Мова ворожнечі: як Нацрада злякалася сама себе

Назва, а головне – контекст абсурду цілком підходить під дивні дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. Її члени нібито дбають про чистоту нашого інформаційного простору, вичищаючи з нього так звану мову ворожнечі. Але "нібито", як і "мова ворожнечі тут – ключові слова. Далі судіть самі й робіть власні висновки.

14 травня на офіційному сайті Нацради публікуються пропозиції щодо висвітлення новин в умовах воєнного стану. Небайдужі медійники розгледіли їх за тиждень, і 22 травня зробили технічний документ надбанням гласності. Серед іншого у рекомендаціях названі слова, якими Боже збав називати російських загарбників. Виявляється, далі цитата, поширення образливих висловлювань і негідної номінації до військовослужбовців РФ чи представників окупаційної військової та/або політичної адміністрації, не є етичним або виправданим.

Тож Нацрада попереджає: це може призвести до загострення військових дій та створення додаткових напруг у суспільстві.

Далі більше. На глибоке переконання Нацради, обзивання російських окупантів "орками" та "чмонями", знову цитата, сприяє загостренню бойових дій та ненависті до всіх громадян країни-агресорки. А висловлювання, направлені на знецінення ворога, включаючи військовослужбовців РФ, є агресивними та неетичними.

Читайте також: Росія: суцільне лихо, одні чорти. Без варіантів

Поки ЗМІ наввипередки публікували це, соцмережі активно реагували. Наприклад, телепродюсер Володимир Москалець пише: "Ну тобто лайно тепер треба називати не лайном, а "військовослужбовцями РФ". Якось ми обговорювали з колегами, що дублювати російських чмонь українською у серіалах - як мінімум дивно. Бо не може ото лайно говорити українською. Та й російська мова зараз — це та, яка уособлює усе лихе, зле і примітивне. Антагоніст має розмовляти нею. Ех. Далі, мабуть, і Путіна заборонять хYйлом називать".

До обговорення долучилася народна депутатка від ЄС Ірина Геращенко: "Як на мене, Нацрада перестаралась у своїй емпатії. Безумовно, словник війни потребує виваженості, але критикувати розмовні "русня" і образні "орки"- явний перебір. Й паралельно з тим, як Нацрада рекомендує утримуватися від грубощів проти окупанта, слуга народу Марʼяна знову атакує військове керівництво країни, Головнокомандувача і його команду".

Але минула ще доба – і сталася дивина. Вже 23 травня цитовані й ілюстровані скриншотами рекомендації з сайту Нацради зникли, мов роса на сонці. Натомість є коментар від першого заступника голови Нацради Валентина Коваля. Цитата нецікава, чиновницька: "У згаданому файлі зібрані пропозиції від партнерів з ринку. Ми його опублікували для стейкхолдерів та учасників розмови. На жаль, люди, які не мали стосунку до цієї розмови, знайшли файл і вихопили з нього кілька рядків".

Словом, Нацраду не так зрозуміли мисливці за сенсаціями та сакральним клікбейтом.

На рівному місці, особливо – під час війни, з нічого не виникає нічого. Спроба Нацради провести для медійників уроки толерантності збоку виглядає однією з ілюстрацій відомої приказки про хрестик і труси. Тобто, треба або труси, або хрестик зняти. Так кажуть, коли йдеться про спробу поєднати дві несумісні в моральному плані речі. Бо Нацрада буквально, без двозначності, називає українські медіа винними в тому, що Росія щодня вбиває українців, військових та цивільних.

Читайте також: Не стати Росією

Виявляється, кожне вживання на адресу росіян слів "орки", "кацапи", "москалі", "чмоні" тощо ображає агресора до такої міри, що він загострює бойові дії. А ображати військове чи/та політичне керівництво РФ, особливо Путіна – провокувати ще більшу агресію і відтягувати кінець війни.

Україна знову винна, що не неї напали. Ну ясно, ось залізна підстава: ми їх тут щодня обзивали, кляли, висміювали, знецінювали, ось вони й образилися. Чого ж, мають повне право. Принаймні, за версією невідомих авторів знятих із офіційного сайту, але живучих у вигляді неопалимих скриншотів рекомендацій.

