США зменшать підтримку України. Колонка Віталія Портникова

Ці слова навряд можуть вважатися сенсацією. Уже раніше неодноразово підкреслювалося, що допомога Заходу Україні буде зменшуватися з кожним роком війни, а Сполучені Штати та інші західні країни будуть докладати зусиль для того, щоб збільшилося виробництво зброї на території самої України. Окрім того, не забуваймо, що зараз у конгресі продовжуються складні консультації між демократами й республіканцями щодо ухвалення рішення про виділення допомоги Україні та Ізраїлю і водночас грошей, що повʼязані із безпекою кордону США і Мексики.

Як відомо, до Нового року законодавцям не вдалося дійти до якогось остаточного рішення. Ймовірно, ця заява представника держдепартаменту може віддзеркалювати все непросте тло цих консультацій. Не виключаю, що в результаті ці гроші, які будуть спрямовані на допомогу Україні, виявляться меншими, ніж це попередньо пропонував президент США Джо Байден. Це реалії, з якими потрібно працювати в майбутньому. 

Так, звичайно, допомога Заходу Україні продовжиться, але разом із цим кількість грошей дійсно зменшуватиметься і з боку Сполучених Штатів, і з боку Європейського Союзу. Навіть якщо буде ідеальний варіант, коли конгрес США ухвалить рішення про виділення Україні 63 млрд доларів, а ЄС подолає угорське вето і виділить Україні 50 млрд євро, це все одно менші суми, ніж ті, які Україна отримувала в попередні роки. Потрібно усвідомлювати, що обсяг саме такої фінансової допомоги може зменшуватися вже у 2025 році.

Таким чином є абсолютно очевидним той факт, що Україні належить ретельно працювати над власним військово-технічним виробництвом, над переведенням економіки на військові рейки; що разом із необхідністю продовжувати мобілізацію до ЗСУ український уряд має замислитися над тим, хто буде працювати на військових підприємствах, як зробити так, щоб і у Збройних Силах були військовослужбовці, про необхідність мобілізації яких говорить командування ЗСУ, і на підприємствах оборонно-промислового комплексу було достатньо працівників для виробництва власної зброї. Щоб не склалася ситуація, коли мобілізаційні проблеми вирішуються, а зброї для нових українських військових просто немає, тому що її недостатньо постачає Захід і немає власного виробництва. 

Те ж саме стосується і самого економічного виживання країни. Якщо допомога Україні з боку цивілізованих країн зменшуватиметься, це своєю чергою означатиме серйозні проблеми для українського бюджету. Знову ж таки, якщо все складеться для України ідеально на початку 2024 року, це не означає, що бюджетні проблеми не виникнуть у 2025 році. 

Таким чином треба усвідомити, що логіка російсько-української війни перестає бути логікою спринту і стає логікою марафону. Коли ми говоримо про виживання в цій війні, ми маємо її сприймати не як війну на місяці, а як війну на роки, а найкраще - як війну на декади.

І в цій війні на декади Україна може, звичайно, розраховувати на підтримку західних країн щодо своєї обороноздатності та економічного розвитку, однак головні проблеми України будуть вирішувати самі українці, все буде залежати від рівня податків, що буде отримувати державний бюджет країни, від виробництва зброї, кількості зайнятих в економіці та військовослужбовців, від балансу всіх цих зусиль і розуміння, що цей баланс має бути врахований не на 2024 рік, а на кілька років поспіль. Ми маємо усвідомлювати, яка кількість військових потрібна нам сьогодні, наступного або 2026 року, якщо війна РФ з Україною не закінчиться найближчими роками; яка зброя буде потрібна для протистояння російським спробам наступу у 2024-му, і як ми будемо зупиняти агресора у 2025-му чи 2026 роках. 

Навіть якщо уявити, що буде ухвалено рішення про перемирʼя між Росією й Україною вже цього року, це не означає, що новий воєнний конфлікт не розпочнеться вже за кілька років. А це знову ж таки демонструє необхідність ухвалення зусиль щодо розвитку оборонно-промислового комплексу України так, що в разі, якщо Росія вирішить знову напасти на нашу країну, нам було чим її зустріти і у 2026 році, і у 2029 році. 

Українці врешті-решт мають розуміти реальність, з якою вони зіткнулися після так званого великого нападу РФ на Україну. Ми маємо розуміти, що Путін, його оточення і росіяни не збираються в майбутньому відмовлятися від своїх агресивних планів, що вся енергія Росії спрямована зараз на відновлення своєї імперії, тобто на вихід Росії на кордони 1991 року, коли мова йде про Радянський Союз. І Україна тут - перша мета для російських агресорів і окупантів. Зараз усі зусилля Росії будуть спрямовані саме на те, щоб досягти цієї мети найближчими роками.

Якщо нам вдасться гідно відповісти росіянам, рано чи пізно вони відмовляться від цих агресивних планів, і почнуться руйнівні процеси у самій Російській Федерації, у її політичній та військовій структурах. Однак щоб до цього дожити, якщо ми усвідомлюємо, що це війна декад, потрібно відповідати на російські дії власними зусиллями, а не просто сподіватися на підтримку цивілізованого світу. Тим більше, що ми бачимо, яким непростим є політичне тло для цієї подальшої підтримки. 

Ось по суті те, що хотів сказати представник державного департаменту США цією простою формулою - Штати будуть допомагати Україні стільки, скільки потрібно, однак не в тих обсягах, які були повʼязані з цією підтримкою під час перших місяців і років російського нападу на нашу країну.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.