У PinchukArtCentre покажуть фільм Дзиґи Вертова «Одинадцятий»

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA та Національний центр Олександра Довженка проведуть показ фільму Дзиґи Вертова «Одинадцятий» під акомпанемент Антона Байбакова, повідомляється на сайті PinchukArtCentre.

Фільм «Одинадцятий», створений режисером українського походження у 1928 році є першою з трьох авангардистських стрічок, знятих Дзиґою Вертовим в Україні.

Фото: docudays

Одинадцятий рік радянської влади – період індустріалізації, зведення Дніпровської ГЕС та інших індустріальних гігантів. Режисер навмисно вирішив уникнути «круглих дат», аби не було зайвого галасу та офіційних урочистостей. Камера фокусується тільки на головному – на праці, невтомному будівництві нової соціалістичної дійсності в Україні.

Сам Вертов зазначав, що «Одинадцятий» написано безпосередньо кінокамерою, без посередництва сценарію, і що камера замінила для нього перо письменника. Це дозволило режисерові стверджувати, що він винайшов чисту кінематографічну мову (водночас глибоко соціалістичну), в якій камера безпосередньо фіксує сиру матерію життя.

Фото: torrents.net

Музичний супровід до фільму, який почують відвідувачі PinchukArtCentre, створено українським композитором Антоном Байбаковим.

Антон Байбаков пише музику з 1998-го. Незалежний виконавець, що співпрацює з відомими українськими музичними гуртами (ДахаБраха, Катя Chilly), працює як звукорежисер кіно. 2006 року він здобув нагороду на Всесвітньому фестивалі підводного зображення в Антибі (Франція) як звукорежисер стрічки «Портрет, написаний глибиною» (реж. Леся Мацько).

Захід пройде в рамках проекту SUMMERпропаганда.

SUMMERпропаганда - це серія публічних кінопоказів та дискусій в контексті групової виставки трьох українських художників Микити Кадана, Жанни Кадирової та Артема Волокітіна «Страх та надія», яка є реакцією митців на нову соціально-політичну ситуацію в Україні. Представлені роботи торкаються тем пам’яті, ностальгії, історії, спадщини та ролі медіа у сучасному світі, створюючи, таким чином, майданчик для дискусій, що виходять за межі образотворчого мистецтва.