Орський потоп. Що слід знати про прорив дамби в Росії

Потоп в Орську вперше зафіксував контури нового суспільного договору у РФ. І цей договір дуже обнадійливий для нас

1. До 2022 року суспільний договір зводився до формули "Ми забезпечуємо вам нормальний добробут, ви не заважаєте нам красти й гратися в геополітику". Останні два роки росіянам запропонували інший договір: "Ви будете жити гірше, ніж раніше, але ми подаруємо вам велич, а ви не лізете в наші справи".

Орськ несподівано вніс (точніше окреслив те, що було приховано) свої корективи: "Ви будете жити гірше, ніж раніше, але ми подаруємо вам велич, а ви не лізете в наші справи. Але якщо у нас щось не вдається — винними будете ви й саме ви за все заплатите".

2. Нова формула стосується не лише Орська, де люди відмовилися евакуйовуватися через мародерів, це стосується Кургану, де людям сказали забезпечити собі місячний (!) запас води, Білгорода, де фермерам наказали забезпечити самих себе РЕБами тощо. Власне, несподівано, росіяни опинилися в ситуації, коли влада бреше не заради якоїсь вигоди, а через безсилля.

Це один із базових моментів для десакралізації влади.

Читайте також: "На злодієві й шапка-вушанка горить"

Правда, проблема полягає в тому, що Оренбург і Курган далеко. І особливо жителів Москви їхні проблеми не хвилюють. Хоча й недооцінювати всі ці речі точно не варто. Адже все, що ми бачимо — це класичний приклад дуже великої несправедливості, яка зачепила великі маси людей. При цьому, піти класичним шляхом і швидко звільнити губернаторів не можна: це означатиме проявити слабкість.

3. Водночас нинішня ситуація показує пробіли в можливостях інформвійни на російській території. Я вже неодноразово писав, що 2024 рік — це рік дрібних чорних лебедів для Кремля. Але ці лебеді залишатимуться дрібними на фоні того, що наші інформможливості, на жаль обмежені, російська опозиція переживає кризу жанру і явно не попадає порядку денний РФ, а колективний Захід (перш за все, США) де-факто відмовилися від ведення інформвійни на російській території.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.