На дахах будинків Парижа, Берліна та Осло знайшли космічний пил

Результати відповідного дослідження опубліковані в журналі Geology.

Мікроскопічні частинки, більшість з яких збереглися як залишки речовини часів формування Сонячної системи близько 4,6 млрд років тому, обсипають нашу планету слабким, але безперервним потоком. 

За деякими оцінками, щорічно поверхні Землі досягають десятки тисяч тонн космічного пилу, який може стати цінним матеріалом для досліджень. Однак, щоб відокремити його від звичайного земного пилу, вченим доводиться вирушати в Антарктиду і виділяти частинки виключно з чистих відкладень льоду.

Відокремити "земні" пилові частинки від космічних вдалося авторам нової роботи. За допомогою вчені звернулися до ентузіастів об'єднання Project Stardust, які захоплюються пошуками і вивченням мікрометеоритів.

Вони допомогли Метью Генджи з Імперського коледжу Лондона і його колегам зібрати близько 300 кг пилу з дахів європейських столиць - Парижа, Берліна і Осло. Спираючись на те, що залізо, яке міститься у космічному пилу, надає йому магнітні властивості, вчені зуміли виділити з цього чималого обсягу близько 500 його частинок.

Вивчивши їх, Генджи із співавторами відзначили, що частинки "міського" космічного пилу трохи крупніші за ті, до яких звикли дослідники. Їхній розмір становить близько 300 мікрометрів, тоді як "антарктичні" частинки рідко перевищують 100 мкм.

Під час прольоту крізь атмосферу ці кремнієві "космічні сферули" розжарювалися і втратили свою округлу форму. За розрахунками вчених, вони входили в атмосферу Землі на дуже високій середній швидкості - близько 12 км/с.

У частинках також видно кристалічні структури, однак кількість таких утворень невелика в порівнянні з тим, що спостерігається в частинках "антарктичного" пилу, датованих мільйонами років тому. Це вчені пов'язують зі змінами положення планет Сонячної системи, гравітаційні й магнітні поля яких могли впливати на траєкторію зростання частинок космічного пилу.