"Мані-мані-мані"

Я б не надто ним переймалась, і ось чому. Це далеко не перше західне "коллективное письмо", на якому рашин-пальці знати, і не всі підписанти таких посланій можуть бути кремлівськими агентами, — за "правильним" чекістським рецептом, агенти мають перемішуватись до однорідної субстанції з корисними ідіотами.

Так ось, на мій поверховий погляд, цим разом корисних ідіотів у списку не до порівняння менше, ніж було, наприклад, у 2015-му під "листом проти декомунізації": там була пропорція просто-таки 1:2, тепер ближча до анекдотичного "я вас, к*рвів, на цей корабель 9 літ збирав!". А це як мінімум означає, що ідіотів серед західних інтелектуалів усе ж різко поменшало — раз відробляти мусять уже переважно ті, котрим тупо нікуди діватись.

Для ілюстрації — про двох зі списочка, з ким, за різних оказій, довелося перетнутись самій, так що, пробігаючи очима, мимоволі скрикувала з інтонаціями Висоцького-Жеглова: ба, какіє люді! кого я віжу — Маня!..

Читайте також: Режисер Лозниця: чи той цвіт "наш"?

"Маня" № 1: Джон Міршаймер. Берете "Найдовшу подорож", розгортаєте на с.45 (нового вид.) і читаєте:

"А знаному політологу Джону Міршаймеру, котрий у дні різанини в Бучі видрукував у The Economist феєричну у своєму невігластві статтю про те, “why the West is principally responsible for the Ukrainian crisis”, я спересердя навіть пообіцяла, подумки, що коли російська армія зайде до нього в Чикаго і взвод солдатів неприродним способом зґвалтує його особисто, я, якщо буду жива, неодмінно напишу щось про "чиказьку кризу", і як її можна було б уникнути, якби професор сидів тихо…".

Нотабене, тоді (2 роки тому) Міршаймер ще вважавсь серйозним автором — звідтоді він летить похилою так стрімко, що з нього вже інтерв'юєри глузувати почали (наприклад, коли хвастав аудієнцією в Орбана): всяке російське вербування завжди веде не тільки до людської, а й до професійної деградації, це, можна сказати, закон світобудови, отож бідолашна "Маня" закономірно летить на звалище.

Читайте також: "Кликуни"

"Маня" № 2: Анатоль Лівен. Перегорніть ту саму "Найдовшу подорож" у кінець, де "Слово подяки" - там я згадую (і тут на ФБ не раз згадувала!) історію з січня 2022-го, коли мене одне британське медіа запрошувало вступити в дискусію з "одним відомим політологом", який виступив у них з пропозицією, як "обустроїть Україну", щоб не дратувати Путіна і Європа "могла спати спокійно". Я тоді відповіла редактору категоричним листом відмови, що його теж тут була цитувала — зашифрувавши ім'я мого "пропонованого опонента" ініціалами. Так ось, час ці ініціали відкрити: той, кого я тоді, 23.01.22 р., "послала", і був Анатоль Лівен.

Звідтоді про його зв'язки з Кремлем не раз писано в західних ЗМІ, таваріщ більш не шифрується, — а історія з січня 2022 р. однозначно вартує розголосу: це важливий жирний штрих до того, як ці "Мані" заздалегідь готували громадську думку Європи до анексії України "за 3 дня" і до наступної "зміни режиму".

Джерело

Про авторку. Оксана Забужко, письменниця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.