РПЦ повинна нести моральну і публічну відповідальність за наслідки війни

Найперше хочу подякувати за запрошення та допомогу Religions for Peace та Religions for Peace Japan. Маю надію, що наша нова зустріч та наступні дні спільної праці матимуть добрі результати. Прошу Бога благословити нашу працю та бажаю всім нам в ній успіху.

На жаль, з часу нашої минулої зустрічі ситуація у світі значно погіршилася, кількість військових конфліктів та їхніх жертв – лише зростає. Головною причиною цього я бачу руйнування системи міжнародного права та безсилля інституцій, утворених для того, щоби захищати мир і утверджувати право. Зло не зазнає покарання і не зупиняється, коли реакція на нього міжнародних інституцій – "глибоке занепокоєння".

Водночас Росія, країна-агресор, яка протягом десяти років веде неспровоковану війну проти моєї Батьківщини, продовжує користуватися незаконно привласненими правами постійного члена Ради Безпеки ООН. Ігноруючи дух і букву міжнародного права, Росія щоденно вбиває українських військових, знущається з українських полонених, переслідує українських громадян на окупованих територіях, щодня обстрілює мирних мешканців та руйнує цивільну інфраструктуру.

Росія тримає в заручниках два континенти, окупувавши найбільшу в Європі ядерну електростанцію в Запоріжжі. Потенційна катастрофа на цій станції матиме наслідки значно гірші, ніж катастрофа в Чорнобилі.

Через російські військові дії вже зараз повністю або частково зруйновано в Україні понад 600 місць релігійного поклоніння – храмів, мечетей, синагог, домів молитви. Минулого тижня російські військові окупанти після тортур вбили священник Православної Церкви України Степана Подольчака з селища Каланчак у Херсонській області. Він став однією з багатьох жертв російського терору, вбитих або ув’язнених релігійних лідерів – священник, пасторів, християнських і мусульманських релігійних активістів.

Читайте також: 330 років московський патріархат працював над тим, аби тримати в полоні українські душі – митрополит Євстратій Зоря

Ми зібралися тут з метою обговорити питання прощення і примирення. Але і прощення, і примирення вимагають спочатку припинення насильства. Минулого року я був у Південній Африці, й там у Музеї апартеїду в Йоганнесбургу я побачив цитату нобелівського лауреата архієпископа Десмонда Туту: "Складно говорити про мир з тим, чия нога стоїть на твоїй шиї". Важко говорити про прощення і примирення з представниками Росії, хто продовжує нас вбивати й хто продовжує виправдовувати ці вбивства.

На жаль, саме такою інституцією, яка виправдовує зло, стала Російська Православна Церква. Її лідери не лише нічого не роблять, щоби зупинити російську агресію проти України – навпаки, вони виправдовують її, надають цій агресії сакрального обґрунтування.

Патріарх Гундяєв у храмі знову і знову благословляє російську армію продовжувати її злочини на українській землі.

І навіть більше – цей патріарх переслідує тих серед російського духовенства, хто намагається виступати проти війни. Священників у Москві позбавляють релігійного сану лише за те, що вони публічно моляться за мир, а не за перемогу Росії.

На моє глибоке переконання, сучасна Московська патріархія – не релігійна, а державна інституція кремлівського режиму, і вона так само морально відповідальна за злочини Росії, як відповідальні інші органи влади держави. І доки це не зміниться, доки Російська Церква не стане вільною від контролю злочинного режиму – з її офіційними представниками неможливо говорити про прощення і примирення.

В цій ситуації світові релігійні лідери повинні виявляти більше рішучості. Тут я хочу навести знову слова архієпископа Туту: "Якщо ви нейтральні в ситуаціях несправедливості, ви обрали бік гнобителя".

Читайте також: Домовлятися з акулою

Свого часу Всесвітня Рада Церков виключила Голландську реформатську церкву Південної Африки зі свого складу за те, що ця Церква офіційно виправдовувала і підтримувала апартеїд. Офіційна Російська Церква також повинна нести моральну і публічну відповідальність за наслідки війни, розпочатої на основі ідеології "русского міра" – тієї ідеології, яку Російська Церква поширює та підтримує.

Лише коли війна завершиться і Росія, як після II Світової війни Німеччина, визнає свою провину і свою відповідальність – лише тоді настане час для процесу прощення і примирення. А зараз, доки війна триває, слід зосередити зусилля не на примиренні зі злом, а на подоланні та припиненні зла.

І на завершення – ще одна цитата зі слів архієпископа Туту: "Прощення не звільняє когось від відповідальності за те, що вони зробили. Прощення не скасовує відповідальності. Мова йде не про те, щоб закрити очі чи навіть підставити другу щоку. Йдеться не про те, щоб звільнити когось із гачка чи сказати, що можна зробити щось жахливе".

Джерело

Про автора. Євстратій Зоря, архієрей Православної церкви України, митрополит Білоцерківський, речник Священного Синоду, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв'язків ПЦУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.