка внутрішніх і зовнішніх факторів разом створила, мабуть, найбільш негативний настрій щодо перспектив швидкої та рішучої перемоги України над Росією з перших тижнів повномасштабного вторгнення.

"Наприкінці минулого року і на початку цього була така ейфорія. Зараз ми бачимо іншу крайність, падіння, і я припускаю, що протягом деякого часу ми спостерігатимемо деякі злети та падіння", – сказав Бартош Ціхоцкі, який минулого місяця завершив чотирирічну роботу на посаді посла Польщі в Києві.

Ходять чутки про напругу в команді Володимира Зеленського та про розбіжності між президентом і його головкомом. А довгоочікуваний літній контрнаступ не вийшов через непробивні російські мінні поля та укріплення.

Виснаження за два роки бойових дій, безперервні втрати людей на фронті та розчарування повільними темпами, з якими західні партнери продовжують надавати зброю, поєдналися так, що вперше з ранніх етапів війни "деякі голоси тихо обмірковують можливість переговорів про припинення вогню", хоча й розуміють ризики, які може принести такий крок.

Крім того, на Близькому Сході розгортається жах, який відвернув увагу від України та сповільнив потоки боєприпасів. Також зростає "втома від України" в західних столицях, а також загрозлива перспектива другого терміну Дональда Трампа в США, що може погіршити підтримку найбільшого союзника Києва.

Є також кілька яскравих плям. З поля бою з’являюся новини про те, що українські війська закріпилися на позиціях на східному березі річки Дніпро на півдні Херсонської області, що, можливо, відкриває шлях для наступу на Крим, а також успіх України у вогні проти російського Чорноморського флоту. Також важливим стало дипломатичне оголошення ЄС про те, що Європейський Союз планує розпочати переговори про членство з Україною. Це принесло вкрай необхідне підбадьорення.

Але поки українці готуються до чергової зими потенційних атак Росії на критично важливу інфраструктуру, а також триваючого нічного терору з ракет і безпілотників, націлених на українські міста, оптимізм шестимісячної давності про те, що поразка Росії та повернення Донбасу та Криму можуть бути не за горами почав зникати, констатують британські журналісти.

"Це буде не та перемога, про яку ми мріяли, і це займе набагато більше часу, ніж ми думали", — сказав Володимир Омелян, колишній міністр інфраструктури, який записався до військ територіальної оборони в перший день війни і є капітан української армії.

Більшість людей визнають, що доки Володимир Путін перебуває в Кремлі, довгострокового миру навряд чи буде, і будь-яка пауза у бойових діях буде використана Росією для переозброєння. Опитування показують, що більшість українців виступають проти переговорів з Росією, особливо якщо вони передбачають визнання втрачених територій.

Водночас виснаження тих, хто був на фронті з початку конфлікту, труднощі з мобілізацією новобранців і провал контрнаступу цього літа з повернення території призвели до деяких обережних голосів, які припускають, що зміна ситуації потрібна.

"Вибір дуже простий. Якщо ми будемо готові відправити ще 300-500 тисяч життів українських військових на захоплення Криму і звільнення Донбасу, якщо ми отримаємо потрібну кількість танків і F16 із заходу, ми зможемо це зробити", – сказав Омелян. "Але я не бачу ще 500 000 людей, готових померти, і я не бачу готовності Заходу надіслати тип і кількість зброї, які нам потрібні". 

Іншим варіантом, за словами Омеляна, буде "угода про припинення вогню, щоб провести великі реформи, стати членом НАТО та ЄС, тоді Росія розпадеться, а потім ми повернемо Крим і Донбас".

Однак це може бути виданням бажаного за дійсне, і Зеленський сказав, що будь-які переговори зіграють лише на руку Росії, враховуючи, що кінцевою метою війни Кремля залишається повне підкорення України.

Михайло Подоляк, радник президента України, визнав, що це важкий етап війни, але сказав, що цей етап "вимагає найсильнішої і найважчої концентрації", щоб продовжувати.

"Давайте прояснимо, реальних переговорів немає. Все це була б оперативна пауза. Росія використала б це, щоб значно покращити свою армію, провести нову мобілізацію, а потім відновити війну з ще більш трагічними наслідками для України", – сказав він.

Тим не менш, нещодавнє інтерв’ю із Зеленським журналістом Саймоном Шустером, який написав майбутню біографію президента та мав надзвичайно близький доступ до його команди, свідчить про те, що навіть у найближчому оточенні Зеленського є люди, які сумнівалися в його "месіанській вірі" в перемогу України.

Без солдатів не буде кому користуватися західною зброєю

Фото: Espreso.tv

У CNN написали статтю про потребу все більшої кількості військ в Україні, однак там відзначають, що далеко не всі українці готові ставати армійцями.

На світовій арені президент Володимир Зеленський постійно піднімає меседж: під час візитів до Вашингтона та інших західних столиць він зосереджувався на забезпеченні Києва більш передовою зброєю, амуніцією та фінансуванням. Проте вдома він стикається з проблемою людських ресурсів. Війна наближається до кінця свого другого року, і українська армія потребує більше живої сили, щоб підтримувати криваву війну на виснаження проти Росії, країни, населення якої більш ніж утричі перевищує населення України.

У недавньому есе головнокомандувач України Валерій Залужний визнав, що підготовка та набір військ стає серйозним викликом.

"Затяжний характер війни, обмежені можливості для ротації солдатів на лінії зіткнення, прогалини в законодавстві, які начебто легально ухиляються від мобілізації, суттєво знижують мотивацію громадян до служби в армії", – сказав він.

У нарисі визнавалася похмура реальність: Україні потрібно більше людей у формі, і вони потрібні зараз.

