Сі Цзиньпін зацікавлений у присутності військових КНДР у Росії

На пресконференції, присвяченій підсумкам саміту БРІКС, Путін вперше прокоментував можливість присутності Північнокорейських військових на російській землі й дав зрозуміти, що не бачить у цьому нічого надзвичайного. Згідно зі статтею четвертою договору про стратегічне партнерство між Російською Федерацією та КНДР, обидві країни зобов'язалися допомагати одна одній у випадку агресії, підкреслив Путін і сказав, що в цій ситуації потрібно розібратися з подальшим перебігом подій, адже Пхеньян ставиться до домовленості із Росією серйозно.

"Що і як ми будемо робити в рамках цієї статті, це вже наша справа", - сказав Володимир Путін, який висловив впевненість в тому, що російські військові на території України діють рішуче на всіх напрямках. 

Таким чином, як бачимо, російський президент зовсім не став виправдовуватися щодо присутності військ Північної Кореї на території Російської Федерації. 

Він намагається створити умови для ескалації ситуації, навіть не тільки на російсько-українському фронті, але й на самому Корейському півострові, де Південна Корея досить жорстко реагує на можливість присутності північнокорейських військових на фронтах російсько-української війни, очевидно побоюючись, що Північна Корея буде використовувати цю участь своїх військових у війні для підготовки до війни вже проти Південної Кореї.

Читайте також: Чи варто Україні оголошувати КНДР війну?

Коли у Путіна запитали, за яких умов він погодився припинити війну з Україною, російський президент відповів стандартно, що будь-які мирні домовленості можливі тільки за врахуванням реалій, які склалися на землі. Ця відома вимога Володимира Путіна до України, можна сказати, пов'язана навіть з 2014, а не з 2022 роком. Так, у 2014 році після анексії Криму, Путін та інші російські керівники підкреслили, що Кримське питання є закритим і Москва не збирається більше ніколи вести із Києвом розмов про територіальну приналежність Кримського півострова і Севастополя. У 2022 році до Криму приєдналися анексовані території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України, і як ми можемо зрозуміти, з тієї та інших відповідей Володимира Путіна, він навіть і не думає про можливість виведення російських військ з окупованої української території.

Ба більше, він вимагає від України, щоб ЗСУ відійшли з тієї частини Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей, яка сьогодні знаходиться під контролем легітимної української влади. Таким чином Путін створює умови, за яких перемовини між Росією та Україною не мають жодних перспектив для початку, і це також в його цілях, цілях багаторічної війни на виснаження, які він запланував у своєму політичному календарі, але, як бачимо, яких не може досягнути протягом двох з половиною років.

Також у Путіна запитували про те, як він може одночасно говорити про стабільність у світі й продовжувати війну проти України — ту саму війну, яка вже призвела до атак безпілотників у російських містах, адже раніше, до того, як він не здійснив агресію проти сусідньої держави, цих атак не було, не було війни на території самої Російської Федерації. 

Путін визнав, що війни на території Росії дійсно не було, але сказав, що ситуація була набагато більш загрозливою і знову нагадав про ті умови, які Росія висувала до західних країн напередодні великого нападу окупантів на нашу країну: умови, які передбачали, що західні країни мають погодитися із неможливістю євроатлантичної інтеграції як України та Грузії, так і інших колишніх Радянських республік.

Це теж, за великим рахунком, брехня. Як відомо, західні лідери, які розмовляли із Володимиром Путіним в ті тижні, коли міністерство закордонних справ Російської Федерації висунуло ці вимоги до НАТО і до Сполучених Штатів, зокрема, підкреслювали, що вони не можуть погодитися із тим, щоб Росія накладала вето на будь-які рішення альянсу, але разом із цим готові до перемовин з Москвою щодо всіх питань, які Москва вважає загрозливими з погляду своєї власної безпеки.

Читайте також: Навіщо Путіну північнокорейські вояки?

Однак ми прекрасно розуміємо, що російський президент висував ці умови зовсім не для того, щоб розмовляти із західними країнами, а для того, щоб підвести базу під свою війну проти України, яка вже тоді була ним запланована. Так що за великим рахунком, якщо уважно проаналізувати ці відповіді Володимира Путіна на пресконференції в Казані, ми побачимо, що умови закінчення війни, які висував Володимир Путін ще у 2022 році, аж ніяк не відрізняються від умов 2024 року.

Путін як бажав, так і бажає надалі розмовляти з ненависною Україною виключно однією мовою — мовою ультиматумів і капітуляцій, і сподівається, що час залишається на його боці.

Єдине, що реально змінилося з погляду намірів Володимира Путіна, якщо порівняти 2022 рік із 2024, він сповнений рішучості глобалізувати цю війну. Близького сходу, де Путін за допомогою своїх іранських друзів, які також були учасниками цього саміту БРІКС, дестабілізує ситуацію вже більш ніж рік, очевидно російському диктатору вже недостатньо, він думає про набагато більш серйозну глобалізацію ситуації, користуючись з того, як буде розвиватися ситуація на Корейському півострові, після того, як північнокорейські військові почнуть воювати на українській землі, або використовуватися російськими військовими в ролі допоміжної армії в боях на території Курської області.

Ми ще дійсно не знаємо, яким чином Володимир Путін хоче використати воїнство Кім Чен Ина і чи взагалі хоче, або ж тільки хоче створити пропагандистську модель присутності північнокорейських військових як пастку для конфлікту між Кореями. 

Тут може бути досить складна спецоперація, яка якраз зараз в ці хвилини обговорюється у кабінетах очільників Федеральної служби безпеки РФ і Міністерства оборони Росії. Але ясно, що Путін почав розглядати глобалізацію як один з важливих інструментів своєї війни з Україною і водночас як важливий інструмент у своїй конфронтації з Заходом. 

Звісно, цікаво було б дізнатися, що з цього приводу думає інший співрозмовник Володимира Путіна в Казані, голова Китайської Народної Республіки та генеральний секретар Комуністичної партії Китаю Сі Цзиньпін, з яким Путін провів двосторонню зустріч. Адже очевидно, що без благословення Сі Цзиньпіна ніякі північнокорейські військові не можуть приїхати на територію Російської Федерації й взяти участь у війні Росії проти України. І це ще раз дозволяє нам сказати, що за всіма діями Володимира Путіна і Кім Чен Ина стоїть інша людина, зацікавлена у дестабілізації ситуації у світі й ослабленні ролі Сполучених Штатів Америки. Ця людина — голова КНР Сі Цзиньпін.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.