Мирний план Ердогана: що з ним не так

Серед пунктів:

• заморожування війни по теперішній лінії фронту;
• зобов'язання провести у 2040 р. загальноукраїнський референдум про зовнішньополітичний курс країни, а також референдуми під міжнародним контролем на всіх українських територіях, окупованих на момент заморозки війни Росією (тобто черговий "референдум під прицілом зелених чоловічків");
• РФ не заперечуватиме проти вступу України до ЄС;
• Україна погодиться на позаблоковий статус (тобто, відмовиться від НАТО і гарантій безпеки);
• заборона на втручання у внутрішні справи в будь-який спосіб, який може призвести до дестабілізації уряду (це про тіснішу взаємодію з ЄС, США і НАТО?).

Очевидно, настільки безсенсовий і непотрібний документ придатний лише для одного: позначити, що Туреччина все ще включена до процесу, що вона не поступилась ініціативою хоча б Китаю.

Читайте також: Як США провчили Ердогана

Тобто, це бажання попри всі внутрішні проблеми Туреччини зберегти хоча б вигляд зовнішньополітичної активності (якщо не ефективності) Ердогана, який помітно втратив позиції всередині країни після місцевих виборів.

Сміятись в очі Ердогану якщо й будуть — то це навряд дійде до турецьких виборців. Натомість їх можна переконати, що Ердоган все ще тримає Туреччину серед флагманів зовнішньої політики континенту.

Читайте також: Перемога опозиції в Туреччині: що означає поразка партії Ердогана

Крім того, це, можливо, шанс знов отримати від Путіна якийсь пакет вигідних контрактів — оскільки оприлюднення "плану" Ердогана практично збіглось із заявою самого Путіна про прагнення переговорів: "Згоден, що потрібно повернутись до проєкту стамбульського договору з Україною". Крім того, Путін висловив образу, що Росію не запросили на мирну конференцію до Швейцарії.

Отже, задачі оприлюднення "плану" більше внутрішньополітичні: підтримати авторитет Ердогана й отримати ще трохи економічного зиску з Росії.

Джерело

Про автора. Олексій Голобуцький, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.