Палають російські порти і заводи. Колонка Віталія Портникова

Це серйозні пошкодження воєнних і стратегічних об'єктів на території Росії. Зокрема, кажуть, що пожежа у морському порті в Усті-Лузі триває вже майже добу. Дрон міг влучити у термінал компанії "Новатек" - одну з найбільших у Росії, яка виробляє природний газ, і найбільшу приватну компанію на енергетичному ринку газу в Росії. Також є свідчення про те, що дрони влучили у військові підприємства на території цих російських областей. Ця інформація свідчить про справжню революцію дронів і про те, як змінюється характер війни України з Росією.

Нагадаю, що ця війна у лютому 2022 року розпочалася з атак Росії на військові об'єкти України. Це була масована атака і вона відповідала намірам президента Російської Федерації Володимира Путіна, який збирався буквально за лічені дні захопити владу на території України. А також одночасно окупувати території Донецької й Луганської областей, які перед цим були визнані незалежними як фейкові народні республіки ще у 2014 році, коли починався перший етап російської кампанії зі знищення Української державності й окупації наших земель.

Однак очевидно, що у 2022 році ніхто у Кремлі не розраховував, що через два роки після того, як розпочався новий етап російської війни проти України, вже українські війська будуть знищувати російські воєнні об'єкти, що будуть палати російські газові термінали.

Читайте також: Росію не оцінили правильно. Тому вона зупиняє розвиток цивілізованого світу

Це тільки початок російсько-української боротьби із застосуванням дронів. У найближчі роки ми почуємо ще чимало таких новин, дізнаємося про чимало об'єктів стратегічної й воєнної інфраструктури Російської Федерації, які будуть знищені українськими ударами. Це не означає, що Росія не битиме у відповідь, будуть і удари з російської сторони. Однак зміна характеру війни зовсім не в тому, що будуть російські удари, адже вони, як ви знаєте, відбуваються і без цього. Нагадаю вам минулу зиму, зиму 2022-2023 років, коли метою Російської Федерації було знищення цивільної української енергетичної інфраструктури з тим, щоб українці зустріли зиму у холоді й темряві.

Нагадаю вам недавні атаки Російської Федерації на українські міста. Серед головних цілей цих атак, як повідомлялося, були саме військові підприємства. Це абсолютно відповідає характеру війни на виснаження, яка замінила Володимиру Путіну та його співвітчизникам план бліцкригу.

Тепер у Росії щиро впевнені, що те, чого не вдалося досягнути за три дні, вдасться досягнути за три роки. А те, чого не вдалося досягнути на три роки, можна буде досягнути за п'ять чи шість років.

Адже ми розуміємо, що Російська Федерація не збирається зупинятися у своїй боротьбі за відновлення померлої імперії, у прагненні відновити так званий Радянський Союз у кордонах 1991 року. А зникнення нашої держави з політичної мапи світу, коли б воно не відбулося, є першим планом втілення у життя цього амбітного людиноненависницького плану, за реалізацію якого Росія, здається, готова заплатити будь-яку ціну. 

Однак тут є досить хороше питання, а що означає будь-яку? Одна справа — це ціна нашої інфраструктури, знищення наших міст, загибель українських громадян, перетворення України на безлюдну пустелю, що мріє і сам Володимир Путін, і його хворі на шовіністичний вірус співвітчизники.

Читайте також: Вагітність Третьою світовою

Інша справа, коли війна на виснаження буде відбуватися і на території самої Росії, коли й Російська Федерація буде поступово перетворюватися на пустелю, втрачатиме свої важливі економічні об'єкти, інфраструктуру, військову промисловість, а під руїнами усіх цих об'єктів будуть гинути громадяни Росії. Їх, звичайно, ніхто рахувати не буде, ціна людського життя у Російській Федерації дорівнює нулю.

Як відомо, за територіальні загарбання Росія готова заплатити будь-яку ціну. Якщо мова йде про життя її громадян, це суспільний консенсус, якого в Росії дотримувалися усі роки існування і Московської держави, і Російської імперії, і Радянського Союзу. У сучасній Росії, попри те, що ми всі живемо у 21 сторіччі, яке ризикує вже дуже скоро стати справжнім новим середньовіччям, ситуація абсолютно не змінилася. Я б сказав, навіть погіршилася у порівняні з останніми десятиріччями існування Радянського Союзу, коли люди хоча б потайки висловлювали свою незгоду із загибеллю своїх співвітчизників під час беззмістовної й кривавої війни в Афганістані.

Але коли мова йде про власність, тут абсолютно інша ситуація. Адже російські чекісти на чолі із Володимиром Путіним гарантували недоторканість власності кримінальним кланам, які є їхніми партнерами по керівництву Російської Федерації. Вони разом із чекістами створили систему, яка не дозволяє навіть думати можливість зміни влади у Російській Федерації наступні десятиріччя.

Кому потрібна тоді консервація чекістського режиму, якщо будуть пожежі на стратегічних російських об'єктах, якщо власники того ж "Новатеку" будуть втрачати свої термінали, свій газ і свої гроші. Тим більше ми маємо усвідомлювати, що власниками всіх цих ресурсів є опосередковано і представники чекістського керівництва Російської Федерації. 

Звичайно, можуть сказати, що з точки зору необхідності повернення до кордонів 1991 року і мільярдами доларів також можна ризикнути. Можна, але ж ми маємо розуміти, що це саме ті ресурси, які мають іти на війну, що війна — це не безплатне задоволення. Що саме завдяки тому, що російській економіці вдалося зменшити удар від західних санкцій, Володимир Путін може сподіватися на мілітаризацію своєї економіки на подальші роки. А також на те, що цій мілітаризації й також відносній соціальній стабільності у Російській Федерації нічого не буде загрожувати.

Кожен новий український удар по російських військових і стратегічних об'єктах має нагадувати російському президентові, що це не так. І створювати хоча б умовні можливості для того, щоб у Росії у наступні роки замислилися про необхідність виходу з цієї авантюри, в яку Володимир Путін втягнув свою державу на довгі й складні роки. 

Джерело.

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.