Тож наскільки серйозним є мобілізаційний виклик України? Питання частково затьмарене офіційною таємницею. Київ публічно не оприлюднює плани щодо чисельності; також не повідомляється загальна кількість загиблих і поранених, хоча втрати з обох сторін з лютого 2022 року оцінюються в сотні тисяч.

Україна поповнює свої лави добровольцями, але також має систему призову, яка дозволяє державі призвати чоловіків призовного віку.

Після повномасштабного вторгнення Росії Україна запровадила воєнний стан, відповідно до якого всі чоловіки віком від 18 до 60 років вважалися військовозобов’язаними та можуть бути мобілізовані, якщо вони не мають права на відстрочку. У 2023 році оновили правила взяття на військовий облік і частково включили до них жінок.

Воєнний стан також запровадив драконівські обмеження на пересування. Чоловікам віком від 18 до 60 років, як правило, заборонено виїжджати з країни, хоча існує широкий спектр винятків, які охоплюють усе: від батьків-одинаків маленьких дітей до професійних спортсменів.

Хоча важко отримати точний портрет того, наскільки українці реагують на призов служити в армії, чиновники публічно визнають, що ухилення від військової служби та дотримання правил мобілізації є проблемою.

На брифінгу 9 листопада речник Держприкордонслужби України Андрій Демченко повідомив, що за останні 10 місяців на кордоні було відмовлено у виїзді 43 тисячам громадян України.

Війну іноді спрощують як промислове змагання: західні спонсори України змагаються за виробництво боєприпасів для Києва, тоді як Москва нарощує внутрішнє виробництво артилерійських снарядів і шукає нові поставки з Північної Кореї. Але це також "конкурс вербування" все нових солдат.

Мобілізація – це питання виживання України. Довгоочікуваний контрнаступ на широкому фронті не дав серйозних проривів на полі бою, і підтримка Заходу ризикує похитнутися, особливо тому, що події в Ізраїлі та Газі за останній місяць відволікають увагу від тривалого конфлікту в Європі.

Електронна війна впливає на бойові дії в Україні так само, як погода

Фото: з загально доступних джерел

У The New York Times написали статтю про невидиму війну в Україні, яка ведеться через радіохвилі. Використання електромагнітних хвиль стало важливою частиною гри в "кішки-мишки" між Україною та Росією. Сполучені Штати, Китай та інші взяли це до відома, відзначають американські журналісти.

Безпілотники почали падати на лінії фронту України без жодних пояснень.

Місяцями літальні апарати, поставлені німецькою технологічною фірмою Quantum Systems, безперебійно працювали для українських військових, літаючи в повітрі, щоб помітити ворожі танки та війська у війні проти Росії. Але наприкінці минулого року машини раптово почали падати з неба, коли вони поверталися з місій.

"Це була загадка", — сказав Свен Крук, керівник Quantum, який отримав суворого листа від Міністерства оборони України з вимогою виправити проблему.

Невдовзі інженери Quantum зайнялися проблемою: росіяни глушили бездротові сигнали, які з’єднували безпілотні літальні апарати з супутниками, на які вони покладалися для навігації, через що машини збивалися зі шляху й різко впали на землю. Щоб виправити це, Quantum розробив програмне забезпечення на основі штучного інтелекту, яке виступає в якості свого роду вторинного пілота, і додав опцію ручного керування, щоб дрони можна було посадити за допомогою контролера Xbox. Компанія також побудувала сервісний центр для моніторингу електронних атак Росії.

"Усе, що ми могли зробити, це отримати інформацію від операторів, спробувати з’ясувати, що не працює, протестувати та спробувати знову", — сказав Крук.

В Україні точиться битва у невидимому царстві електромагнітних хвиль, за допомогою радіосигналів, які використовуються для перекриття каналів зв’язку з безпілотниками та військами, визначення цілей та обману керованої зброї. Таку війну називають електронною, ця тактика перетворилася на гру "в кішки-мишки" між Росією та Україною, тихо спонукаючи до коливань 21-місячного конфлікту та змушуючи інженерів адаптуватися. 

"Електронна війна вплинула на бойові дії в Україні так само, як погода та місцевість", — сказав Брайан Кларк, старший науковий співробітник Hudson Institute, мозкового центру у Вашингтоні, додавши, що кожна операція в конфлікті тепер має враховувати рухи противника і в електромагнітному спектрі.

Електронна боротьба була характерною частиною воєн уже понад 100 років. Під час Другої світової війни британці імітували німецькі радіосигнали, щоб ввести в оману системи націлювання, які використовували бомбардувальники. Вінстон Черчилль називав це "битвою променів". Під час холодної війни Радянський Союз вклав значні кошти в електронну зброю, щоб отримати асиметричну перевагу проти ракет і літаків Сполучених Штатів.

В останні десятиліття використання електронної атаки та захисту було більш одностороннім. Під час війни в Іраку в 2000-х роках Сполучені Штати використовували гаджети, які називаються перешкодами, щоб створити стільки радіоперешкод, що саморобні вибухові пристрої не могли зв’язатися з дистанційними детонаторами. Зовсім недавно Ізраїль перекодував сигнали GPS у своєму повітряному просторі з системами електронної боротьби, щоб заплутати потенційні атаки з безпілотників або ракет.

Тактика такої війни стала настільки критичною, що радіоелектронна боротьба отримала окремий розділ у недавньому есе генерала Валерія Залужного, головного військового командувача України. "Широко поширене використання інформаційних технологій у військових справах" було б ключовим для виходу з глухого кута конфлікту з Росією, написав він.

Експерти кажуть, що ці методи перетворили війну на проксі-лабораторію, за якою Сполучені Штати, Європа та Китай уважно стежать, щоб розуміти, як це може вплинути на майбутні конфлікти.