Нас не перемогти ані силою, ані волею, – воїн Олександр Петлінський. Спецпроєкт "Україна: ціна свободи"

Весь цей час він боронить Україну від московських загарбників і навіть став світовим рекордсменом зі знищення броньованої техніки за день. У березні 2022 року за один день воїн знищив із "джавеліна" 6 танків та бронемашин. Про його успіхи розповідав зокрема американський президент Джо Байден і писали світові ЗМІ. 

Фото: особистий архів Олександра Петлінського

Еспресо поспілкувався з воїном про війну на її початку і сьогодні, та про те, як військові бачать повоєнне майбутнє України.

"Я думав, що це мій останній день, – впаду, та зброю з рук не випущу"

У 2014 році ви мали власний бізнес, але пішли служити. Що мотивувало до цього кроку?

Почалось ще все насправді з Майдану. Після початку розстрілів не міг сидіти та спостерігати. Легше було перебувати там, з усіма. А вже коли на початку 2014 року розпочалося захоплення наших адмінкордонів російськими окупантами, пішов добровольцем. Я є українцем і хочу жити на рідній землі. Пішов у добробат "Айдар", він тоді якраз ще формувався.

Ви воюєте ще з 2014-го року. Не дратує оці 515 днів опору, 520 днів оборони - так, ніби до того війни не було. Чи це не знецінює вашу попередню службу, коли вам доводилося отримувати за раз по 17 осколків у тіло?

Я завжди повторюю, що війна не почалася 24 лютого, а 9 років тому. Для деяких людей, або навіть правильніше сказати чиновників, ця війна вже й закінчилась, бо на війні й на крові, що проливають хлопці та дівчата, дехто починає наживатись. Мене це дещо хвилює. Хтось просто не розуміє, що таке війна. Напевне, ще з 2014 року в когось помінялись політичні погляди, вони були чи молодими юнаком і юначкою, які не розуміли, що відбувається у світі. А ці "війна-500-днів" щонайменше дивно. Запам'ятайте: війна вже 9 років!

Фото: особистий архів Олександра Петлінського

6 танків і бронемашин, підбитих "джавелінами" за день, матеріал у The Wall Street Journal, цитування самим Байденом. Той день якось змінив ваше життя?

Я думав, що це останній мій день і на цьому історія закінчиться. Тоді сказав собі, що впаду, але зброю з рук не кину. Стояв до останнього. Бився і воював попри все. Було надзвичайно важко. Наступного дня ще й БТР-и по нас їздили, машини переїжджали, але якось вдалось вижити. Ці перші дні наступу у лютому-березні 2022 року – одні з найважчих. Зараз також йдуть важкі бої, але є різниця – у всіх нас є розуміння, що маємо підтримку, маємо евакуацію, коли це потрібно, маємо зброю. Морально і психологічно набагато легше воювати. Хоч я перед тим був 9 років на війні, але саме той день змінив моє бачення світу.

Читайте також: Герої України. Олександр Айдар – світовий рекордсмен по знищенню броньованої техніки за день, якого цитував Байден

"Якщо кожен піде додому, до сім'ї, то перемоги в нас не буде"

На початку повномасштабного вторгнення дуже багато говорили про "джавеліни". Зараз менше. Просто перейшли до інших типів озброєння? Вони ефективніші? 

Війна перейшла в інше річище. Зараз вона більш пасивна і йде бій вже не технікою "лоб в лоба", а б'є артилерія, авіація, диверсійні групи пробують заходити та витягнути на контакт. Зараз воюємо трохи по-іншому. 

Чим відрізняється війна сьогодні від війни навесні 2022 року?

Фото: особистий архів Олександра Петлінського

Зараз в кожного є свої позиції та без серйозної артпідготовки й серйозних зібраних сил ніхто нікуди не рухається. Противник робить спроби рухатись на нас, але успіху не має.

А що саме зараз для вас найважче?

У 2021 році я мав звільнятись. Були плани, вдома син підростав, а зараз вже маленька донечка, якій півтора місяця. За 9 років на війні уже все розумієш, що куди й до чого. Але зараз приходять молоді офіцери та питають, чи мені щось сказати, чи пояснити. А ти стоїш, дивишся і розумієш, що знаєш удесятеро більше, аніж він, і ситуацію розумієш разів у 20 краще, ніж він. Його можеш вчити, та мусиш слухати.

Фото: особистий архів Олександра Петлінського

Моральна втома від війни загалом – це важко. Нема відпочинку, бо фактично постійно "на нулі". Хочеться додому, до сім'ї. Але ми ж розуміємо, якщо кожен піде додому, до сім'ї, то перемоги в нас не буде, а будуть ще більші втрати на фронті та на решті території України. Перемоги хочеться.

"Для тих, хто наживається на війні та крові, відновив би смертну кару"

Коли ми спілкувалися минулого року, за всю військову службу ви мали лише грамоти, а державних нагород не отримували. Чи щось змінилося в цьому плані?

У 2022 році я отримав орден "За мужність" 3-го ступеня, а вже цього року від головнокомандувача генерала Валерія Залужного "Золотий хрест". 

Фото: особистий архів Олександра Петлінського

За цей рік ви стали більше вірити в українську перемогу чи все-таки додалося трохи зневіри або песимізму? 

Вірю в перемогу з 2014 року і ніколи не сумнівався у цьому, бо український народ міцний, мужній і непереможний. Нас не перемогти ані силою, ані волею. 

Чим ви будете займатися після перемоги? Залишитесь військовим чи заживете цивільним життям? Які плани або мрії хочете втілити?  

Все є - і плани й мрії, але про це не зараз. Не люблю говорити про такі речі заздалегідь.

Фото: особистий архів Олександра Петлінського

Маєте якісь припущення щодо закінчення війни? Як це відбудеться?

Якщо з точки зору логіки, то все закінчиться переговорами. А хотілося б, аби закінчилася повним знищенням агресора. Хоч я розумію, що кожна війна закінчується писаниною, домовленостями. Думаю, що й ця війна не буде винятком. Бої боями, розбиті міста, села, які несуть велику історичну суть, але все ж гадаю, рано чи пізно нам доведеться говорити, як не з Путіним, так з тими, хто його заміняє.

Поділіться, якою бачите повоєнну Україну? Що нам потрібно буде зробити перш за все?

Я б розпочав з того, щоб виловлювати тих, хто наживається на війні та на крові. Розкуркулювати треба їх у прямому і переносному значенні. А для тих, які аж надто сильно наживались, треба взагалі відновити смертну кару на декілька років. Виловити їх по закордонах, привезти в Україну і порозстрілювати. Тут люди, буває, не мають, що їсти, а вони вагонами гуманітарну допомогу крадуть, і не лише: тепловізори, амуніцію, прилади нічного бачення і ще багато чого. Таких треба карати й так, аби інші боялись. А як ні, то хоча б прострілювати руки. Щоб знали.