Вчені кажуть, що собаки не гірше від людей вміють розрізняти риси обличчя

Про це повідомляє Еспресо.TV з посиланням на журнал PeerJ.

"Собаки, як всім очевидно, є дуже соціальними тваринами, і тому цілком зрозуміло, що вони вміють розрізняти обличчя. Ми спробували дізнатися, набувають вони цього навику протягом свого життя, або ж це вроджена здатність їхнього мозку та психіки", — заявив Грегорі Бернс з університету Еморі в Атланті у США.

Бернс та його колеги з'ясували, що собаки входять до дуже вузького елітного клубу тварин, які мають вроджену здатність розрізняти обличчя, спостерігаючи за роботою мозку кількох "найкращих друзів людини" за допомогою магнітно-резонансного томографа.

У ході попередніх досліджень, як зазначає Бернс, його команді вдалося виділити кілька областей мозку собак, які реагували на різні ознаки присутності в кімнаті знайомої людини – наприклад, його запах — сильніше, ніж на аромат інших людей і навіть знайомих собак.

Це відкриття наштовхнуло вчених на думку, що мозок собак може бути особливим чином налаштований саме на взаємодію з людьми та адаптований для життя в людському суспільстві. Вони перевірили цю теорію, простеживши за тим, як собаки реагують на вигляд знайомих і незнайомих людей, своїх родичів та на різні предмети неживого світу.

Провести подібний експеримент, як зазначає дослідник, було непросто, оскільки собаки рідко звертають увагу на двомірну картинку на екрані комп'ютера і воліють дивитися на тривимірні об'єкти реального світу. З цієї причини в дослідах взяло участь лише шість тварин, що може викликати певні нарікання з боку інших вчених.

Тим не менш, результати, за словами Бернса, були очевидними та однозначними – коли собаки дивилися на фотографії або відеоролики з участю людей або родичів, в їхній скроневій частині мозку "вмикалася" особлива група нейронів, яка не виявляла себе в той час, коли тварини дивилися на різні меблі або інші неживі предмети.

При цьому, як підкреслює біолог, обличчя людей і собак не викликали реакції в центрі задоволення або в інших частинах мозку. Це свідчить про те, що "найкращі друзі людини" володіють вродженою здатністю розпізнавати обличчя, а не набули її в результаті формування асоціативного зв'язку між образом тієї чи іншої людини та доступом до їжі або іншим важливим для собаки речам.

Таким чином, Бернсу та його колегам вдалося виявити ще одну річ, яка, разом з умінням дивитися господареві в очі, перетравлювати крохмаль та їсти людську їжу, допомогла "найкращим друзям людини" пристосуватися до життя в суспільстві людей.