Навіщо Кулеба прямує до Китаю?

Безпрецедентний, тому що спочатку російсько-української війни візитів такого рівня не відбувалося. Були зустрічі очільників дипломатичних відомств у кулуарах різних міжнародних конференцій. Була одна телефонна розмова голови КНР Сі Цзіньпіна із президентом України Володимиром Зеленським. Однак до ніяких практичних результатів ці контакти не призводили. Навіть приїзд до Пекіна першого заступника міністра закордонних справ України Андрія Сибіги, який пропонував китайським колегам надіслати представника на саміт миру у Швейцарії, закінчився тим, що у Пекіні вирішили, що не будуть присутні на цій конференції в будь-якому форматі — вимагали присутності у Швейцарії представника Російської Федерації, хоча сам міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров категорично відмовився від участі у швейцарському саміті миру. 

Ну, і тепер, за пропозицією міністра закордонних справ Ван Ї, Дмитро Кулеба відвідає Пекін. До чого може призвести цей візит? Для того, щоб це зрозуміти, треба усвідомити цілі сторін. 

Для України є дуже важливим, щоб Китай здійснював тиск на Росію, з метою якнайшвидшого закінчення війни з Україною. Щоб цей тиск був не тільки з боку Заходу, але й з боку Китаю. Ну і, звичайно, важливо зменшити рівень військово-технічного співробітництва Китаю і Росії.

Попри те, що Ван Ї під час останньої зустрічі з Дмитром Кулебою у кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки запевняв українського міністра, що Китай не збирається постачати до Росії смертельної зброї, я набагато більше довіряю державному секретареві США Ентоні Блінкену, який підкреслив, що 90% того військового арсеналу, який зараз виробляє Росія, чи отримує Росія, пов'язаний саме із китайським постачанням компонентів. Так, Китай може не постачати зброю у зібраному вигляді, однак він робить все можливе, щоб постачати її у розібраному. 

Читайте також: Байден і Путін

І якщо візит очільника українського зовнішнього політичного відомства призведе до того, що цих контрактів буде менше, це вже буде велике досягнення. Хоча, чесно кажучи, на постачання такої зброї можуть вплинути насамперед США. Україна тут небагато що може зробити. 

Якими є цілі Китаю? Чи бажає Китай закінчення російсько-української війни?

На цьому етапі продовження цього конфлікту в принципі відповідає його інтересам, тому що призводить як до послаблення Росії, так і до послаблення Заходу. Ба більше, після можливої перемоги на виборах президента США Дональда Трампа, відомого своїм жорстким ставленням до Китаю, Сі Цзиньпін взагалі може вважати, що Володимир Путін має діяти стосовно Європи якнайбільше агресивно, щоб відвертати увагу Заходу від Азійсько-Тихоокеанського регіону, щоб не дозволити Дональду Трампу зосередитися саме на проблемах цього регіону. 

Але разом із цим у голови КНР є й інша, не менш амбітна, мета — це розширення власної сфери впливу, створення проєкту так званої Китайської Європи. Цей проєкт вже відбудовується, можна сказати, повним ходом. Під час останнього турне Сі Цзиньпіна до Європи він відвідував і Угорщину, і Сербію — це складові цього проєкту, до якого також можна додати Словаччину, Грузію і звичайно Білорусь. І тут треба усвідомити, як Китай взагалі бачить майбутнє України — як такої великої Білорусі — країни, лояльної до Російської Федерації, країна, яка погодиться з тими умовами, які висуває Володимир Путін до України. Для Сі Цзиньпіна це логічні умови, тому що він абсолютно не бажає, щоб в Україні був хоча б якийсь американський вплив, для нього, це ворожий вплив. Він не бажає, щоб Україна була членом НАТО. Йому набагато краще, щоб Україна, якщо не увійшла б до ОДКБ, то принаймні як Білорусь приєдналася б до Шанхайської організації співробітництва, тобто чітко визначила, що вона на правильній, з точки зору китайського керівництва, "стороні історії", а зовсім не разом з Америкою, яка є головним геополітичним і економічним конкурентом КНР. 

Читайте також: Як Джонсон із Трампом прагнуть замирити Росію з Україною

І тому Сі Цзиньпін може розмірковувати про таке закінчення війни Росії з Україною, яке призведе до погодження України із російськими територіальними надбаннями, якщо не юридично, то фактично, і з тим, що вся інша територія України стане територією держави, лояльної до Російської Федерації. 

Але разом із цим, і це треба усвідомити, далі наміри Володимира Путіна і Сі Цзіньпіна відрізняються. 

Президент РФ хотів би, щоб вся інша територія України, згідно із "тактикою салямі", згодом також би увійшла до РФ, спочатку, звичайно, до союзної держави з Республікою Білорусь. Так запланував Володимир Путін ще тоді, коли ухвалював план свого "бліцкригу" у лютому далекого вже 2022 року. 

А от у Сі Цзиньпіна інше бачення ситуації. Він не хотів би, щоб Україна зникла з політичної мапи світу. Він хотів би, щоб з'явилася ще одна вагома частина "Китайської Європи" — арена для китайських інвестицій, країна, яка буде лобіювати в Європі інтереси КНР поруч з Угорщиною чи Словаччиною, однак з більшою кількістю населення і ресурсів, ну і, звичайно, країна, яка буде глибоко опозиційна до НАТО, а якщо увійде до ЄС, то буде гальмувати там будь-які мита пов'язані з зупинкою китайських товарів на шляху до країн-членів ЄС. Така Україна абсолютно влаштовує Сі Цзиньпіна і Постійний комітет Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Китаю. І саме про таку Україну Сі Цзиньпін може говорити з Володимиром Путіним про закінчення війни. 

Ну, і, звичайно, в цій ситуації саме Китай буде гарантом існування української державності.

Однак про демократію, про складні взаємини з РФ, про багатопартійну систему, про європейські цінності — про все це українцям доведеться забути або пробувати це здійснити у м'якому угорському варіанті, коли демократія немов би є, але насправді її немає, тому що існує, чітко вибудуваний і пов'язаний з китайськими інтересами та російською енергетикою, режим Віктора Орбана.

Читайте також: Трамп починає розуміти: про Україну потрібно розмовляти з Україною

Ось така Україна може бути мирною, а інша Україна, з погляду китайського керівництва, має існувати під ракетами й бомбами, тому що ніяк не може усвідомити, що Китаю не потрібен "американський острів" у Європі. 

Ну, і про що тоді можуть домовитися міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба із міністром закордонних справ Китайської Народної Республіки Ван Ї? Ні про що. Але той факт, що візит відбувається, віддзеркалює, що обидві сторони демонструють свою готовність до конструктивності. 

Дмитру Кулебі потрібний цей візит і українському керівництву, щоб показати Глобальному Півдню, що Україна шукає розуміння з Китаєм, а Китаю потрібен цей візит, щоб продемонструвати й Заходу, і Глобальному Півдню, що він дійсно зберігає нейтралітет у російсько-українській війні, що Сі Цзиньпін не тільки цілується зі своїм другом і партнером Володимиром Путіним, але й готовий запрошувати до Пекіну міністра закордонних справ України. 

Так що обидві сторони зацікавлені в цьому танго, яке не призведе до жодних реальних результатів після китайсько-українських перемовин.

Занадто вже різні погляди Києва і Пекіна на сучасний світ як такий, на майбутнє як таке, на цінності як такі. І тут, звичайно, домовленості досягти дуже і дуже важко. Принаймні на цьому етапі українсько-китайських взаємин.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.