Доступність книги

Практично всі  наші бібліотеки, сільські й містечкові, потерпають від нестачі власне української літератури – за змістом, а не тільки за мовою, саме у них найбільша потреба. Держава виділяє сякі-такі кошти на популяризацію книг і на закупівлю для бібліотек, але в липких рученятах вони конвертуються у прибутки для великих комерційних видавництв і організаторів усіляких книжкових шоу.

Книжковий Арсенал і Форум видавців, що раптом став Букфорумом  — приклад того, як можна зневажити національне книговидання. Висока плата за оренду, вхідні квитки, поділ на "своїх" та "чужих", плазування перед іноземними авторами  відштовхнули від цих колись таких популярних і потрібних подій як видавців, так авторів і читачів.

Класичний приклад, коли на останньому Букфорумі у Львові десь у "задупску", як кажуть галичани, на окраїні міста, щоб побачити хорошу, але не розкручену поетесу, треба було викласти 300 гривень на вхід, а далі ще заплатити 350 гривень за її книгу.

Вже не кажу про те, що еліта празникувала у Пороховій вежі, а решта мерзла в наметах довкола, думаючи, що буде рятувати у випадку прильоту ворожих ракет – себе чи книги. Книжкові понти в пограбованій олігархами й воюючій країні  навіть за іноземні гранти – це аморально, як і робити кар’єру на Бучі та Маріуполі будь-кому, навіть тими, кого вважають "совістю нації".

Совість нації сидить в окопах, або залишається зі своїм народом.

Читайте також: Коли українці були щасливими

Нещодавнє книжкове свято у Києві на ВДНГ продемонструвало правила гідної поведінки для тих, хто пропагує книги. Безплатний вхід, живе спілкування з письменниками, демократизм зробили захід надзвичайно успішним. Виставку відвідали 60  тисяч киян і гостей і вона вже стала найуспішнішою культурною подією року. Такими були колись Форум видавців і Книжковий арсенал. Тепер же вони отримали, дякувати Богу, альтернативу, і я дуже хотіла, аби у Львові та інших великих містах відбулося щось подібне. Видавці трохи заробили та розправили плечі, чекають наступної виставки. Читачі змогли купити більше книг, зібрано було значні пожертви на бібліотеки й передову. А слухати, як одні й ті самі нарциси  щороку імітують інтелектуальну дискусію, не було потреби.

Все це колись було і на Арсеналі, і в Палаці мистецтв – видавці летіли туди на крилах, читачі відкладали гроші, аби зробити собі приємність і купити все, що душа забажає, особливо книги регіональних видавництв. А потім організаторам захотілось більшого, і не в цьому річ – хотіти більшого, а в тому, що вони поставили за мету нав’язати попит згори, перестали бачити й чути читачів, дбати за їхні культурні й духовні потреби, поставили себе над суспільством, а далі відштовхнули видавців і ті перестали приїжджати. І вихваляти ті шоу вже наважувались останнім часом або ті, хто був у долі, або корисні ідіоти. Хоча я не вірю в корисних ідіотів, то лише маска.

Читайте також: Де в нас культурний фронт?

Про книгарні, які ставлять дикі націнки на книги й відмовляються брати нерозпіарені книги на реалізацію, окрема мова. Цей бізнес у тому вигляді, в якому він зараз існує, приречений. Це ще треба вміти  один з найуспішніших  бізнесів  у світі зробити в Україні збитковим, хоч книга - це більше ніж товар. А потім скиглити, що в Україні не читають.

Книжкова виставка в Києві, як і будь-де у Львові, мало вплине на собівартість книги, бо своєї целюлозної промисловості в Україні немає, обладнання застаріле, папір доводиться імпортувати, і дехто друкує книги вже у Польщі, бо там якісніше і дешевше. Та й бомби на голову не падають.

Папір і патрони  власного виробництва повинні стати першочерговим стратегічним продуктом в теперішній Україні, саме у них бізнес має вкладати гроші й отримувати пільги, а не тулити торгово-розважальні центри в кожному кварталі. Здебілізована і здеморалізована нація не здатна ні згуртуватись, ні перемогти у цій війні, якщо єдиним доступним папером для неї буде тільки туалетний папір. Його наразі не бракує.

Спеціально для Еспресо.

Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.