Нагадаю: щось подібне вже було два роки тому, незабаром після початку повномасштабного вторгнення. У березні всюди, де тільки можна, без жодної цензури в різних формах писали вже класичну фразу: "Русский военный корабль, иди нах*й!" Його відтворили навіть у повітрі біля монумента "Батьківщина-мати" в Києві за участі українська компанія Skypix drone shows, яка займається світловими шоу з дронів. Та згодом інформаційний, як і публічний простори від ненормативної лексики зачистили, спрацювала саморегуляція.

Далі настала черга згаданих вище "орків" і "чмонь". Але є нюанс. Називати так російських окупантів тоді не рекомендувалося через логічні вимоги чітко й конкретно визначати ворога. Бо грабують, ґвалтують та вбивають не міфічні створіння, а громадяни Росії. Котрі не завжди виконують накази свого командування, здебільшого проявляючи власну ініціативу. Та демонструючи воістину хтонічну жорстокість, прояв якої можливий з боку однієї психічно хворої особи – та не від сотень тисяч живих істот, зовні схожих на людей. А протистоять нашим силам оборони не якісь недолугі "чмоні". Це навчений, озброєний, підступний і головне – мотивований ворог. Ім`я якому – Російська Федерація.

Читайте також: Росія сіє хаос

Між іншим, у той період було кілька публікацій, автори яких цитували дописи самих росіян, зроблені ще до нашої Революції Гідності, на початку 2010-х. Згідно з тими дописами, росіяни самі не проти іменуватися орками. І почалося це ще раніше, наприкінці 1980-х, коли російською вийшов перший переклад "Володаря перснів" Джона Р. Р. Толкіна. Виявляється, Мордор росіяни тоді асоціювали з СРСР, ельфів та гобітів – із країнами Заходу або фашистською Німеччиною. Натомість орками-гоблінами бачили себе. Ідею приписують російському фантасту Кирилові Єськову, досить популярному серед шанувальників фентезі в Україні у 1990-х. Аби не заглиблюватися в ці нетрі та пояснити коротко, Єськов вважає орків аналогами занепалих янголів. Котрим не дають нормально розвиватися й еволюціонувати зверхні пихаті буржуї-ельфи.

Єськов деконструював Толкіна в романі  "Останній кільценосець", який побачив світ 1999 року, акурат напередодні сходження в Кремль Володимира Путіна. Загалом же письменник став одним із тих, хто руйнував слабкі спроби європейської інтеграції Росії та, відповідно, європеїзації російської культури. Твір незабаром одержав літературну премію, що свідчить про його відповідність концепції рашизму, котрий тільки-тільки зароджувався.

Таким чином, "орки" - самоназва росіян. Котра не ображає чи знецінює, а навпаки – тішить і возвеличує. Отже, подібні застереження Нацради щодо вживання на їхню адресу цього слова не мають під собою підстав. Хіба що Нацрада в такий спосіб рекомендує не називати окупантів словами, котрі їм подобаються. Щодо "чмонь" застереження дворічної давнини приймаються: ворог справді сильний та небезпечний, не варто розслаблятися самим й розслабляти співгромадян. Аби були "чмоні", Україна б уже перемогла.

Проте Нацрада обрала найдивніший спосіб гри в толерантність: закидати українським медіа практикування й культивування мови ворожнечі на адресу тих, хто щодня нас убиває. Щоправда, потім злякалася власних рекомендацій. Інакше не пояснити, чому їх раптом прибрали геть з очей. Але декларований намір дуже нагадує постійні спроби толерантних спільнот на Заході шукати так званих "хороших русских". І не дай Боже образити когось із них. А українців нічого, можна. Як можна – за мовчазної згоди Нацради, — впроваджувати в Україні політично вмотивовану цензуру. Включно з вилученням проукраїнських телеканалів із ширшого, ніж вони мають, інформаційного поля. Звісно, цензура бойових дій не загострює…

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Андрій Кокотюха, письменник, сценарист.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.