Сумщина. Що відбувається на кордоні з Росією

"Ситуація на межі", — зазначив генерал Кирило Буданов,  очільник військової розвідки України. Росія може здійснити новий наступ на північ від Харкова у Сумській області. Раніше українські чиновники заявляли, що Росія накопичила свої війська на кордоні біля Сумщини. 

З цього тексту ви дізнаєтесь:

• Що поліція та влада Сумщини замовчує реальний стан пошкодження цивільної інфраструктури
• Як проходить евакуація та куди переміщують людей? 
• Як живуть люди на межі кордону та чому відмовляються від евакуації? 
• Навіщо влада замовчує про витрачені кошти на фортифікаційні споруди?

Альона Яцина — воєнна кореспондентка та очільниця «Кордон.Медіа». Фото: соцмережі Альони.

До інформації про ситуацію на Сумщині люди ставляться дуже по-різному. Одні, більш схильні до тривожності, можуть піддаватись паніці. Інші ж намагаються аналізувати ситуацію і зберігати спокій. 

Сумщина має найдовший спільний кордон з Росією - 563 кілометри. Однак наступу по всьому кордону не очікують. Це підтверджують і військові експерти, з якими ми спілкуємося. Дійсно, спостерігається накопичення військ навпроти Охтирського району Сумської області, трохи північніше Харкова. 

Деякі люди вже виїхали з міста, інші ж не збираються залишати свої домівки й живуть у звичному режимі. Суми працюють нормально. Ми жартуємо, що маркером паніки є черги на заправках і в магазинах. Після заяв Буданова вчора такого не спостерігалося, тому можна сказати, що місто відреагувало спокійно.

А як щодо області?

Там ситуація дещо складніша. Останніми днями почастішали обстріли по всій лінії кордону – від півночі та до самої Великописарівської громади, яка межує з Харківською областю. З понеділка там відновилася евакуація. 

А що говорять військові про стан фортифікації на Сумщині?

Фортифікації є. Ті військові, які розуміються у будівництві захисних споруд відзначають, що на Сумщині вони виконані на високому рівні з інженерного погляду. Дехто говорить, що було б краще розмістити їх ближче до кордону, але, напевно, це не завжди можливо зі стратегічних міркувань.

Чи коментує місцева влада скільки коштів було витрачено на фортифікації?

Місцева влада поки що не надала детальної інформації про витрати на фортифікації. Відомо лише, що за інженерні споруди в п'ятикілометровій зоні від кордону відповідають військові, тоді як глибше в області цими питаннями займається обласна військова адміністрація. Ми неодноразово надсилали інформаційні запити до ОВА, але відповіді не отримали, що ускладнює відстеження витрат та перевірку можливих корупційних дір.

ОВА взагалі нічого не коментує щодо фортифікацій. Знімати чи фільмувати їх також нікого не допускають. У нас проблеми з доступом до інформації. З кожним тижнем інформація стає що раз більш закритою. Нещодавно, наприклад, поліція заявила, що не буде надавати жодних відомостей про ступінь пошкодження цивільної інфраструктури внаслідок обстрілів. ОВА також цієї інформації вже дуже давно не надає. Причина такої закритості наразі невідома.

У Білопіллі продовжується евакуація населення. Загалом протягом цього тижня з Білопілля евакуйовано близько 70 людей. Фото: ДСНС Сумщини 

Евакуацію з Білопілля організовують місцеві органи влади, департамент соціального захисту ОВА та волонтери. Тобто спільними зусиллями вони забезпечують евакуацію жителів прикордонних сіл, поки це ще можливо.

Люди записуються в чергу, приходять на автобуси, де їх зустрічають волонтери та везуть до Сум. Там їх розміщують у гуртожитках, де вони можуть безплатно прожити перший місяць. Надалі пенсіонерам пропонують переїхати до санаторіїв в інших областях і проживати там безплатно. Інші категорії населення поки що не мають централізованих планів для подальшого розміщення.

Чи проводилась роз’яснювальна робота з мешканцями щодо можливої евакуації?

Так, місцевих мешканців заздалегідь попереджали про необхідність евакуації. З липня 2023 року оголошували про евакуацію для тих, хто проживає в п'ятикілометровій зоні. Проте організовані процеси на рівні області не відбувалися. Громади та райони самостійно турбувалися про переселення людей у безпечніші місця. Наприклад, Краснопільська громада активно переселяла людей в межах своєї території. Але такі громади як Хотинська, яка майже вся повністю знаходиться у п'ятикілометровій зоні, не має куди переселяти людей. 

Про конкретні цифри складно говорити поки що. Однак відомо, що люди, які відмовляються від евакуації у п’ятикілометровій зоні, повинні підписати відповідні заяви.

Чому ці люди залишаються? Яка їхня мотивація?

Це залежить від ситуації, але здебільшого є три типи мотивацій.

Деякі люди бояться покидати свої домівки, де вони прожили все життя. Вони не хочуть відмовлятись від звичного порядку речей, доки ситуація не стане нестерпною, тобто «якщо вже там мою хату розіб'є або буде ніде жити, то будемо щось думати»

Багато хто живе зі свого господарства та пенсії, тому переїзд для них означає додаткові витрати на оренду житла та купівлю продуктів. Ми спостерігали протягом 23-24-го року, як люди після 1-2 місяці починали повертатися, тому що не могли просто фізично прожити на новому місці.

Деякі ж невиправні оптимісти та щиро вірять, що саме їхнє село оминуть обстріли. Наразі люди навіть не думають про те, що село може бути окупованим.
 

Миропільська громада. Фото: Кордон.Медіа

Волонтери, на жаль, натрапляти на бюрократичні труднощі, щоб потрапити в ці зони, адже для цього потрібні спеціальні дозволи. У деяких селах все ще працюють магазини та аптеки, що полегшує життя мешканців. Але в багатьох селах залишилося лише кілька вцілілих хат, і допомога туди доставляється нерегулярно.

Допомога приходить від волонтерів, які привозять продукти та ліки до більш безпечних зон. Потім їх розподіляють по селах власними силами. Проте є села, де взагалі не залишилося людей – станом на квітень таких було 27.

Яка ситуація зі зв’язком? Чи мають люди змогу бачити українські новини та слухати читати українські ЗМІ?

Ситуація зі зв'язком різниться від села до села. Через те, що Росія активно знищує телевежі, трансляція українського телебачення і радіо ускладнюється. У селах, де є супутникове телебачення або інтернет, мешканці можуть дивитися українські новини. У селі, де живе моя бабуся — це 7 км від кордону – є як український сигнал, так і російський. Але в багатьох селах зв'язок відсутній взагалі, і люди змушені шукати місця, де можна спіймати хоч якийсь сигнал.
 

Ситуація зі зв’язком у Великій Писарівці – довелося використовувати старлінк. Фото: фейсбук сторінка Альони Яцини

Наше медіа регулярно висвітлює події на Сумщині, допомагаючи людям і спілкуючись з військовими. Останнім часом поліція почала приховувати інформацію про пошкодження, тому ми збираємо такі деталі власними силами. Для цього нам дуже потрібен повнопривідний автомобіль, який міг би доїхати до віддалених населених пунктів по різних дорогах. Це значна витрата для нашої редакції, тому ми сподіваємось на допомогу наших читачів і глядачів. Допомогти можна за посиланням.

**

Розмова відбулась в ефірі телеканалу Еспресо, текст підготувала Ольга Рура