Чому другого Саміту миру не буде

В інтервʼю "Телеграфу" радниця голови ОП Зарівна цю інформацію підтвердила.

Перший саміт, нагадаю, закінчився обговоренням лише трьох з десяти пунктів миру Володимира Зеленського. До участі було запрошено понад сто делегацій. Не всі підписалися під підсумковим комюніке. А тиждень тому у Швейцарії — яка, нагадаю, була організатором саміту — сказали, що вони хочуть приєднатися до плану Китаю та Бразилії. Ніж у спину? Не зовсім.

Річ у тому, що ідея з самітами миру (з самітами Кримської платформи, до речі, теж) виглядала більше як великий піар-проєкт, наслідком якого мало б стати підштовхування наших партнерів та партнерів наших партнерів до дій, які за принципом доміно повинні були повпливати на позицію держав, які або стоять осторонь від "українського конфлікту", або відверто уникають визначення, з ким вони. Однак треба визнати, що в умовах нинішнього динамічного світу — коли переважна більшість країн зациклюються на собі й на своїх питаннях дня — Україна точно не входить в список першочергових пріоритетів, які вони мають вирішувати.

Читайте також: НАТО в обмін на території: на Заході формується консенсус

Для Індії, Китаю і Бразилії війна в Україні — це регіональний конфлікт, не більше. Тому як би не називали ми саміти "глобальними", а форуми "стратегічними", цей механізм вже у 2024-му не працює. Як не працює й організація ООН, яка, власне, створювалась, аби існував механізм запобігання воєн.

То навіщо займатися тим, що не працює? Як сказав мені нещодавно один співробітник Банкової: "Ми — як самураї. У нас є шлях — і ми його йдемо".

Але добре, що паралельно з самітами миру Банкова робить і цілком правильні речі. Наприклад, завчасно готується до засідання "Рамштайну", який вперше пройде у форматі такого високого представництва. Це вже більш реалістична і — головне — практична історія, яка стане містком до розуміння розстановки військових сил і нашого потенціалу у 2025-му році. І це добре, що офіційні особи від України поїхали до США. І добре, що міністр оборони збирається у відрядження. Бо зустріч у "Рамштайні" може бути хоч і без яскравих софітів, зате з цілком конкретним і політичним, і військовим наповненням.

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.