Чи вартував саміт у Швейцарії таких зусиль?

Вийшов імєнно що облом. Бо з сотні присутніх на саміті країн ітогове проукраїнське комюніке не підписали саме лідери того півдня — Індія, Бразилія, Саудівська Аравія та Мексика.

Не підписати — це жест, активна дія. Значить, вони не з нашими намірами, вони не за українську формулу миру Зеленського.

Так, це висіло в повітрі. Я публікував пресогляди ще до саміту. Але комюніке зробило зраду очевидною та офіційною.

Суб'єктною Україну роблять ЗСУ за допомоги "доброго слова і пістолета". Але, на жаль, саміт провели у рік, коли наше положення на фронті найгірше з літа 2022 року.

Читайте також: Саміт миру: Відсутність Китаю не виглядає розумною

У цього положення багато батьків.

І деескалаційна трусість Байдена з Шольцем (хоча вони запросто могли б закрити небо хоча б над критично необхідною нам Львівщиною з газосховищами).

І небажання Заходу розчехляти нову гонку озброєнь у конфлікті демократії з автократією Китаю-Росії (зони комфорту — страшна річ, а вдруг все якось порішається, і кому ми тоді ліпимо снаряди й ракети, що будуть брухтом валятись на балансі?).

Ну, і каналізація наших зусиль в цей саміт. Це вже не можна перевірити, але якби наш Офіс президента менше витрачав ресурс на цей трек, то може це допомогло б іншим трекам зі зброєю і захистом?

Може, якби менше витрачали сил на покривання внутрішніх корумпантів, то більше було б ресурсу на придбання корисних ніштяків? Умовно кажучи, може у нас замість одного дрона-дально*ба було б два, і ми могли б не обирати, що бомбити — НПЗ чи аеродром зі штурмовиками?

І якби наші силовики менше бігали, як собачки, по активістах і технарях, а брали за ж*пу саме корупціонерів, які замовляють їм цю херобору — то може було б менше підстав для підозр у зраді?

Нагадую всім прихильникам дискурсу "треба сплотіцца, саміт наше всьо, всє целі дастігнути" - буквально через кілька місяців в США вибори, на яких 2/3 шансів (оцінка "Економіст") на перемогу у Трампа. Який взагалі не бачить сенсу у нашому опорі. А Путєн якраз у Трампі і бачить свій шанс. Тобто у нас вже немає навіть багатомісячного горизонту. Щоб заколисувати себе "зате ми змогли сотню країн зібрати, показати".

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Юрій Ніколов, журналіст-розслідувач

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.