Польсько-угорська війна

Роздратування, звичайно, у Варшаві розпочалося з турне Віктора Орбана, який скористався своїм головуванням у Європейському Союзі й поїздкою до Києва, щоб згодом відвідати Москву та провести переговори з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. Уже тоді представники польського уряду, зокрема прем'єр-міністр країни Дональд Туск, висловлювали рішучу незгоду з цими діями прем’єр-міністра Угорщини.  

Однак Віктор Орбан пішов далі - під час свого виступу на традиційному зібранні румунських угорців 27 липня він звинуватив країни НАТО і Європейського Союзу в лицемірстві. Він також підкреслив, що Польща є однією з найлицемірніших країн навіть на тлі інших країн Європейського Союзу. Тому що польські політики нібито співпрацюють з Росією, однак критикують за це своїх "угорських братів". 

Звісно, такі зауваження від Віктора Орбана викликали реакцію у Варшаві. Заступник міністра закордонних справ Польщі Владислав Теофіл Бартошевський назвав заяви угорського прем’єр-міністра "антиєвропейськими, антиукраїнськими" і висловив здивування, що Угорщина взагалі має знаходитися у НАТО і Європейському Союзі в той час, як прем’єр-міністр цієї країни виступає із нищівною критикою обох цих союзів. Заступнику міністра закордонних справ Польщі відповів міністр закордонних справ Угорщини Петр Сіярто, один із найближчих соратників Віктора Орбана. Очільник угорської дипломатії підкреслив, що "задля збереження польсько-угорського братерства у Будапешті довго терпіли провокації та лицемірство польського уряду, але тепер келих переповнений". Також Сіярто назвав поляків одним з покупців однієї з найбільших російських нафтових компаній, знову звинувативши сусідню країну у лицемірстві. 

Звісно, це все в контексті рішення України обмежити нафтовий транзит російської компанії "Лукойл", що поставило угорський уряд у досить непросту ситуацію з погляду енергетичної безпеки. Однак, ніде правди діти, Угорщина не здійснювала кроків для того, щоб забезпечити собі нову енергетичну ситуацію протягом усіх цих двох з половиною років Великої російсько-української війни. От тепер прем'єр-міністру Угорщини відповів ще й міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який також звинуватив угорський уряд в егоїзмі й неповазі до європейських цінностей. Це також досить серйозна заява очільника польської дипломатії у відповідь на виступи прем’єр-міністра Угорщини та міністра закордонних справ цієї країни. Звісно, такий обмін заявами з боку представників керівництва і Польщі, і Угорщини свідчить про глибоку кризу у взаєминах між цими двома країнами. Непорозуміння з приводу політики Угорщини стосовно російсько-української війни існувало і раніше, коли польський уряд очолював лідер партії "Право і справедливість" Матеуш Моравецький. Однак, тоді у Варшаві більш обережно ставилися до конфліктів із Будапештом, тому що Польща й Угорщина дотримувалися близьких поглядів на сам Європейський Союз, опинялися під санкціями та хотіли солідаризуватися одна з одною після того, як здійснювали певні політичні кроки, що засуджувалися в Брюсселі. 

Зміна уряду Польщі й той факт, що до влади у Словаччині прийшов уряд Роберта Фіцо, близький Орбану за поглядами на європейську інтеграцію, позбавив і Варшаву необхідності триматися за підтримку Будапешта, і Будапешт необхідності триматися за підтримку Варшави. Тепер Орбан може сподіватися, що в разі якихось рішучих дій проти його країни в Європейському Союзі ці дії будуть заблоковані Робертом Фіцо, а польський уряд з угорським не об’єднує практично нічого, бо погляди Дональда Туска й Віктора Орбана на цінності Європейського Союзу, на європейську і євроатлантичну інтеграцію є діаметрально протилежними. 

Таким чином ми можемо констатувати, що єдність 4 країн вишеградської групи - Польщі, Угорщини, Словаччини й Чехії, є практично зруйнованою. Польща і Чехія виступають за підтримку України, вважають за необхідне прискорити євроатлантичну інтеграцію сусідньої держави, усвідомлюючи, що загрожує цим країнам у разі тріумфу Володимира Путіна в російсько-українській війні. У Віктора Орбана і Роберта Фіцо інший погляд на те, як має закінчитися війна і хто має ухвалювати рішення щодо майбутнього Європи. Для Віктора Орбана є важливим, щоб Україна назавжди залишалась у сірій зоні та підтримувала "особливі стосунки" з Російською Федерацією. Під час свого виступу на форумі румунських угорців прем’єр-міністр Угорщини підкреслив, що Україна все одно не увійде до НАТО і Європейського Союзу, а це означає, що Угорщина блокуватиме європейську і євроатлантичну інтеграцію України всюди, де це можна буде зробити. 

Ну і звичайно, у цій ситуації інтереси 4 сусідніх країн Центральної Європи є діаметрально протилежними. І всі учасники гри вирішили, що цього не потрібно приховувати. Для Віктора Орбана натомість політично вигідно виступати з жорсткою критикою польського уряду, прем’єр-міністра Дональда Туска та взагалі ставлення Варшави до угорської політики. Теж саме стосується і польського уряду, тому що його представники не розуміють, чого вони мають закривати очі на особливі взаємини Віктора Орбана з Російською Федерацією та на фактичну економічну й енергетичну залежність Польщі від путінського керівництва в той час, як Польща продовжує сподіватися на справедливий мир в Україні й на перемогу України в тривалому протистоянні із Російською Федерацією. 

Практично та сама ситуація у стосунках між Чехією і Словаччиною, хоче, ніде правди діти, Роберт Фіцо є більш обережним у проведенні своєї політики балансування між інтересами Європейського Союзу й інтересами власної політичної сили, ніж його угорський партнер.

Тож дипломатична війна Польщі й Угорщини була передбачуваною, вона вже розпочалася. І жодної реальної підстави вважати, що сторони зможуть врегулювати свої стосунки при діаметрально протилежних підходах до майбутнього Європи, попросту кажучи, немає.  

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.